Справа № 550/49/24 Номер провадження 22-ц/814/2483/24Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
26 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Хоменко Д.Є., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано, у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки, -
Зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки. Просила стягнути з відповідача кошти, перераховані у якості попередньої оплати у сумі 14896,50 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ) було укладено договір поставки №3/2023 від 31.08.2023 року, згідно якого відповідач будучи постачальником зобов'язався передати позивачу у власність деревину твердолистяних порід у кількості 17,13м3 на суму 19699,50 грн. згідно специфікації, яка є додатком №1 до договору.
Відповідно до п.3.1 даного договору, відвантаження товару на транспортний засіб перевізника, здійснюється покупцем після виконання п.2.4 договору (оплата товару) та за попереднім повідомленням постачальника. Оплату товару, відповідно до умов договору позивачем виконано в повному обсязі на рахунок відповідача 31.08.2023 року в сумі 19896,50 грн., а товар, відвантажено так і не було.
Дані кошти на придбання товару позивачу було надано благодійною організацією саме на придбання дров на опалювальний період 2023-2024 роки. Відповідач віддав позивачу кошти в сумі 5000,00 грн. в рахунок погашення боргу, та повідомив, що всієї суми повернути не може, оскільки не має коштів. Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поверненню суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання. Таким чином, позивач просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь кошти, перераховані у якості попередньої оплати за договором поставки №3/2023 від 31.08.2023 року у сумі 14896,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що матеріали справи містять належним чином створений первинний обліковий бухгалтерський документ про видачу постачальником та отримання відповідного товару покупцем, що підтверджує належне виконання договору поставки та виключає задоволення позовної вимоги про стягнення боргу.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно укладеного договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (п.3.2) видаткова накладна № 1 від 31.08.2023 року підтверджує перехід права власності на товар, а передачу права власності може бути здійснено раніше, ніж передача товару фактично.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.08.2023 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №3/2023 р. поставки, відповідно до п.1.2 предметом поставки за даним договором є деревина твердолистяних порід. Згідно п. 6.2 строк цього договору закінчується 31 грудня 2023 року (а.с.9).
Згідно специфікації, яка є додатком №1 до договору №3/2023 р. від 31.08.2023 р. найменування товару - деревина твердолистяних порід; обсяг - 17,13 м3; ціна - 1150,00 грн.; сума - 19699,50 грн. (а.с.10).
Згідно з видатковою накладною №1 від 31.08.2023 року, ФОП ОСОБА_2 відвантажив товар (дрова) 17,13 м3, ціна 1150,00 грн., сума 19699,50 грн., а фізична особа ОСОБА_1 отримала даний товар, що засвідчено підписами сторін та скріплено печаткою ФОП ОСОБА_2 (а.с.11).
ОСОБА_1 відповідачем видано рахунок-фактуру №1 від 31.08.2023 року, за яким вона повинна оплатити за товар в сумі 19699,50 грн.(а.с.12).
31.08.2023 року позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_2 сплачено за товар (дрова) кошти в сумі 19699,50 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3174544446.1 від 31.08.2023 року (а.с.7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на ту обставину, що у матеріалах справи міститься надана позивачем видаткова накладна № 1 від 31.08.2023 року (а.с.11) яка містить графу з особистим підписом ОСОБА_1 про отримання товару за договором поставки № 3/2323 від 31.08.2023 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).
Змістом договору купівлі-продажу є взаємні права та обов'язки сторін. Тому договір є взаємозобов'язуючим. Основному обов'язку продавця передати річ кореспондує право покупця вимагати передачі речі. А основному обов'язку покупця оплатити обумовлену ціну кореспондує право продавця вимагати оплати товару. Враховуючи наведене, договір вважається консенсуальним, оскільки сама ж передача товару у власність покупцеві охоплюється стадією виконання договору.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що 31.08.2023 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №3/2023 р. поставки, відповідно до п.1.2 предметом поставки за даним договором є деревина твердолистяних порід. Згідно п. 6.2 строк цього договору закінчується 31 грудня 2023 року (а.с.9).
ОСОБА_1 мотивує свій позов тим, що ФОП ОСОБА_2 не виконав умови договору, а саме не поставив деревину твердолистяних порід, а тому просила стягнути з нього кошти які вона перерахувала у якості попередньої оплати за договором поставки № 3/2023 від 31.08.2023 року в сумі 14 896,50 грн.
У частинах першій статті 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З пункту 3.2 Договору поставки №3/2023 від 31.08.2023 року (а.с.9-10) вбачається, що датою переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця вважається дата складання первинного документу на відчуження ТМЦ. Таким первинним документом у даній справі є видаткова накладна №1 від 31.08.2023 року, про фіксацію факту, що ФОП ОСОБА_2 відвантажив товар (дрова) 17,13 м3, ціна 1150,00 грн., сума 19699,50 грн., а фізична особа ОСОБА_1 отримала даний товар, що засвідчено підписами сторін та скріплено печаткою ФОП ОСОБА_2 (а.с.11).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль