Справа № 203/6836/24
Провадження № 1-кс/0203/4023/2024
29 листопада 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 26 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024170030003097 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, який не одружений, малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву 333 роти резерву військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимий, в останнє вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення воля зі звільнення від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 70 КК України з іспитовим строком на 2 роки, -
27 листопада 2024 року під наглядом прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за проведенням цього досудового розслідування Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_7 , підозрюваного в тяжкому військовому злочині за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України.
Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 26 листопада 2024 року отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлені волі від п'яти до десяти років; також підозрюваний у разі повернення до розташування військової частини, може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині. Окрім цього, підозрюваний має можливість самостійно прибути до військової частини та проходити військову службу, однак останній протягом тривалого часу не вживав заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження подовження вчинення злочину, у якому він підозрюється.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого тим, що з військової частини його вигнали, він є хворим, стоїть на обліку у психіатра, періодично проходить лікування у психіатричній лікарні, наразі проходить ВЛК, самостійно прибував до слідчого, не переховувався, тому просив суд відмовити у клопотанні слідчого.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого тим, що ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотанні не доведені та є лише припущеннями, зокрема, слідчим не доведено, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки на всі виклики слідчого підозрюваний прибував самостійно, та, відповідно, не переховувався, на жодних свідків не впливав та не впливає. На даний час підозрюваний проходить ВЛК та згідно картки обстеження та медичного огляду підозрюваний з дитинства страждає на легку розумову відсталість, має інвалідність з цих підстав, проте документи про інвалідність наразі відсутні. Окрім цього, згідно характеристики командира військової частини НОМЕР_2 , що додана до клопотання слідчого, підозрюваний не здатний самостійно приймати правильні рішення та впроваджувати їх в життя та, як висновок займаній посаді не відповідає, що на думку захисника підтверджує стан психологічного захворювання підозрюваного. Більш того, з довідки про судимість вбачається, що до підозрюваного раніше застосовувалися заходи примусового медичного характеру з поміщенням до психіатричного медичного закладу і лише останній вирок від 17 квітня 2024 року без застосування примусових заходів медичного характеру. З підстав викладеного захисник вважає, що на даному етапі є необхідність в призначенні судово-психіатричної експертизи задля встановлення стану здоров'я підозрюваного та обставин того, чи осудний взагалі підозрюваний, а тому посилаючи на викладені обставини, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та його захисника, дослідивши додані до клопотання докази, а також оригінали матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого військового кримінального правопорушення, за який санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
26 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з'ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді солдата резерву 333 роти резерву військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити службу у військовій частині у військовій частині НОМЕР_3 , достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 28 серпня 2024 року приблизно о 16:45 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 в пункті постійної дислокації на території АДРЕСА_1 , проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 26 листопада 2024 року. Таким чином, дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем фактичними даними повідомлення командира військової частини НОМЕР_2 про вчинення солдатом ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України; матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_7 , що сукупно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 251 від 06 вересня 2024 року про результати службового розслідування відносно ОСОБА_7 , протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , викривають роль ОСОБА_7 у поставленому йому за вину злочині.
Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч. 6, 7 ст. 176 КПК України.
За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованого злочину, а також оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, до того ж підозрюваний не ні зареєстрованого ні фактичного місця проживання, щоденно змінює своє місце перебування, тобто, є безхатченком, не має ні сім'ї, ні дітей чи інших соціальних зв'язків, а тому, усвідомлюючи суворість міри покарання, яка загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі до 10 років, може переховуватися від органів досудового розслідування, а також враховуючи, що останній тривалий час не приймав заходів для повернення до розташування військової частини, про своє місцезнаходження командуванню не доповідав, час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням військового обов'язку, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби за мобілізацією може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має ні житла, ні засобів до існування, натомість раніше був неодноразово судимий, в останнє 17 квітня 2024 року за корисливий злочин до позбавлення волі з іспитовим строком.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеним поза розумним сумнівом ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки допитані свідки у підпорядкуванні підозрюваного не перебували, є старшими за званням та досвідом служби, і сама по собі обізнаність з анкетними даними таких свідків без інших вагомих доказів та обставин не можуть свідчити про існування такого ризику.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що станом на день розгляду клопотання рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатним чи обмежено дієздатним не ухвалювалось, він призваний за мобілізацією, за висновком ВЛК від 14 серпня 2024 року за наявним діагнозом «легка розумова відсталість» визнаний придатним до військової служби, в останнє за вироком суду 17 квітня 2024 року до нього не застосовувались примусові заходим медичного характеру, а призначене покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років із звільненням з іспитовим строком на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, а подані підозрюваним медичні виписки про лікування та аналізи не свідчать про визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним, у зв'язку з чим підстави для вирішення питання в порядку ст. 508 КПК України відсутні, тому доводи захисника про відмову у задоволенні клопотання слідчого через сумніви захисника в осудності підозрюваного слідчий суддя відхиляє.
Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, впливу на інших учасників кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 59 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання, тобто з 29 листопада 2024 року до 26 січня 2025 року, оскільки інший більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і наразі вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає з 01 січня 2024 року від 60 560 до 242 240 гривень.
Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов'язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 60 560 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 26 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024170030003097 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 59 днів, тобто до 26 січня 2025 року, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Визначити строк дії ухвали до 26 січня 2025 року.
ОСОБА_4 , може бути звільнений під заставу 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, тобто 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов'язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали - до 26 січня 2025 року:
- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов'язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 04 грудня 2024 року о 12:50 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1