Справа № 532/1152/24 Номер провадження 33/814/1225/24Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
03 грудня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., за участі секретаря судового засідання Буйнової О.П., за участі адвоката Юрченко А.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Аліни Валентинівни на постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року, -
Постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14 травня 2024 року о 19:45 в м. Кобеляки по вул. Шевченка 40, Полтавського району Полтавської області в порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом марки Ford Tranzit д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу Drager 6810, результат огляду склав 1.65 проміле.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко А.В. подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року, та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що процес фіксації розпочинається з моменту виходу ОСОБА_1 з салону автомобіля Ford Transit, а не з моменту руху та самої зупинки вказаного транспортного засобу, тобто на відео не зафіксовано рух вказаного транспортного засобу саме під керуванням ОСОБА_1 .
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на те, згідно з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівниками поліції не було зафіксовано рух транспортного засобу, а отже, з наданого відеоматеріалу неможливо встановити факт здійснення керування.
Стверджує, що перед складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не було роз'яснено його права та обов'язки як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року була повернуто у зв'язку тим, що була не підписана ОСОБА_1 , а повноваження ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги були відсутні, усунувши вище зазначені недоліки було подано виправлену апеляційну скаргу та одночасно заявляючи клопотання про поновлення строків на оскарження постанови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 травня 2024 року о 19:45 в м. Кобеляки по вул. Шевченка 40, Полтавського району Полтавської області в порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом марки Ford Tranzit д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу Drager 6810, результат огляду склав 1.65 проміле.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №750594, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №2148602, поясненнями ОСОБА_1 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.05.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою приладу «Драгер» - 1.65 проміле ,відеозаписом долученим до матеріалів справи та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_3 не виконав зазначену вимогу ПДР України.
Щодо доводів апеляційної скарги, а саме, що згідно з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівниками поліції не було зафіксовано рух транспортного засобу, а отже, з наданого відеоматеріалу неможливо встановити факт здійснення керування, апеляційний суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Із долученого до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 , вбачається, що 14.05.2024 року близько о 20:00 в м. Кобеляки по вул. Шевченка рухався на своєму власному автомобілі Ford Tranzit д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, в ході перевірки документів, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що погодився, так як пив горілку.(а.с.3).
Згідно відеозапису, який був долучений до матеріалів справи, вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту, як ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні під час увімкненого автомобіля, перевіривши документи та встановивши особу водія, який виявився ОСОБА_1 (хронологічний відрізок 19:4+:00 - триває далі), працівники поліції зазначили, що в останнього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння та чи вживали сьогодні?. ОСОБА_1 , зазначив, що «вживав горілку», працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. Результат огляду склав - 1.65 проміле (хронологічний відрізок 19:55:39 - триває далі), та в подальшому було складено працівниками поліції на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, так як зазначені порушення в доводах апеляційної скарги не є суттєвим та жодним чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №750594, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №2148602, відповідно до якої, водій керуючи транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки та під час зміни напрямку не користувався світловим покажчиком повороту, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 14.05.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого вбачається, що в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не виражена мова, результат огляду - 1.65 проміле, роздруківкою приладу Drager, та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції було виконано зазначені вимоги законодавства щодо процедури оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в повному обсязі, що дає підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Враховуючи наведене вище, наявними матеріалами справи підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а безсторонній та неупереджений аналіз долучених до справи доказів дозволяє констатувати, що не існує розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Проніна проти України» від 18.07.2006 року зазначив наступне: «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись к вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи».
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою і не вбачаються підстави для її скасування, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Аліни Валентинівни не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року - задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Юрченко Аліні Валентинівні строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Аліни Валентинівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин