Справа № 132/3286/24
Провадження № 2/132/912/24
Іменем України
"28" листопада 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту. В обґрунтування позову зазначає, що між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ОСОБА_2 21.04.2021 було укладено договір про надання фінансового кредиту №ВН03-00572. Відповідно до умов договору кредитор зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався повернути до 15.06.2022 наданий йому кредит в сумі 23 000,00 грн. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 9,1% за кожні 14 днів. ТОВ «Вендор-Фінанс» свої зобов'язання виконало на надало позичальнику кредитні кошти відповідно до видаткового касового ордеру від 21.04.2021. Проте, відповідач несвоєчасно та не в повній мірі сплачував проценти та не повернув кредитні кошти внаслідок чого станом на 01.10.2024 утворилася заборгованість на загальну суму 181 958,35 грн., яка складається з 22 006,85 грн. боргу за тілом кредиту, 159 951, 50 грн. заборгованість по процентах за період з 21.04.2021 року по 01.10.2024 року. 05.09.2022 між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ТОВ «Кредит готівкою» було укладено договір факторингу №1-09Ф, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Кредит готівкою». 12.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ТОВ «Кредит готівкою» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №12122023 відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Гефест». 13.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гефест» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №13122023/1 відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором укладеним із ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_1 . Таким чином, позивач на даний час є особою, яка має право вимоги до боржника в частині повернення заборгованості за договором та всіх інших платежів по договору, а тому вважає себе належним позивачем у даній справі.
На підставі викладеного просить стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03-00657 від 21.04.2021 на загальну суму 181 958,35 грн.
Ухвалою судді Калинівського районного суду від 15.10.2024 року відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження.
Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, яку було отримано 24.10.2024 року.
Відповідач був вчасно та належним чином повідомлений про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак заяву про участь у судовому засіданні не подавав, відзиву на позовну заяву не надіслав, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надіслав.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до Договору про надання фінансового кредиту №ВН03-00572 від 21.04.2021, який укладений в письмовій формі між кредитодавцем ТОВ «Вендор-Фінанс» та позичальником відповідачем ОСОБА_2 за його заявою, останній отримав кредит в сумі 23 000,00 грн. строком до 15.06.2022 зі сплатою 9,1% за кожні 14 днів користування кредитними коштами.
Додатком до Договору про надання фінансового кредиту № ВН03-00572 від 21.04.2021 є графік внесків.
05.09.2022 між ТОВ «Кредит готівкою» та ТОВ «Вендор-Фінанс» укладено договір факторингу №1-09Ф, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору, своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00572 від 21.04.2021 укладеним із ОСОБА_2
12.12.2023 між ТОВ «Кредит готівкою» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір відступлення права вимоги №12122023 цедент відступив цесіонеру своє право вимоги за кредитними договорами в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00572 від 21.04.2021 укладеним із ОСОБА_2
13.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги №12122023/1 цедент відступив цесіонеру своє право вимоги за кредитними договорами в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00572 від 21.04.2021 укладеним із ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.10.2024 по клієнту ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00572 від 21.04.2021, загальний розмір заборгованості становить 181 958,35 грн., з яких 22 006,85 грн. заборгованість по тілу кредиту, 121343,41 грн. заборгованість по процентах за період з 21.04.2021 року по 01.10.2024 року
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з встановлених обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Отже, фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала і в постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що: «відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».
Отже якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір відступлення права вимоги від 13.12.2023, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та позивачем ОСОБА_1 , не може бути підставою для правонаступництва позивачем прав кредитора у зобов'язанні щодо відповідача ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03-00657 від 21.04.2021, оскільки у зобов'язаннях, які виникли на підставі кредитного договору, кредитором може бути лише спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа, та враховуючи, що інших підстав для виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві не наведено, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 509, 510, 512, 526, 1054 ЦК України ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту - відмовити.
Судовий збір в розмірі 1 819,58 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Суддя: