490/10736/24 04.12.2024
нп 1-кп/490/1277/2024
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/10736/24
про призначення судового розгляду
04 грудня 2024 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024150000001001 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий вироком Мелітополького міськрайонного суду Запорізької області від 25.10.2019 за ч.1 ст.263, ч.2 ст.125, ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; звільнений з Кам'янської ВК №101 Запорізької області 03.08.2021 по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України; підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності немає; зазначає, що справа має слухатись у відкритому судовому засіданні.
Учасники судового провадження не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5 - 8, 10 частини першої або частиною другою ст.284 КПК України, не встановлено. Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України. Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмежень щодо цього, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, немає.
Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024. Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких встановлено під час застосування запобіжного заходу та вирішення питання про його продовження, наразі не зменшились; застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор клопотання підтримав; просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , розмір визначеної раніше застави залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що існування ризиків не доведено; вважає, що зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого; вказав на те, що розмір застави є непомірно великим для обвинуваченого, та просив, у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити його розмір до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян; обвинувачений підтримав позицію захисника, зазначив, що заперечує свою винуватість у вчинені інкримінованого йому правопорушення.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, а також збут особливо небезпечної психотропної речовини.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.08.2024; визначено заставу у розмірі 5 000 000 грн.; у разі внесення застави передбачено покладення таких обов'язків: прибувати за викликами слідчого, прокурора та суду; не виїжджати за межі м. Миколаєва; повідомляти про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну. Клопотання про обрання запобіжного заходу було обґрунтовано, зокрема причетністю ОСОБА_3 до групи осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
У подальшому ухвалами слідчого судді від 01.08.2024, 30.08.2024, 24.10.2024 строк тримання під вартою було продовжено до 05.09.2024, 27.10.2024, 05.12.2024 відповідно з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі про обрання запобіжного заходу.
Прокурор у клопотанні зазначає, про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду; незаконний вплив на свідка ОСОБА_6 , анкетні дані якого змінено відповідно до Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні"; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання встановлено, що наразі такі ризики як переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень не перестали існувати та не зменшились.
Указані ризики підтверджено тим, що ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні наразі території Україні; характер вчинення інкримінованого правопорушення в сукупності з інформацією про відсутність джерела доходу, неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, наявність судимості, свідчать про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Зазначене зумовлює високу ймовірність того, що обвинувачений вдасться до дій з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас, з урахуванням того, що до свідка ОСОБА_6 було застосовано відповідні заходи безпеки згідно із Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні", суд приходить до висновку, що під час розгляду вказаного клопотання не було доведено у передбачений КПК України спосіб наявність ризику щодо незаконного впливу на вказаного свідка.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки немає підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст.194 КПК України.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків та достатності застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не є переконливими та такими, що спростовують наведені вище висновки суду.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Щодо застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи викладене вище, а також фактичні обставини справи, за якими висунуто обвинувачення, які є відмінними від обставин урахованих під час обрання запобіжного заходу, а саме причетність ОСОБА_3 до групи осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, зважаючи на часткове зменшення ризиків, тривалість дії запобіжного заходу (тримання під вартою), який забезпечує виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України, стосовно обвинуваченого доцільно зменшити розмір застави, встановити заставу меншого розміру в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який в такій же мірі дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що застава у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обвинуваченого з тією ж вірогідністю, зможе забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру застави, а саме: зменшити розмір застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.; визначити, що у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за викликами суду; не виїжджати за межі м. Миколаєва; повідомляти про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч. 8 ст. 182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 314-316, 372 КПК України, суд
постановив:
- призначити судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, на 20.12.2024 об 11:00 в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово у відкритому судовому засіданні;
- у судове засідання викликати учасників судового провадження;
- клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 задовольнити;
- продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів - до 01.02.2025 включно;
- визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.).
У разі внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок обвинувачений звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі звільнення з-під варти на ОСОБА_3 покласти такі обов'язки:
- прибувати до суду за відповідним викликом;
- не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, іншими особами з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1