Справа № 748/3521/24 Головуючий у 1 інстанції Олещенко В. І.
Провадження № 33/4823/893/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
29 листопада 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Сакуна В.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2024 року,-
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 30 липня 2024 року, об 11 год. 23 хв., на а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, с.Красилівка 113 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природня блідість, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Сакун В.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також, посилається на те, що у протоколі про адмінправопорушення свідки не вказані, а наданий суду відеозапис є неналежним доказом, оскільки не відповідає часу скоєння правопорушення, який вказаний у протоколі. За наведених обставин, вважає, що його підзахисного було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №884712 від 30.07.2024 року, ОСОБА_1 30 липня 2024 року, об 11 год. 23 хв., на а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, с.Красилівка 113 км, керував транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природня блідість, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи судом апеляційної інстанції вживались заходи щодо виклику поліцейського, який склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП для дачі пояснень по суті справи та можливого надання ним відповідних доказів про вчинення останнім адмінправопорушення за обставин зазначених у протоколі, однак, відповідно до долученого до матеріалів справи листа начальника Управління патрульної поліції в Чернігівській області останній відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції перебуває у службовому відрядженні до особливого розпорядження поза межами Чернігівської області, у зв'язку з чим не зможе прибути до суду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
В матеріалах справи наявні диски із відеозаписами події, яка мала місце 30.07.2024 року (а.с.6), зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки"Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , за порушення Правил дорожнього руху, біля якого перебувають два чоловіки у військовій формі. Тривалий час поліцейські не могли встановити реальну особу водія. У подальшому, при спілкуванні працівників поліції з даними особами, один із них вказує на ОСОБА_1 , як на особу який знаходився за кермом транспортного засобу, на що останній посміхнувся та пояснив «я ехал и все».
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що ОСОБА_1 у протоколі про адмінправопорушення в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «згоден, надам в суді», його поведінку на місці зупинки транспортного засобу, який весь час нервував, відходив від працівників поліції, у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів, що саме він перебував за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта.
Апеляційний суд констатує, що у силу положень ст. 266 КУпАП, за умови фіксації поліцейським огляду на стан сп'яніння або відмови від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису участь двох свідків є необов'язковою, а тому доводи апелянта, в цій частині, також позбавлені підстав.
Посилання захисника про те, що наданий суду відеозапис є неналежним доказом, оскільки не відповідає часу скоєння правопорушення, який вказаний у протоколі, не є переконливими, оскільки час, на який останній безпосередньо звертає увагу у апеляційній скарзі, є часом самого складання даного процесуального документа, а не скоєння інкримінованого адмінправопорушення, яке ставилось в вину ОСОБА_1 .
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 , а також і його захисник, не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Також, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які б давали підстави вважати, що працівник поліції, який склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП був упереджений при його оформленні та складанні, що у нього були підстави для обмови останнього та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Сакуна В.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач