Справа № 2-752/10/10
10 листопада 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Бієнко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 3-я особа - 8 Харківська державна нотаріальна контора
про визнання недійсним договору дарування,-
Позивачка ОСОБА_1 19 серпня 2009 року звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір дарування за реєстраційним №7 від 11 грудня 2008року, який був укладений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, встановити, що було укладено договір довічного утримання ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та розірвати його у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх обов'язків, посилаючись на те, що вона 27.10.1964 р. придбала Ѕ частину житлового будинку площею 39,9кв.м. з відповідними частинами надвірних будівель та споруд у АДРЕСА_1 На земельній ділянці вони з чоловіком вирощували овочі, фрукти, плодово-ягідні культури, доглядали ділянку та підтримували її в належному стані. Робили ремонт у будинку та облагороджували прилягаючу земельну ділянку. Добросовісно сплачували всі необхідні поточні платежі. У будинку та дворі завжди затишно і охайно, що сприяє поліпшенню самопочуття та зміцненню здоров'я. Вони з чоловіком дуже трепітно відносилися до їхньої оселі, бо вкладали в неї не тільки гроші але й ще душу. З чоловіком вона прожила сорок п'ять щасливих років. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. її чоловік - ОСОБА_4 помер. Позивачка залишилася самотньою, без родинної підтримки. З організацією поховань їй допомагали сторонні особи, сусіди - ОСОБА_5 разом зі своєю дружиною. Вони супроводжували і підтримували її на похованні чоловіка. Через деякий час після смерті чоловіка до неї почали навідуватися племінниця - ОСОБА_3 зі своїм чоловіком - ОСОБА_2. Вони приїжджали до неї все частіше і цікавилися станом її здоров'я. Згодом вони разом зі своєю дочкою - ОСОБА_6 переїхали до позивачки на постійне місце проживання. Вона не заперечувала, оскільки є самотньою, доброзичливою жінкою, хотіла мешкати однією родиною. А племінниця казала, що стан її здоров'я, враховуючу вік позивачки, не дозволяють їй самостійно доглядати себе, а якщо вони будуть мешкати разом, це дозволить їм доглядати позивачку і приділяли їй увагу. Згодом вони почали турбуватися позивачкою, хоча і вона, в свою чергу, турбувалася ними. Незабаром ОСОБА_2 попросив позивачку надати йому довіреність в якій вона уповноважує його бути її представником. Зі слів ввідповідача, це позбавило б позивачку буденних турбот. Він обіцяв самостійно сплачувати всі необхідні текучі платежі стосовно будинку, і якщо буде необхідність, то самостійно виїжджати з приводу справ поизвачки. Так як ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є родичами позивачки, і почали мешкати з нею, вона не сумнівалася в їхній щирості та доброзичливості. Повіривши, що все буде дійсно так, як каже ОСОБА_2, вона підписала даний документ, який підготував ОСОБА_2 7 лютого 2008р. була оформлена довіреність між нею та ОСОБА_2, якою вона уповноважувала ОСОБА_2 бути її представником. ОСОБА_2 одразу запропонував скласти заповіт, так як все одно вони знаходилися у нотаріуса, а до цього моменту вона не складала ніякого іншого заповіту, і, крім всього вищезазначеного, він з дружиною єдині хто турбувалися про позивачку на той час, про що він позивачці постійно нагадував. В цей же день вона підписала заповіт, зміст якого також вже був оформлений, в якому вона призначала ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем. Всі документи були оформлені належним чином і ОСОБА_2 забрав їх собі. Після даного юридичного факту ОСОБА_2 в першу чергу почав оформляти прописку своєї родини в будинку за адресою: АДРЕСА_1 Це було необхідно щоб перевести дочку навчатися у школу, яка знаходиться в районі розташування цього будинку, бо раніше ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали АДРЕСА_2, де їхній дочці - ОСОБА_6 було незручно добиратися до школи, а після їх фактичного переїзду до позивачки з'явилася можливість влаштувати дочку до іншої школи. Через деякий час ОСОБА_2 сказав, що необхідно скласти договір дарування, щоб інший власник Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 не мав змоги претендувати на частину позивачки. Так як вона не розуміється в подібних питаннях і взагалі ніколи не мала справи з цього приводу, то почала замислюватися над пропозицією ОСОБА_2 Крім того, він казав, що вони укладуть договір, згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язуються утримувати її, забезпечувати доглядом, харчуванням і необхідною матеріальною допомогою довічно, та у разі її смерті поховають її, а взамін вона передасть їм права власності на все майно. Обіцяв, що позивачка, як і при спільному житті з покійним чоловіком, буде мешкати в своєму будинку і ніяких істотних змін в її житті не виникне. Позивачка була переконана в тому, що її доглянуть і не буде потреби кожен день турбуватися про наступний день. Вона погодилася укласти даний договір. ОСОБА_2 одразу почав оформляти необхідні документи. Так як позивачка є власником лише частини житлового будинку, він підготував документи стосовно виділу часток із майна, всі необхідні документи зареєстрував у БТІ і наступного дня разом з ОСОБА_3 повіз позивачку до нотаріуса. 11 грудня 2008 р. вони уклали договір дарування, як позивачка вважала, - договір довічного утримання з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З договором позивачка не була належним чином ознайомлена. Цьому сприяло погіршення її зору, в силу її віку, внаслідок чого вона самостійно не розглядала договір. Окрім цього, вона погано розуміє українську мову. Нотаріус прочитав вголос лише те, що вона передає у власність зазначене майно, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його приймають. На момент підтвердження підписом вона почала запитувати у нотаріуса, чи цей договір передбачає зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до неї стосовно утримання за життя та обов'язку поховати у разі смерті, але нотаріус продовжував оформляти договір, не зважаючи на її питання, а подружжя ОСОБА_3 квапили її, тому вона поставила підпис, не дочекавшись відповіді, розраховуючи на добросовісність своєї племінниці та її чоловіка. Після укладення договору ОСОБА_2 забрав усі її документи, не надавши позивачці жодної копії. В тому числі і її паспорт, який їй вдалося повернути через деякий час з допомогою вуличного комітету. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали негативно до неї ставитися. Вони не надають їй ніякої підтримки, образливо до неї ставляться. ОСОБА_3- її рідна племінниця, погрожує позивачці. Каже, що вдарить яким-небудь предметом по голові та вб'є, а так як вона оформила договір дарування та заповіт, і всі необхідні документи знаходяться у відповідачки, то її смерть не погіршить матеріального становища відповідачів. Онука - ОСОБА_6 перестала з нею спілкуватися, сказала, що матір заборонила їй спілкування з позивачкою. В своєму власному будинку позивачка почуває себе зайвою. ОСОБА_2 також погрожує влаштувати її у будинок для осіб похилого віку. Крім цього, він заборонив її подрузі навідуватись до неї., сварить її кожного разу, кажучи про те, що позивачка не має права запрошувати гостей до його будинку. Зараз позивачка розуміє, що в процесі укладення договору відповідачі утаїли від неї те, що ті істотні умови, які були ними обговорені, не містяться в тексті цього договору. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконували обіцяних зобов'язань з моменту оформлення договору, зловживали довірою позивачки. Вона передала майно із-за довіри до них і помилкової впевненості у правильності і доброзичливості, сумлінності їх дій. Вона вважала, що укладає договір довічного утримання, упевненості в якому їй надавала племінниця разом з чоловіком, та в силу свого віку і незнання, не звернула увагу на заголовок договору, бо повністю довіряла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та була впевнена у правильності їх дій.
7 липня 2010 р. позивачка подала уточнену позовну заяву, у якій, посилаючись на ті самі обставини, просила визнати дії нотаріуса ОСОБА_7 неправомірними і визнати спірний договір недійсним, посилаючись на те, що укладаючи договір, діяла внаслідок обману відповідачів.
В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_8, а потім - ОСОБА_9 підтримали позов. Остання уточнила позовні вимоги, заявивши, що наполягає тільки на визнанні оспорюваного договору недійсним. Представники позивачки та сама позивачка підтвердили обставини справи, викладені у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представники 8-ї Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не визнали позов, вважають, що підстав для визнання договору недійсним немає.
Відповідачі послалися на те, що нові вимоги позивачки ОСОБА_1 до державного нотаріуса 8-ої ХДНК ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недбалими та неправомірними дії нотаріуса та визнання договору дарування недійсним внаслідок оману не доведені. Позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу з боку відповідачів, істотність значення обставин, що до яких її введено в оману і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що дійсно 1/2частину будинку вона подарувала відповідачам, читала договір, ніхто їй це робити не заважав. Вона однаково розуміла, що таке договір дарування та договір довічного утримання, прочитала текст договору, але нібито його не зрозуміла, бо погано володіє українською мовою. Договір їй читали вголос у нотаріальній конторі під час його укладання. Але нікому у нотаріальній конторі не говорила, що погано розуміє чи не розуміє зовсім українську мову. Ніхто із свідків з обох сторін, крім них самих та нотаріуса ОСОБА_7 не були присутні у нотаріальній конторі при укладенні договору дарування.
Представник нотконтори ОСОБА_7 стверджувала, що 5 грудня 2008 року до нотаріальної контори прийшли сторони по цій справі і заявили, який саме договір мають заключити. При цьому Дарителькою і Обдаровуваними були надані всі необхідні для посвідчення цього договору документи, а саме: правовий документ на вищевказану частину жилого будинку - Договір купівлі-продажу, посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 27 жовтня 1964 року за р. №2-2705, зареєстрований Харківським міським бюро технічної інвентаризації 03 листопада 1964 року за №37543; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством „Харківське міське бюро технічної інвентарізації" від 04 грудня 2008 року наданий ОСОБА_1 для оформлення договору дарування; ксерокопія свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_1; ксерокопія свідоцтва про смерть ОСОБА_4; довідка Комунального виробничого підприємства по обслуговуванню приватних домоволодінь і зелених насаджень Київського району м.Харкова, стосовно зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2008 року №5898; ксерокопії ідентифікаційних номерів Дарительки - ОСОБА_1 та Обдаровуаних - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Того ж дня, 5.12.2008 року, громадянка ОСОБА_1 сама, особисто дала пояснення, для чого вона прийшла до нотаріальної контори, який вона договір бажає укласти. ОСОБА_1 було запропоновано укласти договір довічного утримання з сім'єю ОСОБА_3, але вона категорично виявила бажання на укладання договіру дарування належної їй частини житлового будинку, розповіла що ОСОБА_3 доводиться їй племінницею та дуже їй допомогає. При цьому з нотаріусом ОСОБА_1 розмовляла як на російській мові так і по-українській, у зв'язку з чим питань щодо незнання української мови нею у нотаріуса не виникло. 5.12.2008 року було виписано усі необхідні квитанції для складання договору та призначено день і час для посвідчення договору. Було сплачено державне мито в розмірі 1% та інші нотаріальні витрати. 11 грудня 2008 року за реєстровим №7-2186 ОСОБА_7 посвідчено договір дарування 1/2 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. До посвідчення договору було встановлено особи сторін за договором та перевірено їх дієздатність, встановлено належність 1/2 частини жилого будинку Дарительці. Дарителька ОСОБА_1 вдруге була ознайомлена з усіма наслідками підписання договору дарування - повний перехід прав власності до обдарованих, з чим вона була згодна. Нотаріус розповіла їй про правові наслідки переходу права власності до її родичів, що вона може залишитися без житла, але її відповідь була такою: «Я це знаю, але моя племінниця та її чоловік - надійні та порядні люди, я їм повністю довіряю». При цьому ОСОБА_1 особисто прочитала договір дарування без окулярів, із усім погодилась та чітко власноручно підписалася у 3-х примірниках договору дарування та в реєстрі нотаріальних дій. Сторонам за договором були роз'яснені їх права та обов'язки, а саме статті 229,230,231,233,234, 235 - умови визнання договору недійсним та умови розірвання вищевказаного договору. Було роз'яснено статті 717,721,727 Цивільного кодексу України, тобто обставини, обов'язки сторін при посвідченні договору дарування, усі правові наслідки вчинення договору дарування. Інтереси ОСОБА_1 не було ні в якій мірі порушено. Нотаріус не мала права відмовити ОСОБА_1 укласти договір дарування з сім'єю ОСОБА_3, так як відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При розмові з громадянкою ОСОБА_1, вона чітко та адекватно відповідала на усі запитання та її поведінка не викликали сумніву відносно її дієздатності. Відповідно до п.31 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії тільки у випадках, коли вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства. Тобто, у нотаріуса не було ніяких підстав для відмови громадянці ОСОБА_1 у посвідченні правочину - договору дарування частини будинку.
Суд, вислухавши сторони, представників сторін та 3-ї особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, ввжає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Крім того, згідно вимог ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка 27.10.1964 р. придбала Ѕ частину житлового будинку площею 39,9кв.м. з відповідними частинами надвірних будівель та споруд у АДРЕСА_1 Проживає у цьому будинку по цей час. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 Позивачка залишилася самотньою, без родинної підтримки. 11 грудня 2008 р. позивачка уклала договір дарування, за яким подарувала відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначену власність. Останні отримали це коштовне майно безоплатно. Через порівняно невеликий термін після укладення договору позивачка оспорила його в суді. За цим договором позивачка, яка є особою похилого віку, позбавилася єдиного свого житла, у той час, як відповідачі безплатно отримали житло, при тому, що мали інше житло і до цього.
Незважаючи на те, що нотаріус, яка посвідчувала договір, діяла сумлінно, виконала всі, передбачені законом, умови щодо роз'яснення позивачці вимог законодавства, сама позивачка, в силу свого похилого віку та стану здоров'я, добросовісно помилялася щодо правової природи правочину, який нею був укладений.
Ознак недбальства або необережної поведінки з боку позивачки за сенсом ч.2 ст.229 ЦК України з матеріалів справи не вбачається.
Судові витрати, понесені позивачкою у зв'язку з розглядом справи, мають відшкодувати відповідачі. З них же суд стягує судові витрати до належного розміру на користь держави.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.215,216,225,229 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 11грудня 2008 р., посвідчений 8 Харківською державною нотаріальною конторою, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно по ј частині житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1
Сторони договору повернути у первинний стан.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачені судовий збір та витрати з ІТЗ з кожного по 189гривень 46коп.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недоплачений судовий збір з кожного по 134гривні 18коп.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя