Справа № 320/19148/23
про залишення апеляційної скарги без руху
03 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Файдюк В.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року було витребувано справу із суду першої інстанції.
Станом на 03 грудня 2024 року справа до суду апеляційної інстанції не надходила.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки подана після закінчення строків апеляційного оскарження.
Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року подається Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві до апеляційного адміністративного суду вже втретє. Вперше подана 07 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була повернута апелянту 11 березня 2024 року з підстави несплати судового збору. Вдруге апеляційна скарга була подана 26 березня 2024 року, однак повернута з підстави несплати судового збору 23 квітня 2024 року.
Як вбачається з апеляційної скарги, поданої наразі до суду востаннє 03 травня 2024 року, апелянтом оскаржується рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024.
Таким чином апелянтом був пропущений строк апеляційного оскарження, визначений в статті 295 КАС України.
Разом з апеляційною скаргою представником відповідача подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Дане клопотання обґрунтоване тим, що на момент подання апеляційної скарги вперше, в межах встановленого кодексом строку, відповідач був позбавлений можливості сплатити судовий збір. Таким чином, за твердженням апелянта, звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції. Крім того зазначає, що повторно апеляційна скарга подана в межах річного строку, встановленого КАС України, а тому є всі підстави для відкриття апеляційного провадження. Також, апелянт посилається на введення воєнного стану на території України.
Дослідивши клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає що, воно є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу відповідача, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у адміністративній справі 819/1224/15-а.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Крім того, суд не вбачає поважних підстав для задоволення клопотання та поновлення пропущеного строку на оскарження рішення і з огляду на відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, оскільки невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Також, суд звертає увагу, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскаржені судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до норм статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставки судового збору обраховуються, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684, 00 грн., який встановлений станом на 01 січня 2023 року.
З огляду на викладене, апелянту необхідно надати оригінал документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі 40260,00 грн (26840,00 *150%). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Одночасно із поданням апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В даному клопотанні апелянт вказує, що з метою сплати судового збору за подання апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві направлено лист про сплату судового збору, що потребує певного часу для сплати коштів, та повідомляє, що контролюючий орган не є розпорядником коштів і для сплати судового збору за подання апеляційної скарги зобов'язаний був звернутись до Казначейства.
Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", обов'язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, покладено на Кабінет Міністрів України.
Тобто, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відтак, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для відстрочення.
Суд наголошує на тому, що посилаючись на скорочення видатків з державного бюджету, заявник не надав доказів фактичної відсутності коштів на рахунку, призначеному для сплати судового збору на час звернення до суду з відповідним клопотанням чи інших доказів, які б підтверджували наявність інших перешкод для сплати судового збору.
За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку заявника того, що його майновий стан унеможливлює сплату судового збору в цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З наведеного вбачається, що апелянтом не дотримано вимог Закону України "Про судовий збір".
Згідно ч. 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 КАС України, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тому суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених КАС України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки апеляційної скарги, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Оскільки, вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, у відповідності із статтею 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху та надати апелянту строк в розмірі десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для зазначення підстав поновлення пропущеного строку та надання доказів сплати судового збору.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Файдюк В.В.