Справа № 761/18861/24
Провадження № 2/761/7465/2024
14 листопада 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді : Пономаренко Н.В.
за участю секретаря : Яцишина А.О..
представника позивача : ОСОБА_1
представника відповідача: Буняка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення, -
У травні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення, відповідно до якої позивач просив суд:
-виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого приміщення;
-вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 .
27.09.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Буняка Валерія Сергійовича про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання вказано, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2019 №761/42061/18 було прийнято відмову позивача ОСОБА_3 від позову, з аналогічним предметом і підставами та до тих самих осіб, та закрити провадження у справі, судом було роз'яснено позивачу про неможливість повторного звернення до суду з аналогічним позовом.
В судовому засідання представник позивача заперечувала щодо задоволення клопотання та закриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Буняк В.С. підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами».
Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.
Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для закриття провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для займання відповідачами спірних приміщень, а відтак порушеного права позивача внаслідок знаходження у спірному приміщенні (в квартирі АДРЕСА_1 ) відповідачами та способи захисту такого порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватись на школу людині в суспільству. Конституційна норма у такій редакції не лише покладає на власника обв'язки , а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник.
Норма статті 319ЦК України встановлює визначальні принципи здійснення права власності. Під здійсненням права власності розуміються умови й порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування, та розпорядження щодо належного йому майна.
Так, згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2019 року по справі № 761/42061/18 прийнято відмову позивача від позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення. Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення - закрито, вказана ухвала набрала законної сили.
Як вбачається з копії позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи, у межах цивільної справи 761/42061/18, ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про виселення у якій вона просила суд: виселити ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , з квартири під АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_3 .
Так, з аналізу ухвали суду від 20.02.2019 року по справі № 761/42061/18 та копії позовної заяви, яка була подана в межах цивільної справи №761/42061/18, а також зміст позовної заяви поданої у межах цивільної справи, що розглядається, вбачається, що підстави з яких позивачка звернулась із позовною заявою є ідентичними в частині вимог при виселення відповідачів, а саме порушення права власності позивачки ОСОБА_3 діями відповідачів, а також обставини про які зазначала позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог у вказаній частині є фактично однаковими.
Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення та вселення підлягає закриттю в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, оскільки набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження (ухвала від 20.02.2019 по справі №761/42061/18) у справі, ухвалена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 255, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -
клопотання представника відповідача про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення та вселення - задовольнити частково.
Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення та вселення - закрити в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено: 22.11.2024.
Суддя: