Провадження №1-кс/359/2120/2024
Справа №359/11429/24
Іменем України
28 листопада 2024 року м. Бориспіль
Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
представника заявника ОСОБА_3
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023110000000113, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.1 ст.364 КК України,
23.10.2024 до суду надійшло зазначене клопотання про скасування арешту майна, згідно заявники вказують, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05.06.2023 року в справі № 759/10040/23 в рамках кримінального провадження №420230000000113 від 20.04.2023 року накладено арешт, зокрема, на належну їм земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0080 площею 0,06 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Вказана земельна ділянка знаходиться у його власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2023 року.
За час здійснення досудового розслідування, яке триває майже півтора роки, ніяких дій з арештованим майном не проводилось, а тому накладення арешту на такий тривалий час є неправомірним, обмежує права заявників, як власників земельної ділянки, тому арешт вказаної ділянки підлягає скасуванню, адже призводить до обмеження прав щодо користування та розпорядження землею.
Представник заявників адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення у справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном заявниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна, зважаючи на тривалий термін здійснення досудового розслідування; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.
Слідчий суддя враховує, що заявники є добросовісними набувачами земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0080 площею 0,06 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, набули її у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2023 року, який на даний час чинний.
В ході розгляду клопотання не встановлено, що зазначена земельна ділянка була набута кримінально протиправним шляхом або була об'єктом кримінально протиправних дій.
З цих підстав слідчий суддя приймає до уваги доводи заявників, що обмеження їх права власності в даному випадку не є пропорційними завданням та меті кримінального провадження.
Враховуючи викладене клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-198, 205, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2023 року у справі №759/10040/23 (провадження 1-кс/759/3320/23) на наступне майно:
- земельна ділянка кадастровий номер 3210500000:05:001:0080, площею 0,06 га, що знаходиться у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 03.12.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1