Провадження № 22-ц/803/9837/24 Справа № 243/4161/23 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
04 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/4161/23 за заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зеленської Каріни Андріївни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2024 року, постановлену у складі судді Дюміної Н.О., -
В серпні 2024 року ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої, посилаючись на положення ст.137 ЦПК України, зазначив, що між позивачем і її представником укладено договір про надання правничої допомоги, пунктом 5.1.2. якого передбачено, що додатково замовник сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 10 000 грн. Оскільки рішення суду прийняте на користь позивача, нею була сплачена також і зазначена частина оплати. Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату. Вказана оплата не сплачувалась протягом розгляду справи, оскільки обов'язок її сплати виник лише після такого розгляду.
Таким чином, виникла необхідність в ухваленні додаткового рішення, тому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що між позивачем та її представником укладено договір про надання правничої допомоги, пунктом 5.1.2. Договору передбачено, що додатково замовник сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 10 000 грн.
Вказана умова договору була обов'язковою для його сторін (позивача і її представника у цій справі) і є частиною витрат на правничу допомогу позивача, про що було заявлено при поданні позовної заяви.
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату.
Оскільки, рішення суду прийняте на користь позивача, нею була сплачена також і зазначена частина оплати. Вказана оплата не сплачувалась протягом розгляду справи, оскільки, обов'язок її сплати виник лише після такого розгляду, проте, обов'язковим наслідком ухвалення рішення на користь позивача і набрання ним законної сили є сплата позивачем своєму представнику оплати за надання правничої допомоги, тобто витрати, пов'язаної з розглядом справи. Такий обов'язок позивачем виконаний, що підтверджено документально.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому він повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що для підтвердження здійснення правової допомоги, необхідно долучити розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання - передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь в судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Всупереч вимогам чинного законодавства детальний опис робіт, виконаний адвокатом з метою представництва інтересів позивача у даній справі, не надано.
Крім того зазначає, що сам спір між спадкоємцем та органами Пенсійного фонду України, предметом якого є стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, належить до категорії справ незначної складності та має чисельну судову практику в аналогічних справах, в тому числі, судів апеляційної та касаційної інстанції тощо. Окрім того, правові висновки щодо розгляду зазначеної категорії справ також викладені у чисельних постановах Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на наведене, вважає, що здійснення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не доведено у встановленому законом порядку, а їх розмір є не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих послуг і виконаних робіт тощо.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зеленської Каріни Андріївни, визнання права власності в порядку спадкування за законом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та стягнення недоотриманої пенсії, - задоволені частково, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 23.11.2018 по 31.08.2019 у сумі 24798,74 грн., що входить до складу її спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМС 407129 від 22.05.2023, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донецької області Зеленською К.А.; визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на недоотриману пенсію ОСОБА_3 за період з 01.09.2014 по 22.11.2018 у сумі 126462,78 грн. та стягнуто її в порядку спадкування за законом, а також стягнуто на користь позивача частину понесених нею судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1717,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.05.2024 рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2023 по справі 243/4161/23 змінено, а саме, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на її користь в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_3 за період 01 вересня 2014 року по 15 серпня 2019 року в сумі 85853,60 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.
Згідно умов договору про надання правової допомоги від 12.06.2023, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Мастюгіним Є.Д., ОСОБА_2 доручила, а ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання надати юридично-консультативні послуги щодо стягнення з органу Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 в повному обсязі.
Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість послуг, що надається виконавцем замовнику згідно цього договору визначається наступним чином:
- П.5.1.1 Замовник сплачує на користь виконавця оплату в розмірі 10000 грн. в день підписання цього договору. Сума, передбачена цим пунктом, може бути сплачена частинами протягом двох місяців з дня підписання цього договору. В такому разі замовник приступає до виконання зобов'язань за цим договором не раніше сплати першої частини грошових коштів.
- П.5.1.2 Додатково замовник сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 10000 грн. В іншому випадку обов'язок зі сплати другої грошової суми, передбаченої цим пунктом цього договору, у замовника не виникає.
- П.5.1.3 У випадку участі виконавця в судових засіданнях (відеоконференцзв'язок) замовник не пізніше, ніж за три дні до дня судового засідання сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 1500 грн.
Згідно квитанцій від 20.06.2023 та 24.05.2024 ОСОБА_4 сплатив на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 10000 грн.
Відмовляючи у задоволені заявлених вимог, суд першої інстанції, виходячи з умов договору про надання правової допомоги, зокрема, в частині не визначення підстав виникнення у позивача обов'язку зі сплати додаткових 10 000 грн. (п.5.1.2), прийшов до висновку про недоведеність стороною позивача необхідності понесення вказаних витрат, і відповідно не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку з їх відшкодування.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та виходить з наступного.
Згідно з положеннями ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись із заявою ОСОБА_5 посилався на те, що позивачем і ним, як представником укладено договір про надання правничої допомоги, пунктом 5.1.2. договору передбачено, що додатково замовник сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 10000 грн. Оскільки рішення суду прийняте на користь позивача, нею була сплачена також і зазначена частина оплати. Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату.
За частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Слов'янського міськрайононного суду Донецької області від 07.11.2023р. з відповідача було стягнуто на користь позивача понесені судові витрати в тому числі на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики (в редакції, яка була чинною на час укладення угоди між сторонами у розглядуваній справі угоди про надання правової допомоги) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Як вбачається з заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, адвокат Мастюгін Є.Д. посилається на п.5.1.2 укладеного з позивачем по справі ОСОБА_2 . Договору про надання правової допомоги від 12.06.2023. Але, як правильно зазначив суд першої інстанції, даний пункт містить лише посилання на те, що замовник додатково сплачує на користь виконавця грошову суму в розмірі 10 000 грн. При цьому даний пункт і Договір в цілому не конкретизує в якому разі і при яких умовах замовник повинен сплатити додатково 10 000 грн. Крім того, в даному пункті вказано також, що в іншому випадку обов'язок зі сплати другої грошової суми, передбаченої пунктом цього договору, у замовника не виникає. Договір про надання правової допомоги взагалі не містить посилань на «гонорар успіху», умови і порядок його оплати замовником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорар успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 даної постанови зазначила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
З урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Враховуючи зазначене, те, що заявником не доведено наявність підстав для стягнення «гонорару успіху», а також те, що доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в заяві та перевірялися судом першої інстанції, під час розгляду справи суд надав їм відповідну правову оцінку, дані доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, тому не можуть бути підставами для скасування ухвали суду.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 грудня 2024 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв