Справа № 203/4029/24
Провадження № 2-а/204/79/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
08 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Самсонової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області ДПП України про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
В серпні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нетак Сергія Петровича ЕНА № 2764340 від 06.08.2024 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити. В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нетак Сергія Петровича серія ЕНА № 2764340 від 06.08.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 05.08.2024 року о 22:55 годині в м.Дніпро по вул. Ульянівська (Ульянова) 12, керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчикам повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив вимоги п.п 9.2. б ПДР України. 05 серпня 2024 року близько 22 год. 50 хв. позивач вийшов з магазину «АТБ-Маркет», який розташований на вул. Ульянова, після чого сів в свій автомобіль Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , пристебнувши пасок безпеки розпочав рух з місця парковки свого автомобіля в напрямку дороги, яка веде до виїзду з парковки на головну дорогу, використовуючи всі необхідні попереджувальні сигнали у відповідності до ПДР України. Проте, на виїзді з парковки магазину «АТБ-Маркет» позивач був зупинений командиром взводу УПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 . Патрульним поліцейським ОСОБА_2 було зазначено, що його зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», а саме є інформація щодо причетності водія до адміністративного правопорушення, а саме як було зазначено патрульним поліцейським вони «Звернули увагу», що керуючи транспортним засобом повертаючи праворуч не було увімкнено покажчик повороту відповідно напрямку. Позивач заперечував проти пред'явлених працівником поліції звинувачень щодо порушень ним ПДР України, а саме здійснення повороту без увімкнення покажчику повороту, оскільки всі попереджувальні сигнали позивачем були використані. Позивач рухався в напрямку дороги, яка мала вигин дорожнього полотна через наявність бетонного паркану з обох сторін, через що рух прямо взагалі не є можливим. Окрім того, ним ще не було здійснено виїзд саме на дорогу (проїжджу частину), зміни напрямку руху не було, оскільки позивач здійснював виїзд з парковки у напрямку даної дороги рухаючись по її траєкторії до виїзду на головну дорогу. Жодних доказів працівниками поліції щодо порушення позивачем ПДР на місці йому надано не було. З огляду на зазначене, зупинка його автомобіля була безпідставною. Відтак, вважає, що в його діях не було порушень користування попереджувальними сигналами, що виключає адміністративну відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Також, вважаю за необхідне зазначити, що після з'ясування інших питань, які виникали у працівника поліції впродовж 1,5 годин, які абсолютно не стосувались питання порушення правил ПДР, лише о 00 год. 40 хв. до нього підійшов інший працівник патрульної поліції інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП лейтенант поліції ОСОБА_3 - відповідач та зачитав відомості з оскаржуваної постанови. Тобто, в порушення норм КУпАП взагалі належного розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не було. Ознайомлення його з оскаржуваною постановою відбувалось працівником патрульної поліції, який не здійснював зупинку його транспортного засобу. Позивачу особисто не було роз'яснені його права, у відповідності до ст.268 КУпАП та права які гарантовані йому Конституцією України ( ст. 57, 59, 63 Конституції України). Відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про надання йому права на правову допомогу адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В оскаржуваній постанові відповідачем в порушення норм ч.3 ст.283 КУпАП не вказано конкретний технічний пристрій яким зафіксовано порушення ПДР України, а лише зазначені номера нагрудних боді камер. Крім того, як вбачається з вищезазначених подій позивач був зупинений інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 який повідомив його про те, що він виявив та зафіксував порушення ним ПДР України, а саме не подання сигналу світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, при цьому не продемонстрував відеофіксацію порушення ПДР України, а оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння вищезазначеного порушення ПДР України розглянула та склала інша посадова особа - інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП лейтенант поліції ОСОБА_3 .
04 жовтня 2024 року представником третьої особи надано пояснення, відповідно до яких вказано наступне. 06.08.2024 року поліцейським Управління, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом VOLKS WAGENPASS AT, днзАЕ6258ТО, в м. Дніпро, по вул. Ульянівська, в районі, будинку 12, не подав сигнал світловим покажчиком: повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху України. При цьому акцентуємо увагу суду, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення: безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням, всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини: позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справні Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. В основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. При цьому, відповідно до положень статті 252 цього Кодексу, за своїм внутрішнім переконанням докази оцінює орган (посадова особа) уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку такою особою є саме відповідач. Разом з цими поясненнями до суду надається оптичний DVD-R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та складення: оскаржуваної постанови. Інспектором в постанові серії Е.Н.А. № 2764340 від 06.08.2024, в п. 7 було зазначено номер портативного нагрудного відеорестратора, а саме «473545», «473934», «471449», та відео з реєстратора 70таі. Таким чином, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
16 жовтня 2024 року позивач подав до суду відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до яких вказано наступне. В додатках до пояснень, третьою особою зазначено: копія довіреності представника; копія супровідного листа Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, що надійшов на адресу Управління за вх. №8371с від 01.10.2024; DVD диск з файлами. В порушення вище зазначених норм КАС України, третьою особою не було надіслано позивачу разом з поясненнями DVD диск з файлами. Ознайомившись з отриманими поясненнями та DVD диском з файлами отриманим в суді 14.10.2024 року, зазначає наступне. Так в поясненнях третьої особи, зазначено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції та у встановлений законодавством спосіб відреагувала на виявлене правопорушення. Проте таке твердження третьої особи є сумнівним, оскільки покази поліцейських без підтвердження іншими доказами не являють собою імперативного факту доведеності вини особи. Рух автомобіля був по парковці супермаркету АТБ. Згідно відео запису «Правопорушення», на ньому видно, що автомобіль рухається, показує поворот ліворуч, маючи при цьому можливість руху прямо та продовжує рух прямо у напрямку. За своєю конфігурацією, дорога, по якій рухався зафіксований автомобіль, є дорогою з вигином. В цьому випадку, продовжуючи рух головною дорогою, подавати сигнал світловим покажчиком повороту не треба. Якщо водій збирається з'їхати на другорядну дорогу, то буде здійснювати маневр лівого повороту і під'їжджаючи до перехрестя необхідно про це сигналізувати. Також з відео зафіксовано, що під'їжджаючи до вул.Ульянова дороги з рухом та маючи намір повернути ліворуч, на транспортному засобі було увімкнено лівий покажчик повороту, та після відбулась зупинка автомобіля на вимогу працівників поліції. В оскаржуваній постанові зазначено, що порушення ПДР зокрема зафіксовано на відео з реєстратора 70шаІ. Листом від 08.08.2024 року №155зі/41/19/01-2024 УПП в Дніпропетровській області повідомило, що відеозаписи з автомобільного відео реєстратора, встановленого в службовому транспортному засобі «Пежо» із д.н.з. НОМЕР_2 , на якому під час виконання службових обов'язків пересувалися співробітники поліції Управління, що здійснив зупинку автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , за вказаний у запиті період відсутній. Третьою особою, вже до пояснень, які були подані нею до суду було долучено відео з реєстратора 70шаі.Належність та допустимість зазначеного відео запису з реєстратора 70таі як доказу, викликає великі сумніви, оскільки на запит позивача, УПП в Дніпропетровській області зазначило про відсутність таких відеозаписів. У відповідності до інформації розташованої на офіційному сайті компанії 70таі - це суббренд компанії Хіаоті. Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті відеореєстратори та мобільні телефони. Всі прилади відеофіксації, зокрема такі як портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського чи відеореєстратори на службових транспортних засобах мають бути виключно службовими. Всі відеозаписи мають належно реєструватися, зберігатися, видаватися лише під розписку у спеціальних журналах та використовуватись виключно у службових цілях. Належність та допустимість зазначеного відео запису з реєстратора 70шаі як доказу, викликає великі сумніви, оскільки на запит позивача, УПП в Дніпропетровській області зазначило про відсутність таких відеозаписів. Працівниками патрульної поліції також порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачу на запит від 06.08.2024 року було надано відео з трьох нагрудних камер патрульних поліцейських 473934, 473545, 471449 об'єднане в одне відео тривалістю 5 годин 11 хвилин. Інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , який прийняв оскаржувану постанову, фактично з самого початку не розглядав справу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що під час зупинки автомобілю Фольцваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 о 22:55 було оголошено повітряну тривогу, яка тривала до 23:45 (50 хвилин) тобто весь час спілкування з патрульними, про що неодноразово було зазначено ОСОБА_1 працівникам патрульної поліції та які не взяли зазначене до уваги, що також підтверджується відеозаписом. Під час зупинки транспортного засобу, проходження огляду водія на стан сп'яніння, працівникам поліції було повідомлено, що оголошена «повітряна тривога» і бажання проїхати в безпечне місце, на що отримано було відмову. Під час дії повітряної тривоги розгляд справи та складання адміністративних матеріалів повинно було бути зупинено чи відкладено, а не здійснення цих дій з боку працівників поліції призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист та безпеку життя. Враховуючи вище викладене, доводи третьої особи є необґрунтованими та недоведеними. У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.
Судом встановлено, що 05.06.2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП (водій, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при повороті) інспектор поліції Нетак С.П. виніс постанову серії ЕНА № 2764340 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 016.08.2024 року серії ЕНА № 276340, 05.08.2024 року о 22 год. 55 хв. в м. Дніпро, вул. Ульянівська, 12, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигналу світловим показником відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2. б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом даного спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно з п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п.1 ч.1ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно пункт 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а)перед початком руху і зупинкою; б)перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Перестроювання це маневр, пов'язаний зі зміною траєкторії руху транспортного засобу в межах проїжджої частини для руху в одному напрямку. Під час перестроювання водій зобов'язаний переконатися, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух", контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Вимогами статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст.252 КУпАП дослідити докази, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В обґрунтування викладених у постанові обставин вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відповідач посилається на відео з портативного відеореєстратора. Вказане відео долучено до матеріалів справи в якості доказу та надано до суду.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Дослідивши долучені третьої особою відеозаписи події від 06.08.2024 року, суд дійшов висновку, що на вказаному відео відсутній фрагмент зміни напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 , тобто не вбачається факт порушення ним п.9.2 б розділу 9 Правил дорожнього руху.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що заокругленість дороги є одним із елементів дорожніх умов та, на відміну від маневрів, не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги.
При цьому, обов'язок вмикати світловий покажчик повороту виникає лише у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з'їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом.
Світловий покажчик повороту як попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху, тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал.
При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов'язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.
Згідно наданих третьою особою відеозаписів, на тій ділянці дороги, де позивач, на думку поліцейських вчинив правопорушення, дорога заокруглюється вправо по ходу руху автомобіля під керуванням позивача. Вказане заокруглення дороги є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, в той час як проїзд транспортного засобу по цьому заокругленню дороги не є маневром та не потребує увімкнення світлового покажчика повороту.
Інших доказів порушення позивачем п.9.2б розділу 9 Правил дорожнього руху України відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 77 ч.1 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу, про що в своїй постанові від 25 червня 2020 року зазначає Верховний Суд справа №520/2261/19.
Згідно з ч.6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 по справі №761/41786/16а - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б відповідно до ст. 251 КУпАП свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи не здобуто.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Оскільки відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також не надав інших доказів на спростування обставин, викладених у адміністративному позові на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, тобто відсутні докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови, та які б підтверджували наявність складу правопорушення, суд дійшов висновку про те, що постанова ЕНА № 2764340 від 06.08.2024 року у справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відтак, підлягають стягненню з Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області ДПП України на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 122, 245, 247, 251, 283, КУпАП, ст. ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області ДПП України про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нетак Сергія Петровича ЕНА № 2764340 від 06.08.2024 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області ДПП України судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Нетак Сергій Петрович, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2а;
Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області ДПП України, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2а.
Суддя В.В. Самсонова