Справа № 2-а-680/10
11 листопада 2010 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Ворона С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Вовчанського районного суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати незаконною відмову УПФУ в Вовчанському районі у проведенні йому нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача провести перерахунок і здійснити виплату заборгованості зі сплати державної соціальної допомоги як «дитині війни», яка виникла за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.2008року і по 23.09.2010року. Позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни», всупереч діючому законодавству, відповідач протягом 2007-2010 років виплачує підвищення до пенсії в значно меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю, в судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, позовні вимоги не визнав надавши заперечення, просив суд розглянути справу без участі його представника.
Враховуючи, що позивач і відповідач надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.
В запереченні відповідач пояснив, що вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - правомірними, через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача № 159764 з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».
Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, доводи відповідача є необґрунтованими щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заперечення відповідача, щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам які мають статус дитини війни є безпідставними, оскільки, відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України діє і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 , є Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу у розмірах встановлених законодавством, відноситься до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі.
Крім того, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії в 2007р. за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та в 2008р. за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р., суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П ідпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік» від 28.12.2007 р. N 107-VI, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, які Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року та положення пп.. 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік» від 28.12.2007 р. N 107-VI, втратило чинність 22.05.2008року, тому відповідач по справі правильно нараховував та виплачував зазначене підвищення до пенсії позивачу за період з 01.01.2007 по 08.07.2007року та з 01.01.2008 по 21.05.2008року, відповідно до встановленого розміру, згідно діючого на той час законодавства.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Вовчанському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 31.12.2007року та з 22.05.2008року по 31.12.2008року.
Протягом 2009року і до цього часу дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялась, зміни до неї не вносились, тому відповідач повинен був, і на даний час повинен, проводити відповідні виплати.
Суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Вовчанському районі, по не виконанню з 09.07.2007року по 31.12.2007року та з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, почалося з 09.07.2008 р. і тривало до 31.12.2007року та з 22.05.2008р. і триває до цього часу, таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною діяльність Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі щодо відмови в перерахуванні пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008року і провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Вовчанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя -