Унікальний №362/2159/23 Головуючий в 1 інстанції - Ковбель М.М.
апеляційне провадження №22-з/824/1156/2024 Доповідач - Приходько К.П.
26 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про скасування спільної часткової власності,-
установив:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Васильківської міської ради Київської області про скасування спільної часткової власності.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на окремий цілий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 204, 6 кв.м., житловою площею 83,2 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу Васильківської міської ради задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2023 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про скасування спільної часткової власності відмовлено.
28 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала заяву про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року.
Заява про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року мотивована тим, що все обґрунтування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення зведено до встановлення самочинності забудов та переобладнань житлового будинку АДРЕСА_1 , що стало підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за нею право особистої приватної власності на окремий цілий об'єкт нерухомого майна.
При цьому, вказує, що постанова Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року не містить жодного правового обґрунтування, щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим їй є незрозумілим підстави такої відмови, а можливо і нерозуміння висновків суду, чи допущення судом описки при формулюванні резолютивної частини постанови.
Так, у резолютивній частині постанови суд вказав про відмову у задоволенні її позову до Васильківської міської ради Київської області про скасування спільної часткової власності, однак не навівши у мотивувальній частині прийнятого рішення жодного правового обґрунтування свого рішення та висновків суду в цій частині.
Однак, зазначивши в мотивувальній частині рішення правове обґрунтування, щодо відсутності правових підстав у визнанні права власності на житловий будинок, як такий, що містить самочинні прибудови - суд не зазначив свого висновку щодо вказаної позовної вимоги у резолютивній частині постанови.
Зазначає, що при цьому, відмова у припиненні права спільної часткової власності порушує її права, як єдиного власника наявного будинку, і позбавляє її можливості не лише ввести в експлуатацію новозбудовані та прибудовані приміщення, а й зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на житловий будинок, який належить їй за договором дарування від 23 грудня 1975 року у площі визначеній до прибудов та забудов.
Таким чином, просило роз'яснити постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, зокрема зазначивши, в якій саме частині позовних вимог було відмовлено: щодо припинення права спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , чи визнання за нею право особистої приватної власності на окремий цілий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 204, 6 кв.м.
Дослідивши зміст поданої заяви та матеріали цивільної справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
За змістом ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Виходячи з приписів вказаної норми, підстави для роз'яснення судового рішення існують тоді, коли постанова чи ухвала суду є незрозумілою, та без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнюючи чи унеможливлюючи його виконання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові 14 червня 2018 року у справі № 800/507/17 (провадження № 11-263сап18).
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснено, що відповідно до ст. 221 ЦПК України (наразі ст. 271) роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
За змістом вищенаведеного, можна дійти висновку, судове рішення має бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неякісності резолютивної частини судового рішення.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 24 липня 2020 року у справі №128/2734/14 роз'яснив, що суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.
Отже, за змістом ст. 271 ЦПК України та з урахуванням роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню, та розуміння яких викликає труднощі.
Колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина постанови, яку просить роз'яснити заявник, є чіткою і зрозумілою та не передбачає подвійного тлумачення, викладена відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ЦПК України.
В своїй заяві про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року ОСОБА_1 зазначає, що їй незрозуміло в якій саме частині її позовних вимог було відмовлено, проте колегія суддів звертає увагу, що постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року рішення суду першої інстанції було скасовано з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Враховуючи, що постанова Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, викладена чітко, доступно і не є суперечливою, тому підстави для роз'яснення рішення в розумінні ст. 271 ЦПК України відсутні.
Таким чином, враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, а відтак у задоволенні заяви про роз'яснення цієї ж постанови необхідно відмовити.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у випадку незгоди заявника з постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, у тому числі, в частині її мотивування, заявник не позбавлена можливості оскаржити судове рішення в касаційному порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 271 ЦПК України, про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 267, 271 ЦПК України, -
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 04 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана