печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54897/24-к
21 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42015110340000244 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015110340000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2015 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 червня 2015 року ОСОБА_5 був призваний на строкову військову службу Березівським РВК Одеської області та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 24.06.2015 №140 зарахований до списків особового складу частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2015 №154 ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця за штатом роти оперативного призначення (на автомобілях) 2 батальйону оперативного призначення у військовому званні «солдат».
Згідно ст. 24 ч. 1 п. З Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХП від 25.03.1992 року з 23 червня 2015 року ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця і почав проходити військову службу, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року №113-VIII, відповідно до ст. 106 ч. 1 п. п. 1, 17, 20, ст. 112 Конституції України та ст. ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року оголошено проведення часткової мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991 року та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
26 липня 2015 року біля 09 год. 30 хв. ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та відсутній на службі без поважних причин до цього часу.
Таким чином, ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця за штатом роти оперативного призначення (на автомобілях) 2 батальйону оперативного призначення у військовому званні «солдат», 26 липня 2015 року діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст. ст. И, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та відсутній на службі без поважних причин до цього часу.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем строкової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
20.11.2024 о 11 год. 00 хв. солдат ОСОБА_5 був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8.
У подальшому, об 11 год. 45 хв. 20.11.2024 солдата ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами кримінального провадження.
На даний час є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та той факт, що останній відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, а також не має постійного місця проживання, існує ризик вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
2) Незаконно впливати на свідків: перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати вплив на свідків, які надали викривальні показання щодо причин та факту його незаконної відсутності під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: оскільки ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем строкової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є для нього стримуючим фактором, який позбавляє можливості продовжити вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється солдат ОСОБА_5 , його особу та інші обставини, існують ризики, що він буде продовжувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у якому підозрюється, незаконно перебуваючи як військовослужбовець за межами військової частини НОМЕР_1 , може вчиняти інші кримінальні правопорушення та незаконно вливати на свідків.
У разі застосування до солдата ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі.
Посилаючись на викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , без визначення застави, тобто в межах строку досудового розслідування до 18.01.2025.
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, у зв'язку із накладками в судових засіданнях.
Судом, з урахуванням думки учасників провадження, територіальної віддаленості місцезнаходження захисника від Печерського районного суду м. Києва, з метою забезпечення участі захисника при розгляді клопотання слідчого та оперативності судового провадження, визнано можливим провести судове засідання за участю захисника ОСОБА_4 в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що посилання прокурора на те, що до ОСОБА_5 може бути застосовано виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є помилковим, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, що мало місце ще в липні 2015 року, Та відповідно на той час була відсутня норма, яка передбачала застосування до осіб, які підозрюються у вчиненні такого кримінального правопорушення, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, а саме має цивільну дружину ОСОБА_7 , з якою проживає вже 9 років та яка 2 дні тому народила їх спільну дитину. Крім того, на утриманні підозрюваного перебувають ще двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , до затримання працював вантажником на базарі «7 кілометр». ОСОБА_5 раніше не судимий. З огляду на викладене просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт за місцем його проживання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав захисника. Зазначив, що був неправий, коли залишив військову частину. Повідомив, що наразі проживає в АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_7 та її дітьми.
Слідчий суддя, заслухавши позиції сторін, дослідивши клопотання та матеріали, що до нього долучені, надані в судовому засіданні документи, надходить наступних висновків.
Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015110340000244 від 14.12.2015 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
20.11.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України /а. м. 38-41/.
Того ж дня ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України /а. м. 34-41/.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності, в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання, а саме у: повідомленнях про встановлення факту з ознаками кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 /а. м. 11-12/, рапорті командира 2 батальйону оперативного призначення ОСОБА_8 від 26.07.2015 /а. м. 13/, висновку службового розслідування від 29.07.2015 /а. м. 14-16/, витягах із наказу від 24.06.2015, 15.06.2017 /а. м. 17-18/.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_5 на даній стадії досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, з урахуванням обґрунтувань слідчого в клопотанні та прокурора у судовому засіданні, характеру інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відомостей про особу підозрюваного, вважає наявними в провадженні ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, вбачається з огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. За таких обставин, усвідомлюючи, зокрема, можливість настання покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може вчиняти дії, направлені на переховування від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик підтверджується також тим, що ОСОБА_5 був затриманий лише через 9 років від моменту вчинення інкримінованого злочинного діяння, тобто наявність у останнього міцних соціальних зв'язків, у тому числі цивільної дружини та дітей, від реалізації ризику переховування не убезпечила.
Ризик здійснення підозрюваним впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що в провадженні в якості свідків допитані особи, які є військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 , в якій службу проходить ОСОБА_5 , тому останній може вживати дії щодо схиляння свідків, які є його однослуживцями, не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. При цьому слідчий суддя враховує, що доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту вказаних осіб в суді такий ризик залишається актуальним.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України, наявний з огляду на те, що ОСОБА_5 , продовжуючи бути військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , може продовжити вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме може знову ухилятися від виконання обов'язків військової служби.
На підставі викладеного, з урахуванням доведення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також враховуючи характер та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тривалість його відсутності на військовій службі, вважаю, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , а отже наявні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд приймає до уваги положення ч. 8 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням положень абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не вбачає підстав визначити розмір застави, оскільки ОСОБА_5 під час дії воєнного часу підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КПК України.
Посилання захисту на те, що інкримінований ОСОБА_5 злочин було розпочато до внесення змін до ст. 176 КПК України, слідчий суддя відкидає, оскільки інкримінований ОСОБА_5 злочин є триваючим та припинений його затриманням в 2024 році. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України, що регламентує дію Кодексу в часі, визначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Відповідно, слідчим суддею при вирішенні клопотання про застосування до особи запобіжного заходу застосовуються норми процесуального закону, чинні на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 183, 184, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.
Строк тримання під вартою обраховувати з 20.11.2024 та до 18.01.2025 (але в межах строків досудового розслідування).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1