Справа №2-1562/10/04
Іменем України
29 жовтня 2010 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Донець О.В.
при секретарі Муленко К.І., Якішиній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
27.11.2009 р. позивачка звернулась до суду з позовними вимогами про стягнення з ГУМВС України в Харківській області в відшкодування моральної шкоди 400 000 грн. та в відшкодування матеріальної шкоди 9165,12 грн., посилаючись на наступне.
02.08.2006 року внаслідок вогнепальних ран, несумісних з життям, нанесених працівником ЛВМ в метрополітені ОСОБА_2 загинула її дочка ОСОБА_3, яка працювала у метрополітені. Згодом ОСОБА_2 покінчив життя самогубством.
За цим фактом Харківським міжрайонним транспортним прокурором було порушено кримінальну справу, яка згодом була закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого. В ході досудового слідства була встановлена провина ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, п.п. 1,5,8,13 ч.2 ст. 115, ст. 15, п.п. 1,5,8,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Злочинним діями ОСОБА_2 їй була заподіяна матеріальна шкода на суму 9165,12 грн., пов'язана з затратами на поховання дочки та ритуальними послугами.
Крім того, діями ОСОБА_2 їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 400 000 грн., оскільки внаслідок його злочинних дій їй заподіяні фізичні та моральні страждання, біль, пов'язаний з втратою дочки, у якої після смерті залишилась неповнолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона перенесла шок та сильний емоцій стрес, коли їй повідомили про смерть дочки. У 2004 році вона вже перенесла смерть чоловіка, а тому смерть дочки стала для неї тяжким ударом, була вщент зруйнована її родина. З метою збереження психічного здоров'я дитини, її онуку відправили до іншого міста, де знаходиться по теперішній час, що також завдає їй моральні страждання, оскільки вона тужить за дитиною. Перенесений стрес негативно відобразився на стані її здоров'я, в зв'язку з погіршенням стану якого її неодноразово забирала «швидка».
В момент скоєння злочину ОСОБА_2 знаходився на службі в якості міліціонера батальйону №2 ЛВМ і скоїв злочин під час виконання ним службових обов'язків, а тому вважає, що заподіяні їй матеріальна та моральна шкода підлягають відшкодуванню ГУМВС України в Харківській області.
В судовому засіданні позивачка, її представник підтримали позовні вимоги, підтвердили викладені у позовній заяві обставини справи.
Представник відповідача - Головного управління МВС України в Харківській області позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підстав для цивільної відповідальності відповідача немає. При вчинення злочину ОСОБА_2 діяв на власний розсуд, самостійно відхилившись від встановленого маршруту несення служби, і не виконував завдання, покладені на нього відповідно до закону. Тому вважає, що якщо шкоду заподіяно в період роботи, але не при виконанні службових обов'язків, підстав для покладення відповідальності та юридичну особу немає. Також зазначив, що витрати, пов'язані з організацією та проведенням поховання, є необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача - Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив. Будучи допитаним в судовому засіданні 02.06.2010 р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що коштів для відшкодування, якого просить позивачка, у державному бюджеті немає і їх відшкодування повинно здійснювати ГУ МВС України в Харківській області .
Суд, вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №2206106 за обвинуваченням ОСОБА_2, задовольняє позовні вимоги, вважаючи їх законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, за виключенням випадків, передбачених ч.2 ст.1167 ЦК України, коли така шкода має відшкодовуватись незалежно від вини.
Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно вимог ч.ч.1,2,9 та 10 ст. 5 Закону України "Про міліцію" міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. Відшкодуванню підлягають у повному обсязі, зокрема, моральна шкода.
Судом встановлено, що злочинними діями працівника міліції ОСОБА_2 позивачці було завдано суттєву моральну шкоду.
З постанови від 10.10.2006 р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2, яку винесено на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України вбачається, що останній, перебуваючи з 2002 р. на посаді міліціонера батальйону № 2 ХМУ УМВСУ в Харківській обл. /нині ГУМВСУ в Харківській обл./, заступивши 2.08.2006 р. на службу по охороні Харківського метрополітену, відхилився від маршруту несення служби, прибув на станцію метро „Московський проспект" м. Харкова, де, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, побив, а після цього застрелив з табельної зброї ОСОБА_3., здійснивши 5 прицільних пострілів в неї. Зазначені обставини повністю доведені матеріалами справи та не спростовуються відповідачем.
Суд вважає, що за дії працівника міліції ОСОБА_2 перед позивачем має нести цивільну відповідальність ГУМВСУ в Харківській області, працівником якого він був в момент скоєння злочину.
„Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, визначається порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Наказом начальника ХМУ УМВСУ в Харківській області від 12 лютого 2002 року № 8 л/с ОСОБА_2 було призначено на посаду міліціонера батальйону міліції № 2 відділу охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ Харківській області. Трудовим розпорядком передбачено, що працівник міліції прибуває на службі і отримує особисту табельну зброю у присутності командувача ротою, його заступника або чергового. Після цього проводиться розстановка нарядів, згідно яких, працівниками міліції, що заступають на службу по охороні громадського порядку, визначається несення ними служби. З моменту отримання наряду про місце несення служби і до закінчення несення служби працівник міліції вважається таким, що приступив до виконання і виконує свої службові обов'язки.
Вчинення злочину особою, яка приступила до виконання своїх службових обов'язків, є злочином, вчиненим працівником юридичної особи під час виконання своїх службових обов'язків.
Судом встановлено, що працівник міліції ОСОБА_2 2 серпня 2006 року близько 18.30 год. явився на розстановку нарядів для несення служби по охороні громадського порядку. У зазначений час він отримав особисту табельну зброю, пістолет Макарова № НОМЕР_1 р., шістнадцять набоїв калібру 9 мм. та два магазина для них, після чого прибув на станцію метро "Московський проспект" у м. Харкові, де скоїв злочини із застосуванням табельної зброї. Злочин, вчинений ОСОБА_2, є злочином, скоєним під час виконання ним своїх службових обов'язків.
На час вчинення злочину ОСОБА_2 перебував на посаді міліціонера батальйону міліції № 2 відділу з охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ в Харківській області.
Законом України "Про міліцію" передбачено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган державної виконавчої влади, а працівники міліції є представниками державного органу виконавчої влади.
Особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, є службовими особами (Примітка 1 до ст. 364 КК України).
Оскільки працівник міліції ОСОБА_2 був службовою особою державного органу виконавчої влади і під час виконання своїх службових обов'язків виконував функції представника влади, то за шкоду, спричинену ним позивачці, відповідальність повинна нести держава.
Разом з тим, правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України "Про міліцію" та інші законодавчі акти України.
Згідно вимог чч.1 та 2 ст.25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Тому за шкоду, завдану неправомірними діями працівника міліції, відповідальність несе міліція.
Кожна особа має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, враховує виключно значні моральні страждання та тяжкий біль позивачки, яка внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_2 втратила дочку, а потім і онуку, яка з моменту смерті матері переїхала до іншого міста. Крім того, перенесений стрес негативно відобразився на стані здоров'я позивачки, в зв'язку з погіршенням стану якого, її неодноразово забирала «швидка». Зазначені обставини підтверджуються витягом з історії хвороби ОСОБА_1, листком непрацездатності від 15.08.2008 р., повідомленням про наслідки нещасного випадку, не пов'язаного з виробництвом, що стався 30.07.2008 р., актом про нещасний випадок на підприємстві від 30.07.2008 р. та актом розслідування нещасного випадку.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що сума відшкодування моральної шкоди, яку визначила сама позивачка, не є занадто великою.
Суд також вважає доведеними вимоги позивачки в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 9165,12 грн., що підтверджується представленими суду квитанціями та чеками на ритуальні послуги, витрати, пов'язані з похованням, покупку продуктів харчування для поминок.
Позовні вимоги в цій частині також підтверджуються поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які приймали участь у закупівлі продуктів харчування та замовленні ритуальних послуг.
Таким чином, доводи позивачки знайшли своє повне підтвердження, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Судові витрати суд стягує з відповідача ГУМВСУ в Харківській області на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 9 165,12 грн., в відшкодування моральної шкоди 400 000 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 409 195,12 грн.
Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області в доход держави судовий збір в розмірі 1700 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя