Справа № 552/3710/24 Номер провадження 11-кп/814/2137/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62023170010000348, за апеляційною скаргою прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 із внесеними доповненнями першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 та звільнено
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березова Лука Гадяцького району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Закрито кримінальне провадження № 62023170010000348 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
До набрання ухвали законної сили, але на строк не більше 60 днів, залишено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Після набрання ухвалою законної сили зобов'язано ОСОБА_8 , у строк не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.
Контроль за виконанням ухвали ОСОБА_8 , покладено на командира військової частини НОМЕР_1 , в якій останній проходитиме військову службу.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 , після набрання цією ухвалою законної сили, невідкладно поновити ОСОБА_8 , на військовій службі.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 повідомити Київський районний суд м. Полтави та Полтавську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону про поновлення ОСОБА_8 на військовій службі.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вперше під час дії воєнного стану вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, добровільно звернувся до суду з клопотанням про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, з огляду на наявність згоди командира військової частини НОМЕР_1 на продовження проходження обвинуваченим військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог посилається на те, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 29.10.2024 є незаконною у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Вказує, що ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто вчинив два окремі злочини, пов'язані із ухиленням від проходження військової служби, а тому сторона обвинувачення вважає, що судом безпідставно задоволено клопотання сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, оскільки в даному випадку відсутня обставина - вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407, 408 КК України вперше.
У доповненнях до апеляційної скарги перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 просив ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказав, що ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, які були розділені певним проміжком часу (08.03.2023 - 29.05.2023 та 30.11.2023 відповідно).
З огляду на це, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, які були розділені певним проміжком часу та які утворили реальну сукупність злочинів, що виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення обох злочинів на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Оскільки однією з умов, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, є вчинення особою вперше кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України, під час дії воєнного стану, тому особу, в діях якої вбачається повторність, сукупність (крім ідеальної) чи рецидив, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті.
Отже, судом першої інстанції безпідставно задоволено клопотання сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, оскільки в даному випадку відсутня обставина - вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407, 408 КК України, вперше.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_12 підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора з доповненнями, просили скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 вважали рішення суду законним та просили залишити ухвалу без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, судом першої інстанції вказаних вимог не дотримано.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.12.2023 (справа № 715/396/23), від 21.03.2024 (справа № 761/1571/23), від 28.09.2022 (справа № 447/528/22), особою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, яка раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, шо вже втратив правове значення. В той же час особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє, у тому числі і необережне кримінальне правопорушення, звільняти від кримінальної відповідальності як таку, шо вчинила злочин вперше, неможливо.
Згідно зі ст. 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.
Сукупність кримінальних правопорушень може бути ідеальною та реальною.
Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше кримінальних правопорушення, відповідальність за які передбачена різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення кримінального правопорушення: одним діянням; в одному місці; одночасно, а також наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України.
Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше кримінальних правопорушення.
Кожне із кримінальних правопорушень, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК.
Відповідно до встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України (нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинених в умовах воєнного стану) та ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану), які були розділені певним проміжком часу та є наслідком різних умисних дій обвинуваченого.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, які утворили реальну сукупність злочинів, що виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення обох злочинів на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що однією з обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, є вчинення особою вперше кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України, під час дії воєнного стану, тому особу, в діях якої вбачається повторність, сукупність (крім ідеальної) чи рецидив, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність у інкримінованих ОСОБА_8 діяннях ознак саме ідеальної сукупності кримінальних правопорушень та про можливість звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, позаяк, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, які не охоплюються єдиним умислом, що становить реальну сукупність кримінальних правопорушень.
Отже, судом першої інстанції було допущене неправильне тлумачення ч. 5 ст. 401 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
За викладених обставин, апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого потрібно розглянути кримінальне провадження з дотриманням норм кримінального та кримінального процесуального Закону та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.
У зв'язку з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції та через те, що до ОСОБА_8 під час судового розгляду застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися, колегія суддів вважає за необхідне обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити до вирішення даного питання судом першої інстанції, але не більше ніж на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 із внесеними доповненнями першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати продовженим до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не більше ніж на 60 днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3