Справа № 734/1408/24 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.
Провадження № 33/4823/978/24
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
05 грудня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Мусієнка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мусієнка В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 27 березня 2024 року в 00 год. 04 хв., на 98 км автодороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Мусієнко В.О. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Посилається на те, що в діях поліцейських була провокація, спрямована на отримання відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, з метою подальшого необґрунтованого складання протоколу. Зазначає, що права ОСОБА_1 після зупинки транспортного закладу не були роз'яснені. Вказує, що працівники поліції, доставивши ОСОБА_1 на медичний огляд до м. Чернігова, порушили вимоги п.7 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженого наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, оскільки найближчий медичний заклад до місця зупинки транспортного закладу розташований в селищі Козелець. Також, ОСОБА_1 , перебуваючи у лікарні, не відмовлявся від проходження огляду, а здійснював пошук лікарського призначення, тобто виконував попередню вимогу працівників поліції, з метою недопущення вилучення у нього життєво необхідних йому лікарських засобів. Крім того, на відео, долученому до матеріалів справи, у ОСОБА_1 не спостерігаються ознаки наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник; просив розглянути справу без його участі, апеляційну скаргу підтримує.
Заслухавши пояснення захисника Мусієнка В.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №884223 від 27.03.2024, ОСОБА_1 , 27 березня 2024 року в 00 год. 04 хв., на 98 кілометрі автодороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення комендантської години. Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння: у нього були звужені зіниці, які не реагували на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. ОСОБА_1 пояснив, що наркотичні засоби не вживає, а ознаки, які назвали поліцейські, у нього присутні, оскільки він проїхав більше 1000 км за кермом. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння та неодноразово попереджали про наслідки відмови від огляду. Водій погодився. По приїзду до лікарні, на запитання лікаря, чи вживає водій медичні препарати, ОСОБА_1 відповів, що так, оскільки хворіє на гепатит та перебуває на обліку у лікарні м. Ніжина. Після цього надав лікарю на огляд пластикову пляшечку з пігулками. Потім на запитання лікаря, чи буде він проходить огляд, ОСОБА_1 відповів відмовою. Поліцейський перепитав у ОСОБА_1 , чи дійсно він відмовляється від проходження огляду, на що останній відповів ствердно. Після цього, працівником поліції йому було роз'яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та був складений адміністративний протокол.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, спростовується переглянутим відеозаписом, на якому зафіксовано, як працівник поліції, при спілкуванні з водієм, називає наявні в останнього ознаки наркотичного сп'яніння. Крім того, всі ці ознаки відображені не тільки в протоколі про адміністративне правопорушення, а й в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Те, що ОСОБА_1 категорично заперечував факт вживання ним наркотичних засобів та наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, не звільняло його від обов'язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження.
Твердження апелянта про те, що в даній ситуації мала місце провокація ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом подій, з якого слідує, що прибувши до медичного закладу, на пропозицію лікаря та працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 категорично відмовився.
Посилання апелянта на не роз'яснення працівниками поліції водію прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Мусієнка В.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний