ЄУН: 336/2259/23
Провадження №: 1-кп/336/448/2024
04 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з 16.03.2023 р. перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 р. справу передано в провадження судді ОСОБА_6 .
Відповідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 р. справу передано в провадження судді ОСОБА_1
Востаннє, ухвалою від 09.10.2024 р. обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 07.12.2024 р. включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у письмовому клопотанні.
Захисник обвинуваченого вважав, що клопотання прокурора не підлягаю задоволенню, оскільки ризики, на він посилається, належними доказами не доведені. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, є інвалідом 2 групи, хворіє і потребує медичної допомоги, подав клопотання, в якому просить змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є не доцільним, виходячи з наступного.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст.199 КПК України.
Зокрема клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Частина 5 ст.199 КПК України зобов'язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), яка згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України», п. 99).
Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п.61).
У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Розглядаючи доводи прокурора в обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.
Позиція прокурора зводиться до того, що передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,продовжують існувати та не змінилися.
Зокрема тяжкістю можливого покарання прокурор обґрунтовує ризик переховування.
Як зазначалося вище, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Більш того, у справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ констатував, що ризик втечі неминуче зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, оскільки строк тримання може бути вирахуваний із строку позбавлення волі, який може очікувати особа, якщо її визнають винною, що зменшує спокусу втечі.
Обвинувачений утримується під вартою з 21 березня 2024 року.
При цьому ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжких злочинів.
З наданих захисником доказів судом встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, яке співпадає з місцем його реєстрації, де мешкає разом з батьками, одружений, є інвалідом 2 групи.
Зазначене, на думку суду, зменшує ризик переховування настільки, що він не може виправдати подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Покладення ж на ОСОБА_5 обов'язку заборони цілодобово залишати житло також істотно зменшує вказаний ризик.
Ризик впливу на свідків прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , будучи обізнаними із їх показаннями, зможе впливати на них.
Однак на даному етапі кримінального провадження такий ризик може бути усунений шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися із зазначеними особами.
Суд звертає також увагу на положення ч.1 ст. 318 КПК України, п.3 ст.5 Конвенції про права людини і основоположних свобод, які визначають право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Зваживши всі обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації. Власник житлового приміщення ОСОБА_7 , яка є матір'ю ОСОБА_5 , не заперечує проти відбування домашнього арешту її сином у належному їй житлі.
Керуючись ст.ст.201, 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, заборонити йому залишати місце свого проживання: АДРЕСА_1 ;
4) не спілкуватись особисто або через своїх представників зі свідками у кримінальному провадженні № 336/2259/23, пр.1-кп/336/448/2024;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти у залі судового засідання.
Строк дії ухвали закінчується 04 лютого 2025 року.
По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відділ поліції № 3 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконанню.
Головуючий суддя ОСОБА_1