Справа № 594/1349/24
05 грудня 2024 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, кримінальне провадження №12024211120000100 про обвинувачення :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомир, громадянина України, освіта середня, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , одруженого, не працюючого, освіта середня, раніше судимого 25 грудня 2001 року вироком Борщівського районного суду Тернопільської області за ст.ст. 215-3 ч.2, 81 ч.3, 140 ч.2, із застосуванням ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2002 року вирок частково скасовано і перекваліфіковано дії, але покарання залишено без змін, звільненого 10 липня 2003 року постановою Ковельського міського суду Волинської області від 02 липня 2003 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 8 місяців 05 днів; 03 лютого 2005 року вироком Борщівського районного суду Тернопільської області за ст.289 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04 березня 2009 року на підставі постанови Сихівського районного суду м. Львова від 25 лютого 2009 року умовно достроково на невідбутий термін 1 рік 2 місяці; 27 жовтня 2010 року вироком Борщівського районного суду Тернопільської області за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 30 серпня 2013 року по відбуттю покарання; 15 січня 2015 року вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі; 13 вересня 2019 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 81 КК України 12 грудня 2022 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області умовно-достроково строком на 7 місяців і 9 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_7
Між обвинуваченим ОСОБА_4 та його матір'ю ОСОБА_6 , які відповідно до п.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є матір'ю та сином, 08 травня 2024 року біля 22.30 год. в приміщенні квартири, в АДРЕСА_1 , виникла суперечка на побутовому ґрунті, яка переросла в конфлікт, під час якого в ОСОБА_4 , виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушоджень, ОСОБА_4 взяв обома руками кухонний дерев'яний табурет та спробував нанести ОСОБА_6 удар в ділянку голови. Остання в момент нанесення удару табуретом схопила одну із ніжок меблевого виробу. Надалі ОСОБА_4 намагався силою вирвати табурет, який однією рукою утримувала ОСОБА_6 , в ході чого частина правої руки потерпілої, а саме, кисть та передпліччя, прослизнула всередину конструкції меблевого виробу. Надалі ОСОБА_4 , діючи з необережності, не передбачаючи небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, утримуючи кухонний дерев'яний табурет обома руками, з метою, звільнення меблевого виробу, яким він намагався нанести удар, від утримання потерпілою, здійснив силовий вплив на праву руку ОСОБА_6 , яка була затиснута між елементами конструкції меблевого виробу, шляхом вчинення ривка, внаслідок чого відбулося викручування передпліччя правої руки потерпілої. В результаті необережних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого косого перелому нижньої третини діафіза правої ліктьової кістки, закритого внутрішньосуглобного уламкового перелому дистальної метаепіфізарної частини правої променевої кістки, закритого розриву м'яза - квадратоного пронатора, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 за пред'явленим обвинуваченням вину не визнав і пояснив, що потерпіла ОСОБА_6 є його матір'ю. Пам'ятає, що того вечора, 08 травня 2024 року з матір'ю посварився, однак, ударів їй не наносив. Тоді вона його звинуватила в тому, що він зламав їй руку, тому він викликав поліцію та швидку, щоб з'ясувати, чи рука дійсно зламана. Спочатку обвинувачений пояснював, що мати зламала руку, коли під час суперечки йшла в іншу кімнату, спіткнулася і впала. Далі, під час судового розгляду обвинувачений пояснив, що відколи в нього в лютому цього року народився син, у них з матір'ю склалися неприязні відносини з його дружиною, вважає, що мати того вечора вже прийшла додому зі зламаною рукою, а на нього наговорює.
Не зважаючи на невизнання своєї вини у вчиненому, вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що її син, обвинувачений у справі ОСОБА_4 зловживає алкоголем, на її прохання пройти курс лікування не погоджується. 08 травня цього року біля 23 години вони разом з сином, який був напідпитку, знаходилися вдома. Вона відпочивала на дивані, а син у той час почав навмисно шарпати вуличного собаку, якого запустив у квартиру, на що вона йому зробила зауваження. Тоді син розлютився, почав наносити їй удари, а вона відштовхнула його від себе, піднялася з дивана і в цей час син взяв табурет і почав цілитися ним їй в голову. Вона, захищаючись, схопила табурет правою рукою за ніжку, а син в цей час прокрутив ним вліво і тоді її рука хруснула і вона зрозуміла, що рука зламана. Сказала про це синові і побігла на швидку, де повідомила фельдшера, що син зламав їй руку. Потім її швидкою відвезли в Борщівську лікарню, де в приймальному відділенні наклали гіпсову пов'язку. Вона приймала участь у слідчому експерименті, під час якого розповіла, як син заподіяв їй тілесне ушкодження. Вона хотіла його пробачити, але син продовжує вчиняти щодо неї насильницькі дії, погрожує їй, знищив майно, яке було в квартирі, тому просить притягнути його до відповідальності в даній справі.
Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду дала показання, що проживає по сусідству з потерпілою ОСОБА_6 . Біля 23 години 08 травня 2024 року вона пробудилася від гуркоту в будинку та почула крик. Зрозуміла, що це крик з квартири ОСОБА_6 , яка знаходиться поверхом нижче. Наступного дня від сусідів дізналася, що ОСОБА_6 ударив син і її швидка завезла до Борщівської лікарні.
Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду дав показання, що працює фельдшером в пункті постійного базування бригади Е(Ш)МД смт. Скала Подільська КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради. В травні цього року він знаходився на чергуванні і на його робочий планшет надійшло повідомлення про виклик до потерпілої ОСОБА_6 , однак, ОСОБА_6 сама прийшла в пункт, оскільки проживає неподалік. Тоді на його запитання ОСОБА_6 пояснила, що син намагався нанести їй удар, від якого вона закрилася рукою і отримала травму. Далі їхня бригада доставила ОСОБА_6 в Борщівську лікарню, де в неї діагностували перелом передпліччя.
Допитані в якості свідків під час судового розгляду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що були запрошені понятими під час проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 , під час якого вона розказала і показала, як отримала тілесне ушкодження під час конфлікту з сином.
Вина обвинуваченого підтверджується також наступними документами, дослідженими в судовому засіданні:
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 травня 2024 року разом з таблицею ілюстрацій до нього, проведеним за участю потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила та показала, як обвинувачений ОСОБА_4 08 травня 2024 року біля 22.30 год. в приміщенні квартири за місцем її проживання в АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження. Зокрема, потерпіла за допомогою статиста продемонструвала, яким чином вона схопила табурет за одну з ніжок, коли ОСОБА_4 намагався нанести їй даним предметом удар, яким чином її права рука прослизнула в середину конструкції табурету та була затиснута між елементами конструкції, коли ОСОБА_4 намагався силою звільнити даний предмет із захвату потерпілої та яким чином була вивернута її права рука назовні у неприроднє положення, коли ОСОБА_4 намагаючись звільнити табурет шарпнув її вліво від себе.
Згідно висновку експерта № 90 за результатами проведеної судово-медичної експертизи в період з 17 червня 2024 року по 21 червня 2024 року під час проведення рентгенологічного обстеження 09.05.2024 у КНП «Борщівська ЦМЛ» та послідуючому стаціонарному лікуванні з 11.05.2024 по 20.05.2024 у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», у ОСОБА_6 лікарями були встановлені такі тілесні ушкодження: закритий косий перелом нижньої третини діафіза правої ліктьової кістки; закритий внутрішньосуглобовий уламковий перелом дистальної метаепіфізарної частини правої промененої кістки; закритий розрив м'яза - квадратного пронатора (м'яза, що повертає кисть та передпліччя всередину). З приводу цих ушкоджень 16.05.2024 ОСОБА_6 було проведено оперативне втручання: відкрита репозиція, металоостеосинтез перелому нижньої третини правої ліктьової кістки, відкрита репозиція, металоостеосинтез перелому дистального метаепіфізу правої променевої кістки, ушивання м'яза - квадратного пронатора. Дані тілесні ушкодження, враховуючи їх вид, властивості та розташування на тілі, утворилися від дії тупого предмету, не виключено, в час та при обставинах, вказаних у постанові та протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 . Спричинена ОСОБА_6 травма правого передпліччя (переломи обох кісток передпліччя, розрив м'яза) не супроводжувалась небезпечними для життя явищами (у наданих медичних документах не описано проявів шоку тяжкого ступеня, масивної крововтрати тощо) і згідно п.п. 2.2.1 .а/в/, 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», МОЗ України, Київ, 1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки, при звичайному перебігу травматичного процесу, така травма потребує для повного свого загоєння термін, тривалістю більш як 21 день.
Вищезазначені докази, в своїй сукупності, на думку суду спростовують пояснення обвинуваченого, що він не заподіював тілесних ушкоджень потерпілій за обставин, зазначених у обвинувальному акті, тому суд розцінює ці пояснення як такі, що дані з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Згідно довідок КНП «Борщівська міська лікарня» ОСОБА_4 за даними наркологічного та психіатричного кабінетів консультативно-діагностичного відділення за медичною допомогою не звертався. Під наглядом у психіатричному кабінеті не перебуває.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності суд вважає, що необережні дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.128 КК України - необережне спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_6 .
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, пом'якшуючі та обтяжуючі його вину обставини, особу обвинуваченого.
Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що він раніше неодноразово судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати у виді обмеження волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення.
Керуючись ст.ст.368, 370,374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий