Справа №754/15073/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7360/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 рокувідмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030000981 від 21.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, а саме, речовий доказ у кримінальному провадженні №12024100030000981 від 21.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - автомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, червоного кольору, із забороною його відчуження, розпорядження та користування, а також визначити місце зберігання на спеціальному майдані тимчасового утримування транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Зазначає, що слідчим суддею безпідставно зроблено висновки про те, що у клопотанні прокурора не вказано, що належний ТОВ «ВІРА» автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення і зберіг на собі його сліди, а також відсутність оцінки щодо правової підстави для арешту майна.
Вказує, що прокурором до клопотання додано протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , який чітко вказує на те, що водій автомобіля марки «Volkswagen», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричинив йому тілесні ушкодження. Крім того, надано копію рапорту чергової частини Деснянського УП ГУ НП у м. Києві про те, що на спецлінію «102» надійшло повідомлення про кримінальне правопорушення, до вчинення якого причетний водій автомобіля марки «Volkswagen», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, судом досліджено долучені копії процесуальних документів слідчого у даному кримінальному провадженні, у тому числі постанови про визнання речовим доказом автомобіля марки «Volkswagen», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , постанови про постановлення вказаного транспортного засобу у розшук, якими підтверджується, що вказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, отже є речовим доказом відповідно до вимог КПК України, і його подальше дослідження (проведення експертиз, тощо) необхідне для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Також зазначає, що на даний час проводиться досудове розслідування та встановлюються всі обставини кримінального правопорушення, відповідно ст. 91 КПК України, у тому числі чи має відношення до вчинення даного кримінального правопорушення власник автомобіля.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурор посилається на те, що враховуючи що саме у вказаному транспортному засобі перебувала особа, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому, керуючи вказаним транспортним засобом, автомобіль міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України, що є підставою для його арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стверджує, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати речових доказів, які мають істотне значення для даного кримінального провадження та в подальшому під час досудового розслідування та судового розгляду унеможливить надання доступу до нього в ході відкриття матеріалів досудового розслідування.
Прокурор вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування та подальшого судового розгляду виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, шляхом накладення арешту на його майно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030000981 від 21.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2024 року близько 19 години 00 хвилин за адресою: м. Київ, селище Биківня, вул. Роберта Конквеста біля тимчасової споруди, яка являє собою КПП, невстановлена досудовим розслідуванням особа, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Т-ROC», д.н.з. НОМЕР_1 , спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді закритої травми грудної клітки, закритого перелому ХІІІ-ХІ-Х ребер зліва, забійних саден лівого передпліччя, передпліччя, лівого стегна, забійної рани голови.
23.08.2024 року постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 автомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, червоного кольору, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024100030000981 від 21.04.2024 року.
23.08.2024 року постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві зазначений автомобіль оголошено в розшук.
Встановлено, що власником вказаного автомобіля є юридична особа: ТОВ «ВІРА», яка зареєстрована за адресою: м. Київ, б-p Ігоря Шамо, буд. 10-А, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 07.02.2020 року.
23.10.2024 року працівниками поліції на блок посту АДРЕСА_2 виявлено вищевказаний транспортний засіб, що перебував у розшуку на підставі постанови слідчого.
В подальшому автомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поміщено на зберігання на спеціальний майданчик тимчасового утримування транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .
24.10.2024 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Т-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилалась на те, що автомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ст. 98 КПК України міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, що є підставою для його арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування.
Зазначила, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вказала, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до спотворення пошкоджень, які отримані в результаті події кримінального правопорушення, ремонту транспортного засобу, відчуження автомобіля, а також в подальшому унеможливить проведення відповідних експертиз.
З метою збереження речового доказу, прокурор просила накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, червоного кольору.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030000981 від 21.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь-якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна - транспортного засобу, достатності доказів необхідності забезпечення збереження цього речового доказу, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.
Також слідчий суддя дійшов висновку про те, що немає об'єктивних підстав вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, власником якого є ТОВ «ВІРА», використовувалось, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030000981 від 21.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2024 року близько 19 години 00 хвилин за адресою: м. Київ, селище Биківня, вул. Роберта Конквеста, біля тимчасової споруди, яка являє собою КПП, невстановлена досудовим розслідуванням особа, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Т-ROC», д.н.з. НОМЕР_1 , спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді закритої травми грудної клітки, закритого перелому ХІІІ-ХІ-Х ребер зліва, забійних саден лівого передпліччя, передпліччя, лівого стегна, забійної рани голови.
На обґрунтування доводів клопотання про арешт майна, прокурором до клопотання долучено допит потерпілого ОСОБА_8 , який чітко вказує на те, що водій автомобіля марки "Volkswagen", червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричинив йому тілесні ушкодження. Крім того, для суддівського контролю надано копію рапорту чергової частини Деснянського УП ГУ НП у м. Києві про те, що на спецлінію «102» надійшло повідомлення про кримінальне правопорушення, до вчинення якого причетний водій автомобіля марки "Volkswagen", червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Також, прокурором до клопотання долучені копії процесуальних документів слідчого у даному кримінальному провадженні, у тому числі, постанови про визнання речовим доказом автомобіля марки "Volkswagen", червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та постанови про постановлення вказаного транспортного засобу у розшук, якими, на переконання колегії, достеменно підтверджується, що вказаний автомобіль може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відтак, є речовим доказом відповідно до вимог КПК України, подальше дослідження якого в рамках кримінального провадження (проведення експертиз, тощо) необхідне для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Колегією суддів також встановлено, що на даний час проводиться досудове розслідування та встановлюються всі обставини кримінального правопорушення відповідно ст. 91 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, щоавтомобіль марки «Volkswagen» моделі «T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, червоного кольору, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки може бути знаряддям вчинення злочину та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 обґрунтовано визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Таким чином, слушними є доводи прокурора щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки висновки слідчого судді про невідповідність вищевказаного транспортного засобу у рамках даного кримінального провадження критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, не відповідають як матеріалам судового провадження, так і вимогам КПК України.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання.
Таким чином, слідчий суддя, надавши помилкову оцінку вказаним у клопотанні доводам та долученим до нього матеріалам, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.
Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги прокурора про наявність підстав для накладення арешту на майно, а саме речовий доказ у кримінальному провадженні №12024100030000981 від 21.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України- автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Т-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова: № НОМЕР_4 , 2019 року випуску, червоного кольору, із забороною його відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів, уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, запобігання можливості приховування, знищення майна в даному кримінальному провадженні, у зв'язку із чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на транспортний засіб з метою збереження речових доказів, уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, запобігання можливості приховування, знищення майна в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року - скасуватита постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме речовий доказ у кримінальному провадженні №12024100030000981 від 21.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України- автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Т-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова: № НОМЕР_4 , 2019 року випуску, червоного кольору, із забороною його відчуження, розпорядження та користування, а також визначити місце зберігання на спеціальному майдані тимчасового утримування транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4