"04" грудня 2024 р. Справа № 480/7632/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми клопотання позивача про звернення з поданням до Верховного Суду для розгляду справи як зразкової у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати позивачу з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік без врахування при розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 року станом на 01.01.2024 року;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити позивачу з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його складових) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованим шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 року станом на 01.01.2024 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (зі змінами) та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум з одночасним застосуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою суду від 30.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив, позивачем - відповідь на відзив та доповнення до неї.
Ухвалою суду від 02.10.2024 визнано поважною причину пропуску строку звернення позивачем з цим позовом до суду та поновлено йому такий строк (а.с.61-62).
12.11.2024 позивачем подано до суду клопотання про звернення з поданням до Верховного Суду для розгляду справи як зразкової, вмотивоване тим, що у провадженні Сумського окружного адміністративного суду та інших адміністративних судів перебувають адміністративні справи, у яких позивачами у яких є військовослужбовці, а предмет спору стосується нарахування грошового забезпечення з урахуванням при розрахунку окладів фіксованої величини 1762 гривні замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного, та в яких:
1) позивачі є військовослужбовцями, які отримують грошове забезпечення;
2) спірні відносини стосуються визначення розміру грошового забезпечення та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме п. 4 постанови Уряду №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року;
3) позовні вимоги заявлені до органу владних повноважень, уповноваженому здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям:
4) позивачами у зазначених справах зазначено тотожні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахуванні і виплати грошового забезпечення після 20.05.2023 року без врахування при розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня поточного року на підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів №704.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України типові адміністративні справи це:
- адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п.21);
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення (п.22).
Порядок і умови ініціювання та вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі наведені у ст.290 КАС України.
У відповідності до ч.1 ст.290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Приписами ч.2 ст.290 КАС України визначено, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи.
В аспекті наведеного необхідно зазначити, що інститут зразкових рішень запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Розгляд типової справи як зразкової має відбуватись у правовідносинах, які виникли насамперед внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що в свою чергу зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації.
Відповідно до позиції Верховного Суду зокрема у справах №360/1809/20, №620/4149/20, №300/3440/20, №600/3364/22-а, №240/19602/22 інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ.
Крім того, кількісний показних типових справ безумовно має значення при вирішенні питання про доцільність ухвалення зразкового рішення. Це вбачається безпосередньо зі змісту частини першої статті 290 КАС України.
Проте, необхідно також зауважити, що доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII).
Тобто "доцільність" є дещо ширшою категорією, аніж "кількість" однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції.
Якщо виходити з того, що інститут зразкової справи є одним із способів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики, то в такому випадку основним орієнтиром для застосування цього механізму, має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин.
Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів.
Також варто додати, що неоднаковість підходів до вирішення однотипних спорів може проявитися, коли складеться певна (суперечлива чи неоднакова) судова практика їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, яка власне і засвідчить цю відмінність у правозастосуванні.
Аналогічну позицію з приводу мети застосування процесуального механізму ухвалення зразкового рішення було висловлено в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №420/13452/20 та від 07 листопада 2022 року у справі №600/3364/22-а.
Однак, у клопотанні позивачем достатньою мірою не розкрито, у чому полягає проблема щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (зумовленої, зокрема, нечіткістю чи суперечливістю законодавства, наявністю неоднакових підходів до його тлумачення і застосування, неузгодженістю судової практики вирішення цих спорів; неможливості надання самостійної відповіді на поставлені ним питання, з приводу яких пропонує висловитися Верховному Суду).
На думку суду, недостатньо передати для вирішення Верховному Суду справу (як зразкову) тільки тому, що такі справи непоодинокі; передусім має існувати правова проблема, яка потребує однакового вирішення для значної кількості (типових) справ, а не лише справа/справи, у яких необхідно постановити рішення.
Крім того, слід відмітити, що звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд конкретної адміністративної справи як зразкової є правом (а не обов'язком) суду, у провадженні якого перебуває певна кількість типових справ.
На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 241-243, 248, 256, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання позивача про звернення з поданням до Верховного Суду для розгляду справи як зразкової у справі №480/7632/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Шевченко