про повернення позовної заяви
05 грудня 2024 рокусправа № 380/24362/24
м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала заяву ОСОБА_1 -
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови Львівського окружного адміністративного суду, у якій просить у судовому порядку розглянути питання щодо призначення його опікуном його рідного батька.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтею 160 КАС, згідно із частиною другою якої позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною сьомою статті 44 КАС документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
У разі якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина десята статті 44 КАС).
Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV) визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частини перша - третя статті 6 Закону № 851-IV).
Відповідно до пунктів 1, 27 частини першої статті 1 Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155-VIII) автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Частиною другою статті 18 Закону № 2155-VIII передбачено, що у процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови:
- використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, установленим частиною другою статті 23 цього Закону;
- видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки;
- правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки;
- зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису);
- підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;
- відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка;
- дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17-1 цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону № 2155-VIII).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 виснувала, що вимога про звернення до суду через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 [цей пункт відповідає частині шостій статті 18 КАС], та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Звернення фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших передбачених пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС осіб) до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові вказала, що з огляду на «якість закону» [поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 24.04.2008 у справі «C. Г. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, § 39, від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, § 170)] фізична особа (за винятком адвокатів та інших передбачених пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему «Електронний суд» створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в ЄСІТС є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому в такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду.
Суддею встановлено, що заява ОСОБА_1 надіслана на офіційну адресу електронної пошти Львівського окружного адміністративного суду, проте заява не містила кваліфікованого електронного підпису позивача відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується витягом з Інтегрованої системи електронної ідентифікації, який наявний у справі.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Виходячи із приписів ч. 7 ст. 7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, підстави для залишення заяви без розгляду визначаються загальними нормами статті 240 КАС України.
Отже, суддею встановлено, що заява ОСОБА_1 підлягає поверненню (за аналогією як і позовна заява) відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС як не підписана.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 990/174/24, які, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються суддею при вирішенні питання про відкриття провадження.
Також суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернення до суду після усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 7, 44, 169, 171, 248, 256, 295 КАС України, суддя -
1. Заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із заявою та доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.
3. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур