печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8062/23-ц
пр. 2-3156/24
20 листопада 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.
при секретарі Ємець Д.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Хитрової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу №757/8062/23-ц за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зменшення загального розміру заборгованості за кредитним договором, що змінений після реструктуризації зобов'язання, -
У лютому 2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зменшення загального розміру заборгованості за кредитним договором, що змінений після реструктуризації зобов'язання.
Так, в обґрунтування позовної заяви зазначено, що 12.09.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір № MKMWGA0000000006 про надання кредиту в розмірі 26 072,46 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 4836,90 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків на строк до 12.09.2023 року.
12.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із Заявою про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року.
За наслідком розгляду Заяви про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, 27.10.2021 року отримав лист № 20.1.0.0.0/7-211026/27128 від АТ КБ «Приватбанк», яким було задоволено подану Заяву про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, було запропоновано схему реструктуризації кредиту та надано заявнику новий графік платежів.
Разом з цим, представник позивача зазначає, що даний лист від 27.10.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-211026/27128 містить розмір заборгованості - 295 340,85 гривень, який є необґрунтований, не підтверджений детальним розрахунком заборгованості по платежам та розподілам на тіло, відсотки, пеню, винагороду за надання фінансового інструменту тощо, історію здійснення платежів, випискою по рахункам обліку заборгованості та порахований не вірно.
З врахуванням зазначеного, позивач був змушений звернутись до суду з позовом для захисту своїх прав та просить суд:
- зменшити загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 , змінений після реструктуризації зобов'язань позичальника за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, наданий в іноземній валюті з 295 340,85 (двісті дев'яносто п'ять тисяч триста сорок гривень 85 копійок) гривень до 0,00 (нуль) гривень та стягнути судові витрати.
Ухвалою судді від 02.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
23.05.2023 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
21.07.2023 представником позивача було подано заяву про уточнення вимог.
26.07.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відповідності до Закону України "Про споживче кредитування", позивач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з письмовим запитом та заявою про проведення реструктуризації по Кредитному договору № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, яка вперше отримана Банком 11.05.2021 року.
В подальшому вказана Заява була доповнена необхідним пакетом документів у відповідності до вимог Закону.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_3 , Банком було змінено зобов'язання по кредитному договору згідно з вимогами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" від 13.04.2021 р. шляхом проведення реструктуризації.
27.10.2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслав заявнику інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року та надав новий графік платежів, як того вимагає п.п. 12 п.7 розділу Розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування".
Відтак, представник відповідача зазначає, що інформація про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації за кредитними договорами, виданими в іноземній валюті не має в собі містити розрахунки сум заборгованості, які існували до здійснення такої реструктуризації, що вбачається з аналізу положень пункту 7 розділу Розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" № 1381- ІХ від 13.04.2021 р.
Також представник відповідача стверджує, що 11.05.2021 року Банком вперше отримано від позивача письмовий запит із заявою про проведення реструктуризації по Кредитному договору № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, то днем проведення реструктуризації прийнято - 11 травня 2021 року.
Таким чином, сторона відповідача зазначає, що розрахунок та запропонована сума заборгованості є належною, а тому доводи позивача є необгрутованими.
Окрім цього, представник відповідача звертає увагу на неналежність обраного позивачем способу захисту.
З врахуванням зазначеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
31.07.2023 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій останній не погодився з доводами представника відповідача, оскільки розрахунки є невірними та зазначив, що дата проведення реструктиризації 11.05.2021 є невірною, оскільки вірною є дата 17.05.2021, тобто дата отримання заяви відповідачем.
08.08.2023 представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив.
04.10.2023 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
19.02.2024 представником позивача було уточненно позовні вимоги.
20.05.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги є безпідставними та позивачем не вірно обрано спосіб захисту.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши думку учасників процесу, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 12.09.2008 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 уклали Договір іпотеки.
18.03.2015 році до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовною заявою звернувся ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідач та позивач 12.09.2008 року уклали Кредитний договір № MKMWGA0000000006, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США.
Пунктом 8.1 Кредитного договору, передбачено, що за даним Договором Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі, на наступних умовах:сума кредиту - 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) доларів США; валюта кредиту - долар США; термін кредиту - 180 місяців; дата погашення кредиту - до 12.09.2023 року; процентна ставка - 15,00 річних. Останній платіж по Кредитному договору відбувся 11.11.2014 року після чого позивач припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення суми кредиту та процентів.
08.10.2015 року, у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором, Міжгірським районним судом Закарпатської області постановлено судове рішення у справі № 302/408/15, яким з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року у сумі 605090 (шістсот п'ять тисяч дев'яносто) гривень 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 р. еквівалентно 27207 (доларів США 31 цент та судові витрати в сумі 3654 грн. Рішення набрало законної сили 20.10.2015 року.
В подальшому Міжгірський районний суд Закарпатської області видав виконавчий лист по цивільній справі № 302/408/15-ц на виконання Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року у сумі 605 090 (шістсот п'ять тисяч дев'яносто) гривень 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 року еквівалентно 27 207 (двадцять сім тисяч двісті сім) доларів США) 31 цент та судові витрати в сумі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.
Так, 12.05.2021 року ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із Заявою про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року.
20.09.2021 року ОСОБА_3 направив до АТ КБ «Приватбанк» Заяву про доповнення до заяви про проведення реструктуризації.
27.10.2021 року на адресу позивача надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-211026/27128 від АТ КБ «Приватбанк», яким було задоволено подану Заяву про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, було запропоновано схему реструктуризації кредиту та надано заявнику новий графік платежів.
Так, зазначений лист від 27.10.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-211026/27128 містить розмір заборгованості - 295 340,85 гривень, який на думку представника позивача не обґрунтований, не підтверджений детальним розрахунком заборгованості по платежам та розподілам на тіло, відсотки, пеню, винагороду за надання фінансового інструменту тощо, історію здійснення платежів, випискою по рахункам обліку заборгованості та порахований не вірно.
Сторона позивача вважає, що відповідачем не дотриманий та грубо порушений порядок встановлений п.7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» № 1734 - VIII від 15 листопада 2016 року в редакції від 23.04.2021 року, підстава - 1381-IX, необхідний для обов'язкової реструктуризації зобов'язання позичальника за Кредитним договором.
Відтак, на думку представника позивача, необхідно провести перерахунок розміру заборгованості, яка виникла після проведеної реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, наданий в іноземній валюті, укладений між відповідачем та позивачем.
Так, оцінюючи внесені дані в Інформаційний лист про зміну зобов'язань за результатами проведеної реструктуризації за № 20.1.0.0.0/7-211026/27128 від 27.10.2021 року у сукупності з іншими доказами по справі, позивач прийшов до висновку, що відповідачем невраховані всі здійснені позивачем платежі, дата отримання відповідачем Заяви про проведення реструктуризації внесена не вірна, а тому подальші розрахунки здійснені при проведені реструктуризації не вірні, у зв'язку з чим, визначена заборгованість після проведення реструктуризації викликає сумнів у відповідності вимогам законодавства.
Дата реструктуризації (день проведення реструктуризації) дата отримання Банком Заяви про проведення реструктуризації є - 17.05.2021 року, а дата - 11.05.2021 рік, яку відповідач використав при проведені реструктуризації не вірна.
Також відповідач не надав розрахунку заборгованості, який отриманий після проведення реструктуризації, з урахуванням всіх здійснених позивачем платежів та дійсної дати отримання відповідачем Заяви про проведення реструктуризації.
Таким чином, дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Так, в спростування обставин, на які посилається позивач, стороною відповідача зазначено, що 08.10.2015 року, у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором, Міжгірським районним судом Закарпатської області постановлено судове рішення у справі № 302/408/15, яким з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року у сумі 605090 (шістсот п'ять тисяч дев'яносто) гривень 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 р. еквівалентно 27207 (двадцять сім тисяч двісті сім) доларів США 31 цент та судові витрати в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. Рішення набрало законної сили 20.10.2015 року.
В подальшому позивач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з письмовим запитом та заявою про проведення реструктуризації по Кредитному договору № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, яка вперше отримана Банком 11.05.2021 року. В подальшому вказана Заява була доповнена необхідним пакетом документів у відповідності до вимог Закону.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_3 , Банком було змінено зобов'язання по кредитному договору, згідно з вимогами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" від 13.04.2021 р. шляхом проведення реструктуризації.
27.10.2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслав заявнику інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року та надав новий графік платежів, як того вимагає п.п. 12 п.7 розділу Розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування".
При цьому, реструктуризація кредиту проведена АТ КБ "ПриватБанк" у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування» на визначених ним умовах: 1. Сума заборгованості за Кредитом становить 295340,85 ( двісті дев'яносто п'ять тисяч триста сорок грн. вісімдесят п'ять коп.) гривень. 2. Кінцевий термін повернення Кредиту - 23.10.2031 р. (включно). 3. Проценти за користування Кредитом. Тип процентної ставки - змінювана.
Під "змінюваною процентною ставкою розуміється" процентна ставка, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього Договору.
3.1. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі, які розраховуються і встановлюються на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з наступного: 3.1.1. Розмір Змінюваної процентної ставки розраховується із застосуванням такої формули: ЗПС = індекс UIRD 12М (в гривні ) + 1% (плюс один процентний пункт), де: ЗПС - розмір Змінюваної процентної ставки, який розраховується та встановлюється у процентах річних на відповідний Період дії процентної ставки.
Індекс UIRD 12М (в гривні) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, скорочено "UIRD") - індикативна ставка, що розраховується кожного робочого дня в системі Томсон Рейтерс (Thomson Reuters) за методикою розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб на строк 12 місяців у гривні. Дані про розмір індексу UIRD є загальнодоступними, опубліковані в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України (на дату підписання цієї Інформації про зміну зобов'язань розрахунок індексу UIRD здійснюється о 15:00 год кожного робочого дня та розміщується за посиланням: bank.gov.ua/files/UIRD.xls).
Дата реструктуризації (день проведення реструктуризації) - дата отримання Банком заяви Позичальника про проведення реструктуризації, а саме: 11.05.2021 року.
3.1.4. Максимальний розмір Змінюваної процентної ставки, який може бути застосований за Кредитним договором, становить:
30,00% (тридцять цілих 0 сотих) процентів річних за користування кредитними коштами в гривні.
3.1.5. Розмір Змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з Дати реструктуризації, що розраховується за формулою передбаченою п.п. 3.1.1. цієї Інформації про зміну зобов'язань, із використанням розміру індексу UIRD 12М (в гривні), визначеним станом на Дату реструктуризації, становить: 8,21% (вісім цілих двадцять одна сота) процентів річних.
3.1.6. Проценти за користування кредитом на непогашений залишок суми Кредиту нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації (Дати реструктуризації), не пізніше "23" числа кожного місяця. Перший раз нараховані проценти після дня проведення реструктуризації (Дати реструктуризації) Позичальник сплачує не пізніше "23" листопада 2021 року."
Також, представник зазначила, що під час проведення оспорюваної реструктуризації ,Банк керувався виключно вимогами Закону України "Про споживче кредитування" та змінами, які внесені до нього Законом України № 1381-ІХ від 13.04.2021 р. Саме спеціальні норми вказаного Закону України регламентують умови та порядок здійснення розрахунків при проведенні реструктуризації валютних кредитів.
Зокрема, порядок здійснення обчислень для проведення реструктуризації та вихідні дані, які мають бути використані при цьому регламентовано підпунктами 8, 9, 10, 11 та 12 п. 7 Розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" № 1381- ІХ від 13.04.2021 р.
Вихідні дані, які були використані Банком для здійснення обчислень з метою проведення реструктуризації відображені у Розрахунку заборгованості станом на 11.05.2021 року. Окрім іншого, на підтвердження вірності розрахунків Банку надано виписки по рахунках з обліку заборгованості по Кредитному договору та Розрахунок обчислень по UIRD за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року.
Так, відповідач стверджує, що станом на 11.05.2021 року та розрахунку обчислень по UIRD всі обчислення здійснені Банком станом на 11.05.2021 року, на дату проведення реструктуризації, який містить в собі зокрема історію платежів, розміри погашеного боргу по відсотках, комісії та неустойки, розмір тіла кредиту, розмір відсоткової ставки по кредиту, за якою здійснені нарахування відсотків за період дії кредитного договору до моменту реструктуризації заборгованості, розміри сум заборгованості, які були прощені в силу вимог Закону.
Окрім цього, вбачається, що у позивача ОСОБА_3 перед проведенням реструктуризації, заборгованість за тілом кредиту становила 22 568,17 доларів США, яка складалась з 10 123,18 доларів США - поточна заборгованість по тілу кредиту та 12 444,99 доларів США - прострочена заборгованість по тілу кредиту станом на 11.05.2021 р.
Таким чином, представник відповідача вказує, що за період з дня укладення Кредитного договору до дня, що передував проведенню реструктуризації, тобто з 12.09.2008 року по 11.05.2021 року позивачем було сплачено в рахунок погашення пені 4505,02 грн. (відповідно до п. 5.1., 8.5. Кредитного договору пеня сплачується в гривні).
Станом на дату проведення реструктуризації згідно даних НБУ 1 (один) долар США дорівнював 27,7641 грн.
Тобто, розмір сплаченої позичальником пені, який має бути зарахований у погашення суми кредиту у валюті долар США (валюта кредитного договору) становить: 4505,02 грн./27,7641 грн. = 162,26 доларів США.
Також, припинено визнання нарахованої до дати проведення реструктуризації пені, що відображено у 13-му стовпчику Розрахунку заборгованості станом на 11.05.2021 р. та в Розрахунку по UIRD.
Як вбачається із наданих Розрахунків заборгованості, наявна на день реструктуризації сума заборгованості по відсотках становила 18742,05 доларів США. Саме на таку суму була зменшена заборгованість по відсотках за користування кредитом, що також вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 .
Так, виходячи зі ставки значення UIRD в доларах США за період з моменту укладення Кредитного договору до дати реструктуризації сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами становить 17450, 34 доларів США, що відображено у Розрахунку по UIRD.
За той же період, з моменту укладення Кредитного договору до дати реструктуризації, Позивачем сплачено процентів по кредиту в сумі 21746,28 доларів США, що відображено у 10-му стовпчику Розрахунку заборгованості станом на 11.05.2021 року.
Таким чином, застосовуючи вказані ставки значення UIRD у відповідній іноземній валюті, які є меншими, ніж встановлені в кредитному договорі, Банком здійснено розрахунок по UIRD, за результатами якого сума перевищення відсотків становила 4295,94 доларів США, яка і була врахована в погашення по тілу кредиту (21746, доларів США сплачених відсотків - 17450,34 доларів США нарахованих відсотків по ставкам UIRD).
Таким чином, середнє значення курсу гривні до долара США станом на дату проведення реструктуризації дорівнював - 16,3082 грн. за 1 (один) долар США ((4,8523 грн.+27,7641 грн.)/2).
Комісія: пунктом 7 розділу IV не передбачено дій із перерахунком сплачених комісійних винагород та зарахування в тіло кредиту чи відсотків, тому нарахована до дня проведення реструктуризації комісія підлягає лише списанню, що було здійснено Банком та відображено у 17-му стовпчику Розрахунку заборгованості станом на 11.05.2021 р. та підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 .
Підсумок: сума що підлягала реструктуризації становила 18109,96 доларів США (22568,17 доларів США сукупного тіла кредиту - 162,26 доларів США зарахованої в погашення тіла кредиту неустойки - 4295,95 доларів США зарахованої суми сплачених відсотків за ставкою UIRD). При цьому, було списано заборгованість по нарахованій до дня проведення реструктуризації комісії, пені та перераховано відсотки, нараховані до дня проведення реструктуризації за ставкою UIRD.
Надалі для визначення суми заборгованості за кредитом в гривні потрібно заборгованість в валюті долар США перевести по середньому курсу 16,3082 за 1 (один) долар США: 18109,96 доларів США * 16,3082 грн. = 295 340,85 грн. Вказана сума і є сумою грошового зобов'язання після проведення розрахунку реструктуризації, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 та розрахунком заборгованості після проведеної реструктуризації
З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновків.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
Так, стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон № 1381-ІХ і розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Закон України "Про споживче кредитування" визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"). Не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов'язань за договорами, усі зобов'язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов'язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов'язань в іноземній валюті (абзац 11 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").
Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Так, зі встановлених обставин вбачається, що Банком на звернення позивача щодо реструктуризації боргу було виконані всі вимоги, які зазначені вище, а саме здійснено реструктуризацію боргу про, що було повідомлено заявника.
Листом Банку від 27.10.2021 №20.1.0.0/7-211026/27128 було повідомлено про здійсненення реструктуризації боргу та запропоновано позивачу новий графік погашення заборгованості та суму заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що Банк при реструктуризації боргу керувався вимогами Закону України "Про споживче кредитування" та змінами, які внесені до нього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», оскільки такі розрахунки і мають здійснюватись відповідно до Закону, а тому твердження сторони позивача, що у листі немає детальних розрахунків, є безпідставним.
Окрім цього, позивач, посилаючись на відсутність у нього заборгованості, не обґрунтовує дану позицію жодним чином та не надає доказів її відсутності.
Так, в обґрунтування своїх доводів стороною позивача було долучено Висновок № 62 від 13.11.2023 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_4 про проведення судово-економічної експертизи.
Даним висновком експерт встановила, що не відповідає сума заборгованості в розмірі 295 340,85 грн., яка визначена Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» станом на 17.05.2021 року, шляхом проведеної реструктуризації, на підставі вимог Закону України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, аних в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13.04.2021 р., та пункту 7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відтак, сума заборгованості, що підлягала реструктуризації становить 293 968,48 грн.
Також, в обсязі наданих на дослідження документів, в результаті наведеного розрахунку реструктуризації зобов'язань загального розміру заборгованості і за Кредитним договором станом на 17.05.2021 року, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13.04.21021, та пункту 7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», враховуючи рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 2015 року по справі № 302/408/15-ц, відповідно до якого з ОСОБА_3 , достроково стягнуто всю суму кредиту і з 18.03.2015 року відсотки істотним договором від 12.09.2008 року не враховуються, сума заборгованості, що підлягала реструктуризації складає 197 964,85 гривень.
Таким чином, з даного висновку вбачається, що він наданий стороні позивача на заявленні питання, які були поставлені з суб'єктивної сторони.
Суд вважає, що у даному висновку не відображено питання щодо вірності дати здійснення реструктуризації заборгованості, оскільки позивачем не було постановлено перед експертом такого питання.
Також даний висновок жодним чином не підтвердив позицію позивача щодо відсутності заборгованості перед відповідачем та встановив навпаки її наявність, а стороною позивача не було заявлено зміну позовних вимог в частині суми зобов'язання.
Відтак, суд прийшов до висновку, що стороною позивача не надано належних доказів того, що у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем, а тому можна зменшити суму зобов'язання позивача перед відповідачем до нуля, оскільки висновок, який був ним долучений, підтверджує наявність заборгованості.
Таким чином, позиція позивача не є належним чином сформованою та обґрунтованою.
Окрім цього, згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Вирішуючи цивільний спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
З врахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що внаслідок проведення реструктуризації на підставі п. 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» відбувається зміна зобов'язань позичальника за договором про споживчий кредит, а отже, така реструктуризація є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.
При цьому, цей правочин є двостороннім договором, оскільки реструктуризація здійснюється кредитором на вимогу позичальника, відповідно до пп. 3 п .7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» умов.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
Звертаючись з вказаним позовом позивач ставив питання про зменшення розміру заборгованості, зміненого після реструктуризації зобов'язань за кредитним договором з 295340,85 грн. до 0,00 грн.
Таким чином, вимога позивача про зменшення розміру заборгованості, зміненого після реструктуризації зобов'язань позичальника за кредитним договором, не передбачена чинним законодавством, як спосіб захисту прав.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Також ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що стороною позивача належним чином не було доведено обставин, які б свідчили, що станом на день розгляду справи наявні підстави для задоволення позовним вимог, з урахуванням того, що стороною позивача було помилково обрано спосіб захисту.
З врахуванням зазначених підстав позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зменшення загального розміру заборгованості за кредитним договором, що змінений після реструктуризації зобов'язання, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.11.2024.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА