3 грудня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62023170030001068.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України ОСОБА_6 зобов'язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та/або суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строків досудового розслідування, до 17.11.2024 р.
Узагальнені доводи апелянта.
Прокурор вважає, що висновки слідчого судді про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому ухвала підлягає скасуванню.
Прокурор зазначав, що за змістом положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України - застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто у виді тримання під вартою.
Прокурор просив звернути увагу на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця несення служби, без поважних причин, будь-яких заходів направлених на повернення до військової частини не вживав, на даний час не працює, міцних соціальних зв'язків не має. Наведені норми закону та обставини справи, на думку прокурора, доводять реальність існування ризиків переховування підозрюваного від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
За цих обставин та вимог закону, прокурор вважав, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який запобіжить зазначеним ризикам.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділенням Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62023170030001068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.12.2022 р. о 14.00 год. військовослужбовець ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, діючи умисно протиправно з метою тимчасового ухилення від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану самовільно залишив місце несення військової служби у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза межами місця несення служби, проводячи час за власним розсудом, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце несення військової служби, до 15.08.2023 р.
24.09.2024 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, але не доведення прокурором наявності ризиків переховування підозрюваного від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, належну процесуальну поведінку підозрюваного та вимоги ч. ч. 1-3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, про необхідність відступлення від положень ч. 8 ст. 176 КК України, оскільки прокурором не доведено необхідності застосування до підозрюваного будь-яких запобіжних заходів, а у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити та з метою досягнення визначених статтею 2 КПК України завдань кримінального провадження зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та/або суду відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, що буде необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла заява прокурора про залишення без розгляду її апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2024 року.
Вивчивши матеріали надані судом, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року № 3-68/2018).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України» від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).
Апеляційний суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
За положеннями ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вказані вимоги закону слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання у кримінальному провадженні, зокрема, дані: акту службового розслідування, протоколів допиту свідків, інші долучені матеріали, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Наведені слідчим та прокурором доводи, а також долучені до клопотання докази, не свідчать про наявність визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризиків, які б зумовлювали необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В даному випадку, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що заявлені слідчим ризики не доведені, з огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше не судимий, при цьому, від органів досудового розслідування не переховувався, не заперечував своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, має бажання повернутися до військової служби, що у сукупності з чинною, станом на час розгляду клопотання слідчого, редакцією ч. 5 ст. 401 КК України, підтверджує недоведеність заявлених слідчим ризиків.
З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею всебічно, повно та об'єктивно розглянуто клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, враховані всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а тому апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, і, підстав для скасування ухвали слідчого судді не має.
Апеляційним судом не розглядається заява прокурора ОСОБА_5 про залишення без розгляду поданої нею апеляційної скарги, з огляду на те, що діючим кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості залишення без розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, за заявою особи яка її подала.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2024 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скарг прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3