Провадження № 22-ц/803/10699/24 Справа № 172/209/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт» на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт», заінтересовані особи: стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Центр фінансових рішень», боржник - ОСОБА_1 , приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна про заміну сторони виконавчого провадження, -
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінстандарт» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» посилалося на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. перебуває виконавче провадження № 64336586, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса № 90414, вчиненого 31 жовтня 2020 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».
02 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» був укладений договір № 20230202 про відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор набув право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема і за договором від 20 травня 2019 року № 5843874659, де позичальником є ОСОБА_1 .
У зв'язку цим ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» просило заяву про заміну стягувача задовольнити.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» не надало доказів, які підтверджують його право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» просить ухвалу суду скасувати та задовольни їх заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за договором відступлення прав вимоги №20230202 від 02 лютого 2023 року заявник набув право вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема, і за договором №5843874659 від 20 травня 2019 року, де боржником є ОСОБА_1 , що і є належним підтвердженням існування певних зобов'язань за цим договором та помилково ставиться під сумнів судом першої інстанції. Крім того, така інформація міститься і у виконавчому написі нотаріуса, вчиненого на виконання кредитного договору №5843874659 від 20 травня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ФК Центр фінансових рішень», правонаступником якого є заявник, боргу у розмірі 43 442,61 грн..
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що виконавче провадження № 64336586 відкрите 02 лютого 2021 року на підставі виконавчого напису від 31 жовтня 2020 року № 90414 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» в розмірі 43 442,61 грн.
02 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» був укладений договір відступлення прав вимоги № 20230202.
Посилаючись на зазначений правочин, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» просило замінити його як нового кредитора у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» не надало доказів, які підтверджують його право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Зокрема, заявник не надав кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і ОСОБА_1 на підтвердження існування певних зобов'язань за цим договором, що ставить під сумнів існування будь-яких кредитних правовідносин з боржником. При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував статтю 517 ЦК України до спірних правовідносин як підтвердження відсутності підстав заміни кредитора у правовідносинах з ОСОБА_1 та обсягу прав ного кредитора у правовідносинах з таким боржником.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. (частини перша, друга та п'ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора.
Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора.
Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають з різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, дослідивши і надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що 02 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» був укладений договір відступлення прав вимоги № 20230202.
Згідно Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20230202 під № 496 значиться боржник ОСОБА_1 номер кредитного договору 5843874659 від 20 травня 2019 року.
Тобто матеріалами справи підтверджено відступлення права вимоги за кредитним договором № 5843874659 від 20 травня 2019 року.
На вищевказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, як така, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт»- задовольнити.
Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2024 року - скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Центр фінансових рішень» на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт» у виконавчому провадженні 64336586 відкритого 02 лютого 2021 року щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 90414 від 31 жовтня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрфінстандарт» судовий збір у розмірі 3028 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова