Справа № 748/2660/24 Головуючий у 1 інстанції: Хоменко Л.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
03 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, третя особа - інспектор відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції Марусик Анатолій Ігорович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, третя особа - інспектор відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції Марусик Анатолій Ігорович, в якому просив скасувати постанову ГБВ № 589034 від 26 травня 2024 року, винесену інспектором ВРПП ЧРУП в Чернігівській області Марусиком А.І. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що він заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП та зазначає про відсутність доказів цього. Апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду, стверджує, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, письмові свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, позаяк, така особа є представником суб'єкта владних повноважень, а тому, не може бути доказом в розумінні статті 251 КУпАП. Крім того, на переконання апелянта, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не можуть вважатися належними доказами, у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеофіксацію.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено строк розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) днів.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рапорту заступника начальника відділу Чернігівського ГУНП в Чернігівській області Терещенка В.Г., 26 червня 2024 року надійшло повідомлення зі служби 102, що 26 травня 2024 року за адресою АДРЕСА_1 , заявник (№ тел. НОМЕР_1 ) повідомив, що співмешканка чинить домашнє насильство та не дає їсти.
Інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. 26 травня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення 2931 серії ВАД №232397, згідно якого, 26 травня 2024 року близько 20 год. 47 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив, що співмешканка вчиняє домашнє насильство та не дає їсти, хоча цього не було.
В подальшому, інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. винесено постанову від 26 травня 2024 року серії ГБВ № 589034 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.
За визначенням до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 КУпАП.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26 травня 2024 року серії ГБВ № 589034, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 7).
Згідно оскаржуваної постанови 26 травня 2024 року близько 20 год. 47 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив, що співмешканка вчиняє домашнє насильство та не дає їсти, хоча цього не було.
Так, апелянт заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП та зазначає про відсутність доказів цього.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції Марусиком А.І. надано рапорт заступника начальника відділу Чернігівського ГУНП в Чернігівській області Терещенка В.Г., протокол про адміністративне правопорушення 2931 від 26.05.2024 серії ВАД №232397 та відеозаписи з нагрудної камери поліцейського (а.с. 29, 30, 32).
Відповідно до рапорту заступника начальника відділу Чернігівського ГУНП в Чернігівській області Терещенка В.Г., 26.05.2024 о 20:47 год. надійшло повідомлення зі служби « 102» про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , заявник повідомив, що співмешканка чинить домашнє насильство та не дає їсти. Де вона зараз не знає. Вказує, що поліція цього дня була, виписали йому протокол. Просить направити наряд поліції.
З наданих відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що по приїзду працівників поліції на виклик, ОСОБА_1 повідомив, що дружини вдома немає, на неодноразові запитання поліцейських «яка підстава виклику?» позивач зазначив, що дружина після першого приїзду поліції зникла з дому, її немає, ніхто йому не заважає.
З огляду на це, інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. 26.05.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення 2931 серії ВАД №232397, згідно якого, 26 травня 2024 року близько 20 год. 47 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив, що співмешканка вчиняє домашнє насильство та не дає їсти, хоча цього не було.
Разом з тим, апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 28.05.2020 у справі № 524/4668/17 та від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а, вважає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, письмові свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, позаяк, така особа є представником суб'єкта владних повноважень, а тому, не може бути доказом в розумінні статті 251 КУпАП.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, наведені апелянтом постанови прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин. У справах № 524/4668/17 та № 489/4827/16-а мало місце притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху.
Водночас, у даній справі №748/2660/24 рапорт заступника начальника відділу Чернігівського ГУНП в Чернігівській області Терещенка В.Г. складений за результатом звернення на гарячу лінію « 102» та стосується такого повідомлення, а тому, на переконання колегії суддів, такий рапорт є належним та допустимим доказом.
Доводи апелянта про те, що надані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не можуть вважатися належними доказами, у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеофіксацію, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, про наявність відеозаписів вказано в протоколі про адміністративне правопорушення 2931 від 26.05.2024 серії ВАД №232397. Водночас, колегія суддів вважає, що незазначення в протоколі інформації про конкретний пристрій (нагрудну камеру), яким здійснювалася відеофіксація, ніяким чином не ставить під сумнів обставини, що зафіксовані на такому відеозаписі.
Посилання апелянта на те, що з наданого відеозапису не вбачається, що лейтенант поліції Марусик А.І. складав в присутності позивача протокол або оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення є необгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, згідно наданого відеозапису з нагрудної камери вбачається, що під час розмови з ОСОБА_1 поліцейський повідомив позивача, що відносно нього буде винесена постанова за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Після розмови з позивачем, поліцейський у службовому автомобілі почав складати адміністративні матеріали. При цьому, ОСОБА_1 наголосив, що нічого підписувати не буде.
Отже, наведене свідчить про те, що позивач був обізнаний про складання відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом, оскільки, позивач не оспорював постанову, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (зокрема, стаття 183).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція №1376), у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів поліції, зазначених у статті 222 КУпАП, протоколи відповідно до статті 255 КУпАП складають уповноважені на те посадові особи зазначених органів.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції №1376, протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Статтею 258 КУпАП передбачено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Разом з тим, вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, не віднесено до випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Таким чином, складання інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. протоколу про адміністративне правопорушення 2931 від 26.05.2024 серії ВАД №232397 є правомірним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ Інструкції №1376 передбачено додаткові випадки, коли в посадової особи органу поліції виникає обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення, однак, це не вказує на те, що такий протокол не мав складатись відносно позивача.
Посилання апелянта на те, що поліцейські не запропонували позивачу звернутись за правовою допомогою є безпідставними, оскільки, такого обов'язку чинне законодавство на працівників поліції не покладає, використання правової допомоги має відбуватися саме за ініціативою особи, однак, такого клопотання ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським не заявляв.
Щодо доводів апелянта про відсутність доказів перебування його в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів зазначає, що стан алкогольного сп'яніння не входить до об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а тому, не підлягає доказуванню за даних обставин.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено саме про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а не встановлено факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 26 травня 2024 року серії ГБВ № 589034 винесена інспектором відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Марусиком А.І. прийнята на підставі та в межах повноважень
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.