Справа № 157/1642/24
Провадження №2-а/157/76/24
03 грудня 2024 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення ВН № 110 від 29 серпня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що копію цієї постанови ним отримано 21 вересня 2024 року поштовим зв'язком, а тому десятиденний строк на оскарження, передбачений ст. 286 КАС України, ним пропущено з поважних причин. Зазначена постанова є безпідставною, протиправною і такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 22 серпня 2024 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії у строк зазначений у повістці №152367 на 09 год 00 хв 22 серпня 2024 року, і після неприбуття у строк, визначений у повістці, на протязі трьох днів не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або у будь-якій інший спосіб, та у подальшому не прибув на протязі семи календарних днів, чим порушив вимоги абз. 8, 12, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У постанові зазначається, що громадянин ОСОБА_1 оповіщений належним чином, шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням і описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, такі твердження відповідача не відповідають дійсності, виходячи з наступного: жодного адміністративного порушення він не вчиняв, адже не пам'ятає, щоб підписував будь-яку розписку про отримання повістки, а з винесеної постанови не вбачається, де, коли саме та яким чином вручалася чи направлялася повістка відповідачем, яка ніби то його зобов'язувала з'явитися саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскаржувана постанова складалася у його відсутності, без будь-якого розгляду справи, та дослідження доказів не відбувалося. З процесуальними правами та доказами вчинення правопорушення його ніхто не ознайомлював, що є порушенням порядку розгляду адміністративних матеріалів та його прав, передбачених КпАП України. Як вбачається з оскаржуваної постанови фактично жодного розгляду справи відповідачем не проводилося, постанова була складена останнім самостійно без дотримання процедури, встановленої КпАП України. Під час нібито розгляду справи, відповідачем не з'ясовувалися питання, визначені процесуальним кодексом, не перевірялася правильність складення протоколу, не сповіщалося позивача про час і місце розгляду справи, не витребовувалися та не збиралися будь-які необхідні додаткові докази, про що свідчить відсутність будь-яких додатків до постанови, а також не забезпечено права особи на подання відповідних клопотань та права на отримання правничої допомоги. Постанова складена виключно на власних домислах посадової особи відповідача та невідомого протоколу, яким його так і не ознайомили. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відтак, твердження відповідача у даному випадку не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Правопорушення він не вчиняв, відповідачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів протилежного. Відповідно, відповідач, зловживаючи своїм становищем та керуючись очевидно суб'єктивними принципами, поклав на нього відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене іншими особами, за дії яких він не може відповідати та не зобов'язаний відповідати в силу закону. Отже, при розгляді справи відповідач не з'ясовував, хто являється належним суб'єктом, який несе відповідальність за нібито вчинене правопорушення, чи дійсно порушення відбулося, чи є не порушення малозначним, чи є пом'якшуючі обставини та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та чи є належними докази, які нібито підтверджують обставини справ. Відповідач не забезпечив йому реалізацію передбачених законом процесуальних прав. Вищенаведене свідчить про однобічність встановлення обставин справи та нехтуванням відповідачем основоположними правами, закріпленими у Конституції України. На час прийняття спірної постанови у відповідача будь-які докази були відсутні. У свою чергу оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності також не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам до собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Ухвалою судді від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Кушнірук А.В. подав до суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути у його та позивача відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про вручення повістки про виклик до суду представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 21 листопада 2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 110 від 29 серпня 2024 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
У цій постанові зазначається, що 22 серпня 2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії у строк, зазначений в повістці №152367 на 09 год 00 хв 22.08.2024. Після неприбуття у строк, визначений в повістці, на протязі трьох днів, не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-якій інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних днів, чим порушив вимоги абз. 8, 12, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадянин ОСОБА_1 оповіщений належним чином, шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання.
Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час дату, та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, що підтверджується підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 у Книзі розносної кореспонденції суду про отримання документів 18.10.2024, запис № 3571. Однак, відповідач станом на дату розгляду справи не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не повідомив причин неможливості їх подання.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Окрім того, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як на причину пропуску строку звернення до суду позивач у позовній заяві посилається на те, що про постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався лише після того, як 29 вересня 2024 року отримав поштовим зв'язком конверт, у якому містилася копія оскаржуваної постанови.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом у суд про оскарження постанови звернувся 30 вересня 2024 року, а оскаржувану постанову, яка згідно зі штампом на конверті АТ «УКРПОШТА» була надіслана йому 02 вересня 2024 року, ним було отримано відповідно до трекінгу відправлень 21 вересня 2024 року. Ці обставини відповідачем жодними доказами не спростовано.
Враховуючи наведені позивачем в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини, зокрема те, що органом, який склав постанову, не було вручено її позивачу, та під час складення постанови останній присутній не був, а також з метою забезпечення права позивача на судовий захист, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для звернення до суду, у зв'язку з чим зазначений строк ОСОБА_1 належить поновити.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Визнати причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та поновити строк звернення у суд з позовною заявою про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення № 110 від 29 серпня 2024 року про накладення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 110 від 29 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення судового рішення - 03 грудня 2024 року.
Головуючий:О.В. Антонюк