05 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 557/703/23
Провадження № 22-ц/4815/1144/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітня ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , адвоката Геруса Б.І. на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року, ухвалене в складі судді Оленич Ю.В., повний текст рішення складено 17 липня 2024 року у справі № 557/703/23,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позов мотивований тим, що з вересня 2016 року по 12 листопада 2022 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, фактично виконували права та обов'язки подружжя. В цей період у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач з ОСОБА_6 , їх спільним сином та її донькою ОСОБА_8 проживали в її будинку на АДРЕСА_1 .
12 листопада 2022 року внаслідок мінно-вибухової травми несумісної із життям, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, ОСОБА_6 загинув та саме їй, як його дружині, про що ОСОБА_6 вказав у документах під час мобілізації, надійшло сповіщення про його загибель.
Вказала, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідне для отримання права на оформлення одноразової допомоги у разі загибелі військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, а також для оформлення пільг з оплати електроенергії, газопостачання та водовідведення, що надаються членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
Просила суд, встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період часу з вересня 2016 по 12 листопада 2022 року.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 01 жовтня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю з чоловіком без реєстрації шлюбу, а надані нею докази не є такими. Матеріали справи не містять доказів ведення спільного господарства сторін. При цьому відповідачем надавалися докази які викликають обґрунтований сумнів в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина.
Окрім іншого, суд залишив без уваги правові позиції, що викладені Верховним Судом у постанові від 5 серпня 2019 року у справі №588/350/15.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_6 з 14 січня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року був розірваний. Вказане рішення набрало законної сили 30 вересня 2016 року. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
08 серпня 2019 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на родився син ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
З вересня 2016 року ОСОБА_6 проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 у належному ОСОБА_1 будинку, де, окрім останньої, зареєстровані ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Гощанським РВ УМВС України в Рівненській області 18 травня 2000 року, довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №09-03-03/1271 від 22 листопада 2022 року) та довідкою за №09-03-04/192 від 22 листопада 2022 року .
ОСОБА_6 було мобілізовано до лав Збройних Сил України та 12 листопада 2022 року він загинув внаслідок мінно-вибухової травми несумісної із життям, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, про що ОСОБА_1 , як дружину, сповістили з третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17.)
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Убачається, що характер взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_6 , зокрема, ведення спільного господарства, виховання дітей, спосіб організації життєдіяльності свідчили, що у них була одна сім'я.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка довела, що у неї з ОСОБА_6 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, а саме спільне проживання, народження дитини, введення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна.
Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , адвоката Геруса Б.І. залишити без задоволення.
Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 05 грудня 2024 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С. С.