Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у задоволенні клопотання
про зупинення провадження у справі
14 листопада 2024 року Справа №200/5448/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 вересня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1, Міноборони), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 28 вересня 2023 року, в якому позивач просила:
1. визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міноборони щодо нерозгляду заяви від 25 червня 2023 року та документів, поданих ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
2. зобов'язати Міноборони та ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення щодо заяви від 25 червня 2023 року - про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» після загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .
02 жовтня 2023 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; запропонував позивачу надати додаткові докази; задовольнив клопотання позивача та витребував докази у відповідачів.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з лютого 2020 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу та вела з ним спільне господарство.
Позивач вказувала на те, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах України в НОМЕР_2 батальйоні НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади, а його військова частина була дислокована в АДРЕСА_1 .
За твердженням позивача, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 при виконанні бойового завдання.
Позивач покликалася на норми ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232), ст. ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), п. п. 2, 3, 10, 12, 13, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, (далі - Порядок № 975) і доводила, що у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 набула право на отримання одноразової грошової допомоги.
Наявність права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 позивач обґрунтовувала тим, що з урахуванням норм ч. ч. 2, 4 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 21, ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України, роз'яснень Верховного Суду України, викладених в листі від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, судової практики практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Джонстон та інші проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006), висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, висновків Верховного Суду, наведених в постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, вона є членом сім'ї загиблого військовослужбовця.
Позивач зауважила, що не має можливості надати рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , оскільки ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2023 року у справі № 233/2000/22 її заява про встановлення факту, що має юридичне значення, залишена без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, а ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 18 квітня 2023 року провадження у цивільній справі № 233/481/23 було закрито через те, що її не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Позивач стверджувала, що 29 травня 2023 року її представник звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з дислокацією в м. Костянтинівка для подання заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, однак у прийнятті заяви і документів їй було відмовлено.
З огляду на це 25 червня 2023 року її представник направила звернення до Офісу Президента України, до якого долучила заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з відповідними документами.
Разом із супровідним листом від 06 липня 2023 року Офіс Президента України направив її звернення за належністю до Міноборони, однак ні відповіді на це звернення, ні рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги від Міноборони вона не отримала.
20 серпня 2023 року позивач повторно звернулася до Офісу Президента України зі скаргою на бездіяльність Міноборони, яку 28 серпня 2023 року Офіс Президента України повторно адресував Міноборони.
Незважаючи на це жодного рішення за її заявою ні Міноборони, ні ІНФОРМАЦІЯ_2 не прийняли.
Вважаючи протиправними дії Міноборони та ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у нерозгляді її заяви від 25 червня 2023 року про виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Просила задовольнити позов.
Відповідач 1 - Міноборони позов не визнав.
Доводив, що вимоги позивача до Міноборони є передчасними, а Міноборони не може бути належним відповідачем, оскільки спірних правовідносин між ним та позивачем щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги не виникало.
Відповідач 1 вказував на те, що нормами ст. Закону № 2232, ст. ст. 1, 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону № 2011, п. п. 10, 11, 12, 13, Порядку № 975, п. п. 2, 2-1, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) та Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 176/39232, (далі - Порядок № 45) чітко визначений порядок звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, а також алгоритм дій відповідних суб'єктів владних повноважень при опрацюванні поданих заяв і документів, призначенні та виплаті цієї допомоги.
Відповідач 1 наголосив, що заява позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в порядку, визначеному законодавством, на адресу Міноборони не надходила. Відтак, будь-яких рішень щодо призначення або про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги Міноборони не приймало.
Відповідач 1 вказував на безпідставність вимог позивача до Міноборони також через те, що в позовній заяві не вказано, в чому саме полягають його протиправні рішення (дії чи бездіяльність); яке право позивача порушено і потребує судового захисту; яку норму, якого закону чи підзаконного нормативно-правового акта, на думку позивача, порушило (не застосувало або неправильно застосувало) саме Міноборони, в чому це порушення полягає тощо.
Відповідач 1 відзначив, що гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване в законах право особи на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідач 1 доводив, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку Міноборони. Натомість, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується та оскаржує дії щодо повернення документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги іншого суб'єкта владних повноважень - обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, через що в розумінні КАС Міноборони є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.
Також відповідач 1 наголосив на тому, що застосування судом способу захисту, про який просить позивач, а саме покладання на Міноборони призначити ти виплатити їй одноразову грошову допомогу, становитиме втручання в його дискреційні повноваження.
Просив відмовити в позові.
Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 позов не визнав.
Відповідач 2 вказував на те, що Порядок № 45 і Постанова КМУ № 168 чітко визначають алгоритм опрацювання документів при вирішенні питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а також розмежовує повноваження районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, обласних (Київського міського) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також Міноборони.
Зокрема, згідно з алгоритмом опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
1. члени сім'ї звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2 до Порядку № 45;
2. районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів, (визначених додатком 5 до Порядку № 45), надсилає їх обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_7 за підпорядкуванням;
3. у разі відсутності документів, зокрема тих, що підтверджують загибель військовослужбовця під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідач 2 наголосив, що Порядком № 45 визначений перелік документів, які мають бути надані членами сім'ї військовослужбовця до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі заява про виплату одноразової грошової допомоги; документ, що посвідчує особу заявника; документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; свідоцтво про смерть військовослужбовця; документ, що підтверджує родинні зв'язки з загиблим військовослужбовцем; згода на обробку персональних даних; довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», а також рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення одноразової грошової допомоги, та інші документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги (за наявності).
Відповідач 2 доводив, що позивач не подала повний пакет документів, необхідний для розгляду та вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як наслідок, ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав підстав для подальшої роботи з ними.
Просив відмовити в позові.
Відповідач 1 - Міноборони звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21 на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС.
Відповідач 1 вважає, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 560/17953/21, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Позивач заперечувала проти зупинення провадження у цій справі, вказуючи на те, що правовідносини у справі, що розглядається, не є подібними до правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 560/17953/21.
Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 свого ставлення до клопотання не висловив.
Розглядаючи це клопотання по суті, суд виходить з такого.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Суд погоджується з аргументами позивача про те, що спірні правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 560/17953/21 не є подібними.
До того ж на день звернення відповідача 1 з цим клопотанням постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 560/17953/21 набрала законної сили.
Відтак, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, визначені п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС.
Керуючись п. 5 ч. 2, ч. 4 ст. 236, ст. ст. 248, 256, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. У задоволенні клопотання відповідача 1 - Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Кравченко