28 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5804/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802)
до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, Донецька обл., пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненому, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №111050001840 від 15.01.2024 р., яке було винесено Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати їй стаж роботи по трудовій книжці та Архівній довідці №01-34/58 від 29.01.2024 р., виданих КУ «Трудовий архів Долинської міської ради» Кіровоградської області про стаж роботи із зазначенням кількості вироблених трудоднів позивача у колгоспі їм. Петровського Кіровоградської області (за період роботи з 03.03.1984 по 01.03.1994 р.) на посаді доярки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати їй стаж роботи по трудовій книжці та Архівній довідці №01-34/58 від 29.01.2024 р., виданих КУ «Трудовий архів Долинської міської ради» Кіровоградської області про стаж роботи із зазначенням кількості вироблених трудоднів за період роботи позивача у колгоспі ім. Петровського Кіровоградської області (за період роботи з 03.03.1984 по 01.03.1994 р.) на посаді доярки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу роботи, із виконанням встановлених норм обслуговування, дояркою, періоди роботи: з 13.03.1984 по 20.12.2005 (21 рік 09 місяців 17 днів) та призначити їй пенсію за вислугу років згідно до заяви від 08.01.2024 р. відповідно до вимог п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно до заяви від 08.01.2024 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати їй до пільгового стажу роботи, із виконанням встановлених норм обслуговування, дояркою, періоди роботи: з 13.03.1984 по 20.12.2005 (21 рік 09 місяців 17 днів) та призначити їй пенсію за вислугу років згідно до заяви від 08.01.2024 р, відповідно до вимог п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно до заяви від 08.01.2024 р.
Ухвалою судді від 16.09.2024 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення її недоліків. Ухвалою судді від 08.10.2024 р. продовжено процесуальний строк, встановлений пунктом 2 ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та вказано позивачеві про необхідність усунення недоліків позову.
На виконання вимог ухвали від 16.09.2024 р. позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що про винесення рішення про відмову у призначенні пенсії вона дізналась тільки 27.05.2024 р., коли отримала повідомлення №0400-010217-8/110261 від 27.05.2024 р., до якого була додана копія вказаного рішення.
Строк на звернення до суду позивачеві поновлено.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови в призначенні пенсії. Позивач зазначає, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має стаж 21 рік 09 місяців 17 днів, а тому має право на призначення пенсії за віком. Натомість Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області було винесене рішення про відмову у призначенні пенсії №111050001840 від 15.01.2024 р. в зв'язку з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 03.03.1984 року по 01.03.1994 року у колгоспі ім. Петровського, з 01.03.1994 по 31.12.1998 р. в КСП «Колос», оскільки записи про трудову діяльність у колгоспі не містять підстав із зазначенням номера та дати документа.
Дані періоди не зараховано відповідно до довідок від 13.10.2022 р. за №№ 01-34/667, №01-34/668, №01-34/669, №01-34/670, №01-34/671, №01-34/672, І від 19.10.2023 р. №01-34/776, №01-34/778, оскільки наявна розбіжність у дошлюбному прізвищі заявниці ОСОБА_5 .
Позивач вважає таке мотивування безпідставним та просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.11.2024 року до суду надійшов відзив від Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області, в якому відповідач вказав, що за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також доданих до заяви документів, головним управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 15.01.2024 за № 111050001840 відповідно до якого позивачу відмовлено в призначені пенсії. Документів про підтвердження стажу роботи на пільгових умовах ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії не надавала.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не вчиняло жодних дій спрямованих на розгляд документів чи прийняття рішення щодо поданих документів позивача, а тому прав та інтересів позивача не порушувало.
З позицією по суті оскаржуваного рішення, прийнятого Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області погодилось.
13.11.2024 року до суду надійшов відзив від Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якому відповідач вказав, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 страховий стаж складає 16 років 04 місяці 15 днів.
До страхового стажу згідно трудової книжки від 12.04.1984 серії НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 03.03.1984 по 01.03.1994 в колгоспі ім. Петровського, з 01.03.1994 по 31.12.1998 в колгоспі АФ "Колос", оскільки записи про трудову участь у колгоспах не містять підстав із зазначенням номера та дати документа. Вищезазначені періоди роботи не зараховано згідно довідок від 13.10.2022 № 01-34/667, № 01-34/ 668, № 01-34/ 669, № 01-34/ 670, № 01-34/ 671, № 01-34/ 672, від 19.10.2023 № 01-34/776, № 01-34/778, оскільки наявна розбіжність у дошлюбному прізвищі заявниці ОСОБА_5 .
Періоди страхового стажу з 18.07.1982 по 10.05.1984, з 21.07.1984 по 20.07.1987 зараховано по догляду за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження від 04.08.1981 серії НОМЕР_3 , за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження від 25.08.1984 серії НОМЕР_4 .
Вказано також, що довідки від 13.10.2022 № 01-34/667, № 01-34/ 668, № 01-34/ 669, №01- 34/670, № 01-34/ 671, № 01-34/ 672, від 19.10.2023 № 01-34/776, № 01-34/778 підлягають перевірці для підтвердження факту роботи заявниці.
Відповідач-2 вказує, що з огляду на відсутність необхідного стажу, в призначенні пенсії правомірно відмовлено. Зазначено, що позивач матиме право на пенсійну виплату у 65 років, тобто 20.12.2028 р. або за умови набуття 30 років страхового стажу.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області із заявою №137 від 08.01.2024 р. про призначення пенсії за віком, яку розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області винесло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 111050001840 від 15.01.2024 р. Відмова надана в зв'язку з тим, що до стажу заявниці не зараховано наступні періоди роботи:
1) з 03.03.1984 року по 01.03.1994 року у колгоспі ім. Петровського,
2) з 01.03.1994 по 31.12.1998 р. в АФ «Колос».
Періоди не зараховано оскільки "записи про трудову діяльність у колгоспі не містять підстав із зазначенням номера та дати документа". Яких саме підстав та якого саме документа в рішенні не вказано.
Зазначено, що дані періоди не зараховано відповідно до довідок від 13.10.2022 р. за №№ 01-34/667, №01-34/668, №01-34/669, №01-34/670, №01-34/671, №01-34/672, від 19.10.2023 р. №01-34/776, №01-34/778, оскільки наявна розбіжність у дошлюбному прізвищі заявниці ОСОБА_5 .
В рішенні також вказано, що зараховано такі періоди стажу:
1) з 18.07.1982 по 10.05.1984 в зв'язку з доглядом за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження від 04.08.1981 серії НОМЕР_3 ,
2) з 21.07.1984 по 20.07.1987 в зв'язку з доглядом за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження від 25.08.1984 серії НОМЕР_4 (а.с.148).
В рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком вказано, що довідки від 13.10.2022 № 01-34/667, № 01-34/ 668, № 01-34/ 669, №01- 34/670, № 01-34/ 671, № 01-34/ 672, від 19.10.2023 № 01-34/776, № 01-34/778 підлягають проведенню зустрічної звірки для підтвердження факту роботи заявниці.
Матеріали справи містять копію трудової книжки № НОМЕР_5 , виданої на ім'я ОСОБА_3 12.04.1984 року. На внутрішньому боці за встановленими правилами 03.02.2006 року здійснено напис про зміну прізвища з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ".
Так, відповідно до змісту трудової книжки:
- запис №1 від 03.03.1984 року - зарахована в колгосп ім.Петровського згідно поданої заяви дояркою. Підстава - протокол №3 від 03.03.1984 року;
- запис №2 від 01.03.1994 року - звільнена з колгоспу ім.Петровського в зв'язку з розподілом господарства і переведена в новостворений к-п "Колос" по переводу. Підстава - Пр №3 від 11.02.1994 року.
- запис №3 від 01.03.1994 року - зарахована в члени к-п "Колос" по переводу згідно поданої заяви дояркою. Підстава - Пр №3 від 16.02.1994 року.
- запис №4 від 22.02.2000 року - виведена із членів к-п "Колос" в зв'язку з ліквідацією. Підстава - Закон України від 03.12.1999 року №1529.
- запис №5 від 23.02.2000 року - прийнята на роботу в ТОВ Агрофірма "Колос" дояркою на підставі заяви. Підстава - наказ №1 від 22.02.2000 року.
- запис №7 від 20.12.2005 року - розрахувати з ПСП "Колос" за згодою сторін. Підстава - наказ №8 від 20.12.2005 року (а.с.135-136).
Відповідно до змісту свідоцтва про народження від 03.01.1964 року НОМЕР_6 , при народженні позивач мала прізвище « ОСОБА_10 » (а.с.9).
ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 31.07.1981 р. Прізвище позивачки після укладення шлюбу - « ОСОБА_2 ». Даний факт підтверджуються копією свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_7 від 31.07.1981 р. (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.10.1983 року НОМЕР_8 , шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 розірвано 26.10.1983. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу - « ОСОБА_10 » (а.с.11).
ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_14 24.03.1984 р. Прізвище позивачки після укладення шлюбу - « ОСОБА_8 ». Даний факт підтверджуються копією свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_9 від 24.03.1984 р. (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 14.06.1991 року НОМЕР_10 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 розірвано 14.06.1991. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу - « ОСОБА_8 » (а.с.12зв).
ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_15 03.02.2006 р. Прізвище позивачки після укладення шлюбу - « ОСОБА_9 ». Даний факт підтверджуються копією свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_11 від 03.02.2006 р. (а.с.13зв.).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.10.2018 року НОМЕР_12 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 розірвано 26.10.2018. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу - « ОСОБА_9 » (а.с.13).
В трудовій книжці, свідоцтвах про шлюб та свідоцтвах про розірвання шлюбу, а також в свідоцтві про присвоєння робітничої кваліфікації та дипломі розбіжності в написанні прізвища " ОСОБА_8 " відсутні.
Головне Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області посилається на те, що розбіжність у прізвищі " ОСОБА_8 " наявна в архівних довідках, від 13.10.2022 р. за №№ 01-34/667, №01-34/668, №01-34/669, №01-34/670, №01-34/671, №01-34/672, І від 19.10.2023 р. №01-34/776, №01-34/778, що були подані разом із заявою про призначення пенсії.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.10.2024 року суд витребовував у Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області копію заяви від 08.01.2024 р. та усіх доданих до неї документів, що були подані відповідачеві для призначення пенсії.
13.11.2024 року разом з відзивом на позов відповідач-2 подав копію заяви позивача від 08.01.2024 р., однак серед доданих документів довідки від 13.10.2022 р. за №№ 01-34/667, №01-34/668, №01-34/669, №01-34/670, №01-34/671, №01-34/672, на які міститься посилання в оскаржуваному рішенні, відсутні.
Наявні лише дві довідки від 19.10.2023 р. №01-34/776, №01-34/778.І, де вказано прізвище " ОСОБА_8 ", а не " ОСОБА_8 ".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Натомість за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В ході розгляду справи встановлено, що записи №№1-4 в трудовій книжці позивачки містять і посилання на документи, як підстави для їх здійснення, так і на назви роботодавця, містять підписи уповноважених осіб та скріплені печатками, а тому вказання у рішенні що вони "не містять підстав із зазначенням номера та дати документа" здійснено необґрунтовано.
Посилання на невідповідність прізвища (" ОСОБА_8 " - " ОСОБА_8 ") в двох архівних довідках від 19.10.2023 р. №01-34/776, №01-34/778.І, за наявності відповідних (правильних, без розбіжностей та помилок) записів у трудовій книжці не може заслуговувати на увагу, оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому суд звертає увагу на неподання до матеріалів справи довідок від 13.10.2023 року, на які відповдіач-2 посилається у своєму рішенні.
Окрім цього, позивачем до матеріалів справи надані оновлені архівні довідки від 29.01.2024 року, які видані з правильним вказанням прізвища позивачки - " ОСОБА_8 ", що додатково підтверджує позицію помилковості. Такі довідки видані вже після рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, однак оцінюються судом у сукупності з дослідженими відповідачем-2 документами на предмет встановлення певних фактів та обставин (а.с.30-33).
З огляду на викладене, суд вважає протиправним та безпідставним висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відсутність підстав для зарахування до стажу позивачки періодів роботи згідно записів в трудовій книжці від 12.04.1984 серії НОМЕР_2 з 03.03.1984 по 01.03.1994 в колгоспі ім. Петровського, з 01.03.1994 по 31.12.1998 в колгоспі АФ "Колос", а тому рішення про відмову у призначенні пенсії №111050001840 від 15.01.2024 р. підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання і Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, і Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати їй стаж роботи з 03.03.1984 по 01.03.1994 р.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд з метою остаточного вирішення спору між сторонами вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, врахувавши вищевказаний стаж.
З приводу позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зарахування до страхового стажу для пенсії позивача вищевказаного періоду його роботи, суд вважає такі вимоги безпідставними, оскільки заява, як описано вище, розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, та саме ним прийнято рішення по суті порушеного в ній питання, що виключає можливість його вирішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, тим більше, зарахування такого стажу одночасно обома управліннями, як просить позивач.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи, із виконанням встановлених норм обслуговування, дояркою, періоди роботи з 13.03.1984 по 20.12.2005 та призначити пенсію за вислугу років.
Згідно з п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, та інших підприємствах сільського господарства, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення віку від 50 до 55 років (залежно від дати народження) і за стажу такої роботи - не менше як 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Під нормою обслуговування розуміється кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яких вона зобов'язана обслужити упродовж встановленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно - технічних умовах.
Під час призначення таким робітницям пенсій на пільгових умовах ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм.
До технічно обґрунтованих норм належать:
- типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування в установленому порядку;
- норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у такому господарстві.
У такому самому порядку враховуються норми обслуговування під час колективного, орендного підряду та за інших колективних форм організації й оплати праці, а також у допоміжних сільських господарствах, які не мають самостійного балансу і перебувають у складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств й організацій. У разі звернення робітниці за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає до органу Пенсійного фонду України довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою-оператором і про виконання встановлених норм виконання.
Виконання встановлених норм обслуговування за період починаючи з 1992 р. підтверджується даними первинного обліку.
Якщо доярка чи свинарка не виробила встановленого мінімуму вихододнів з поважних причин і колгосп зараховує цей період до загального трудового стажу, то його можна зарахувати до пільгового стажу відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Виконання норм обслуговування підтверджується довідкою адміністрації колгоспу, радгоспу чи іншого підприємства сільського господарства, де виконується робота, що дає право на пенсію.
Якщо господарства вже не існує і немає правонаступника, пільговий стаж підтверджується спеціальними комісіями, що діють при головних управліннях Пенсійного фонду України в областях та м. Києві (далі - Комісія). Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Порядок), затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2016 р. № 18-1.
Згідно з цим Порядком для підтвердження пільгового стажу Комісією особа подає до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
- заяву про підтвердження стажу роботи;
- довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 1 липня 2004р. та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному держаному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення діяльності підприємства, установи, організації в результаті їхньої ліквідації;
- трудову книжку;
- документи, видані архівними установами, зокрема:
- довідку про заробітну плату;
- копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їхню відсутність).
За потреби особа може подавати інші документи, які підтверджують виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Тобто пільговий стаж, який дає право доярці на призначення пенсії на пільгових умовах, визначається адміністрацією колгоспу, радгоспу чи іншого підприємства сільського господарства або Комісією.
Судом встановлено, що позивач подала заяву на призначення пенсії за віком на загальних підставах, а не за вислугою років. Вказаних документів до заяви не подавала, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання обох відповідачів призначити їй пенсію за вислугу років згідно до заяви від 08.01.2024 р. про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією, в сумі 1211,20 грн. про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням відмови в частині позовних вимог, підлягають стягненню в розмірі 50% на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, органу, що прийняв протиправне рішення та зобов'язаний повторно розглянути звернення позивача.
Керуючись статтями 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №111050001840 від 15.01.2024 р., яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.03.1984 року по 01.03.1994 року у "Колгосп ім. Петровського" та з 01.03.1994 по 31.12.1998 р. в КСП «Колос» з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2024 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА