Справа № 420/31287/24
04 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Одеський РТЦКСП), в якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Одеського РТЦКСП щодо розгляду заяви його - ОСОБА_1 , про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; - зобов'язати Одеський РТЦКСП розглянути заяву його - ОСОБА_1 , від 10.06.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову па військову службу під час мобілізації з підстав, визначених абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.06.2024 звернувся до Одеського РТЦКСП із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є батьком трьох неповнолітніх дітей. Заява була направлена засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» із описом вкладення, однак у встановлений законом строк жодного рішення від відповідача за результатами розгляду заяви позивач не отримав.
З метою отримання інформації щодо розгляду заяви 19.07.2024 року та 16.08.2024 року направлено адвокатські запити та отримано від відповідача копію відповіді на заяву позивача, у якій зазначено про необхідність з'явитися до Першого відділу Одеського РТЦКСП та роз'яснено порядок дій для оформлення довідки.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 14.10.2024 року доставлена в електронний кабінет відповідача 16.10.2024 року. Станом на 04.12.2024 року відповідач відзив на позовну заяву не подав, в автоматизованій системі діловодства заяв, клопотань не зареєстровано. Керуючись ч.4 ст. 159 КАС України неподання відзиву на позов суд кваліфікує як визнання позову.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Спірні правовідносини виникли між Одеським РТЦКСП та військовозобов'язаним ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в Першому відділі Одеського РТЦКСП, що підтверджується військово-обліковим документом сформованим у застосунку Резерв+.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч.8 ст.4 Закон №3543-XII).
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений (далі Порядок №560), яким крім іншого встановлена форма заяви про надання відстрочки та перелік необхідних документів.
Позивач є батьком трьох дітей, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та копіями свідоцтв серії НОМЕР_2 про народження 15.09.2014 року доньки ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 про народження 16.07.2016 року доньки Ксенії та серії НОМЕР_4 про народження 02.03.2024 року сина Ярослава.
10.06.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 3 ч.1 ст. 23 Закону України №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивачем додано копії документів, що підтверджують право на відстрочку встановлені додатком 5 Порядку №560, а саме: копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та копії свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Частиною 7,8 ст.23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення №154 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, до компетенції відповідача - Одеського РТЦКСП як суб'єкта владних повноважень належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.56,57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п.58 Порядку №560).
Згідно з п.60 Порядку №560 комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Таким чином, за приписами вказаної норми, на відповідача покладено обов'язок у строк не більше семи днів з моменту отримання розглянути по суті заяву та ухвалити відповідне рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Заява позивача отримана відповідачем 12.06.2024 року.
У встановлений законом строк відповіді по суті розгляду своєї заяви ОСОБА_1 не отримав.
16.08.2024 року на адресу відповідача направлено адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.06.2024 року.
ОРТЦКСП листом від 23.08.2024 року №5/2/3416 надано копію відповіді від 20.06.2024 року вих.№3/2474/ на заяву ОСОБА_1 та повідомлено його про не дійсність військово-обліковий документа (далі ВОД), отриманого ним у 2009 році та про необхідність особисто з'явитися до Першого відділу Одеського РТЦКСП задля отримання відповідного ВОД, у разі необхідності пройти військо-лікарську комісію, надати оригінали та копії документів, які підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та уточнити військово-облікові дані. Лише після особистої явки до Першого відділу Одеського РТЦКСП на наданням усіх відповідних документів, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 буде вирішено питання про надання довідки про відстрочку від призову під час мобілізації.
Таким чином, за змістом вказаної відповіді відповідачем не прийнято по суті рішення про надання або відмову у наданні відстрочки позивача за його заявою від 10.06.2024 року.
Суд вважає вказану бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання (або відмови) відстрочки протиправною.
Судом також враховано, що відповідно до п.63 Положення №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності
Таким чином, дискрекцією відповідача щодо розгляду заяви позивача є прийняття рішення по суті його заяви. При цьому межи вказаною дискреції (юридично допустимі рішення) є рішення про надання відстрочки заявнику або рішення про відмову в її наданні з визначенням мотивів такого рішення. Іншого виду рішення Закон України №3543-XII та Порядок №560 не передбачає.
Крім цього, у разі порушення ОСОБА_1 вимог Правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, передбаченої законодавством, однак не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач не надав відзив на позов та відповідно не навів будь-яких обґрунтувань недотримання вимог законодавства щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, тобто відповідач зобов'язаний розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду заяви, оскільки прийняття такого рішення є дискреційним повноваженням відповідача.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 900 грн.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 10.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду заяви.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 900,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва