Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2024 року Справа№200/6776/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України на підставі рапорту від 10.09.2024 № 31/46092/24-Вн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України у відповідності до норми статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами - наявністю батька інваліда II групи і небажанням військовослужбовця продовжувати військову службу та у відповідності до вимог рапорту від 10.09.2024 №31/46092/24-Вн здійснити інші дії;
- встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, зобов'язати військову частину подати звіт про виконання цього рішення суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні та не приймає до уваги, що батько позивача є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК. Інших документів, на підтвердження вказаних обставин чинним законодавством не передбачено, відповідач неправомірно вказує на те, що для звільнення не вистачає підтверджуючих документів або такі документи не є належними. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем 16.10.2024 було надано відзив на позовну заяву у якому вказав, що вимога подання рапорту по команді (а дана вимога зазначена у п. 288 Положення 1115/2009), окрім зазначених вище реквізитів, необхідне клопотання безпосереднього керівника перед вищим командуванням або пояснення чому військовослужбовець всупереч встановлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України обов'язків, подає рапорт без клопотання свого керівника. Синтаксичний розбір текстуального змісту абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» дає підстави вважати, що при посиланні на дану обставину, необхідна чітко відокремлювати 3 обов'язкові елементи:
1. наявність батька/матері ІІ чи І групи інвалідності.
2. потреба матері/батька у постійному догляді.
3. відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вважає, що при поданні рапорту позивач не довів наявності всіх зазначених обставин, чим порушив пункт 288 Положення №1115/2009.
Також вказує, що медичні документи (медичні висновки), які б підтверджували той факт, що батько позивача, як інвалід ІІ групи, потребує саме постійного догляду, ні до рапорту №31/46092/24-Вн від 10.09.2024, ні до позовної заяви додано не було.
Також вказує, що з документів, які додано до рапорту з'ясовано, що у ОСОБА_2 є 2 повнолітніх дітей : ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_3 .
Вказує, що в нормі закону чітко зазначено або відсутність родичів, або потреба цих родичів у постійному догляді, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Слово «відсутність», має декілька тлумачень. Одним з таких є не існування кого-, чого-небудь. Тобто, формулювання відсутності інших членів сім'ї означає не існування таких членів. Проживання дітей за межами України, не позбавляє їх обов'язку покладеному на них Конституцією України. Документів, що сестра позивача не може здійснювати постійний догляд за батьком через свій стан здоров'я до рапорту не додано.
Відносно дружини ОСОБА_2 (батька позивача) - ОСОБА_4 . Відповідно до довідки № 06.4-27/10319 від 22.08.2024 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , дійсно проживають за однією адресою. ОСОБА_4 згідно довідки до акта огляду МСЕК серія АД № 059004 є особою з інвалідністю ІІІ групи, проте в даній довідці не вказано, що мати позивача потребує постійного догляду. Також до рапорту не додано висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про те що ОСОБА_4 потребує стороннього догляду. Інформація, щодо наявності чи відсутності членів сім'ї другого ступеня споріднення до даного рапорту також не були додані. Враховуючи вищевказане, при поданні рапорту № 31/46092/24-Вн від 10.09.2024 ОСОБА_5 не доведено факт відсутності у ОСОБА_2 , інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або що такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Враховуючи викладене вважає, позовні вимоги відносно визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України на підставі рапорту від 10.09.2024 № 31/46092/24-Вн, є необґрунтованими, і таким, що не ґрунтуються на чинних нормах законодавства.
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що надавши інформацію, про те що серед родичів окрім Позивача наявна матір, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом ІІІ групи, та здійснювати догляд за батьком (чоловіком) інвалідом ІІ групи - фізично унеможливлена за станом здоров'я. Також серед родичів окрім Позивача наявна сестра ОСОБА_6 (у дівоцтві ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка разом з дітьми виїхала до Німеччини, оскільки вважала небезпечним перебування на території міста Запоріжжя в наслідок введення воєнного стану в Україні, переймалася за життя та здоров'я. Має офіційний статус та документ для громадян тих країн, які не входять до Європейського союзу, але планують проживати на території ФРН, має працевлаштування. Тобто, окрім Позивача немає осіб, які можуть за станом здоров'я здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалідом ІІ групи. Вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив у задоволенні рапорту позивача та об'єктивних причин у відповіді не зазначив, об'єктивних причин у відзиві на позовну заяву також не зазначив.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій другого відділення наземної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) повітряної та наземної розвідки, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 березня 2024 року № 292-ОС, зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 особового складу та на всі види забезпечення з 13.03.2024.
Наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2024 №1067-ОС солдата ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - водієм першої групи ударних безпілотних повітряних суден третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних суден. Відповідно до довідки №4873 від 15.10.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 по теперішній час.
10.09.2024 позивач звернувся із рапортом до командуванням військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю II групи.
В обґрунтування рапорту вказано, що відповідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин. Однією із підстав у абзаці 12 вказана така підстава:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач вказує, що батько позивача, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, а також потребує постійного догляду, що підтверджується відповідними медичними документами. Відомості про спорідненість позивача з його батьком підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 . Відомості про інвалідність батька позивача підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №828059. Відомості про необхідність та потребу у постійному догляді підтверджується Довідкою висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №228.
Також у рапорті вказано, що членами сім'ї першого ступеня споріднення є батьки, чоловік або дружина, діти, а другого ступеня - рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. У батька ОСОБА_2 є лише члени сім'ї першого ступеня споріднення (дружина, донька), які не можуть здійснювати постійний догляд. У зв'язку з такими підставами:
Мати позивача ОСОБА_4 (дружина особи з інвалідністю II групи) є інвалідом III групи. Відомості про інвалідність матері підтверджується Довідкою до Акту огляду МСЕК серії АД №059004.
Сестра позивача ОСОБА_6 (донька особи з інвалідністю II групи) проживає за кордоном.
До рапорту було долучено:
1. Нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_1 .
2. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 .
3. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
4. Нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_2 .
5. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 .
6. Нотаріально посвідчена копія Довідки до акта огляду МСЕК батька ОСОБА_2 .
7. Нотаріально посвідчена копія Довідки висновків ЛКК батька ОСОБА_2 .
8. Нотаріально посвідчена копія Довідки про склад сім'ї.
9. Нотаріально посвідчена копія паспорту матері ОСОБА_4 .
10. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП матері ОСОБА_4
11. Нотаріально посвідчена копія Довідки до акта огляду МСЕК матері ОСОБА_4 .
12. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження сестри ОСОБА_1
(донька особи з інвалідністю ІІ групи.
13. Копія свідоцтва про одруження сестри ОСОБА_1 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи), де вказана зміна прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
14. Нотаріально посвідчена копія Посвідки на проживання сестри ОСОБА_6 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи)
15. Нотаріально посвідчена копія Довідки про реєстрацію за місцем проживання сестри ОСОБА_6 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи).
16. Нотаріально посвідчена копія Додатку до посвідки на проживання сестри ОСОБА_6 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи).
Листом Військова частина НОМЕР_2 №08/10177-24-Вих від 12.09.2024 за результатами розгляду рапорту позивача повідомлено, що відповідно до п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» однією з підстав для звільнення с необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд та що вона потребує постійного догляду. Окрім цього, до рапорту додано документи, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 повнолітньої доньки ОСОБА_6 , яка за станом здоров'я може здійснювати постійний догляд за матір'ю.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Окрім цього, присутня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Відомості, що дана особа потребує сторонньою догляду відсутні. Інформація про інших родичів першого чи другого ступеня спорідненості відсутня.
Родичами першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік та дружина, діти, в тому числі усиновлені. До членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Вказано, що підстав для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.
Не погоджуючись такою відмовою відповідача, вважаючи її неправомірною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин зокрема на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).
Частиною четвертою вступу Статуту передбачено, що його дія поширюється і на військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Відповідно до пункту 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
Згідно з пунктом 265 Положення №1115/2009 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у запас - якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; 2) у відставку - якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із виключенням з військового обліку.
Пунктом 270 Положення №1115/2009 встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється:
1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;
2) начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно;
2-1) керівником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - усіх військовослужбовців у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, які проходять службу в цьому розвідувальному органі (крім заступників керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби);
3) Головою Державної прикордонної служби України - військовослужбовців, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно;
4) Президентом України - військовослужбовців у військовому званні генерала (адмірала).
Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.
Згідно з пунктом 279 Положення №1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Для звільнення з військової служби за власним бажанням особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, подають у порядку підпорядкування рапорт начальнику органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу (абзац 1 пункту 285 Положення №1115/2009).
Відповідно до абзацу 1 пункту 288 Положення №1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Отже, звільнення військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» та визначено підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого такі як здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення), відповідно до пункту 1 Положення, це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).
Пунктом 3 Положення, передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
В пункті 26 Положення зазначено: особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Як встановлено судом, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та 10.09.2024 подав рапорт про звільнення з військової служби статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, його батьком.
Відповідачем розглянуто рапорт про звільнення позивача та листом №08/10177-24-Вих від 12.09.2024 повідомлено, що у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд та що вона потребує постійного догляду. Окрім цього, до рапорту додано документи, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 повнолітньої доньки ОСОБА_6 , яка за станом здоров'я може здійснювати постійний догляд за матір'ю. Крім цього, присутня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Відомості, що дана особа потребує сторонньою догляду відсутні. Інформація про інших родичів першого чи другого ступеня спорідненості відсутня. У зв'язку з наведеним підстави для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.
Як слідує з копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 , батьком позивача є ОСОБА_2 , а матір'ю є ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 видано довідку №06.4-27/10319 від 22.08.2024 про те, що за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано місце проживання: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №828059 батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи. За висновком, зазначеним в довідці висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №228 ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги, періодично догляду.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АД №059004 матір позивача - ОСОБА_4 (дружина особи з інвалідністю II групи - батька позивача ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю III групи.
Відомості щодо потреби ОСОБА_4 у сторонньому догляді матеріали справи не містять.
Позивачем надані до суду копії документів, які свідчать про те, що серед родичів окрім позивача наявна його рідна сестра ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, відповідно довідки про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з листопада 2022 року фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 , столиця федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн, а відтак ОСОБА_6 не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком.
Щодо доводів відповідача про не подання позивачем документів на підтвердження відсутності інших осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що застосування абзацу 13 підпункту 3 частини 12 та підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, як підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, дійсно можливе у разі відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть та зобов'язані у силу закону здійснювати такий догляд.
Саме відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, створює необхідність військовослужбовцю постійно доглядати за особою з інвалідністю (одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), та є підставою для звільнення з військової служби.
Суд зауважує, що відповідачем також не доведено та не спростовано факту наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , які в силу закону зобов'язані здійснювати постійний догляд за ним.
Проте, враховуючи приписи п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести факти:
- наявності у одного з батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Жодного висновку про систематичність чи іншу періодичність такого догляду у наданій позивачем довідці до акту огляду МСЕК серії АД №059004 немає.
Суд звертає увагу, що позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Таким чином, надана позивачем довідка до акту огляду МСЕК серії АД №059004, відповідно до якої матір позивача - ОСОБА_4 (дружина особи з інвалідністю II групи - батька позивача ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю III групи, не є документом, який підтверджує, що мати позивача сама потребує постійного догляду, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.
Дослідивши документи, які були подані позивачем разом із рапортом про звільнення, судом встановлено, що позивачем не додано до рапорту та не надано до суду документів, що підтверджують потребу постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я у іншого члена сім'ї ОСОБА_2 - особи з інвалідністю другої ІІІ - ОСОБА_4 (дружина особи з інвалідністю II групи батька позивача ОСОБА_2 та матері позивача).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення складено 04.12.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька