Справа № 308/930/24
Закарпатський апеляційний суд
04.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/315/24, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тячів Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2021, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п?ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 03 (три) роки, засуджений:
- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді покарання у виді арешту на строк 02 (два) місяці.
На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2021 та остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років 01 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з часу його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку суду.
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою, починаючи з 11.07.2021 до 23.12.2021 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2650,48 грн за проведення судової експертизи від 26.12.2023 № СЕ-19/107-23/12185-НЗПРАП.
Речові докази: дерев'яний пристрій для куріння, пристрій для куріння у вигляді лампочки - знищено; мобільний телефон марки «Самсунг», - повернуто власнику.
Згідно вироку, «досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 13.12.2023 ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Ужгороді на проспекті Свободи, діючи з прямим умислом, віднайшов на узбіччі дороги, таким чином придбав, пристрій для куріння, на якому знаходились залишки екстракту канабісу, що (в перерахунку на суху речовину) становить 0,3745 г та в подальшому, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність свої дій їх
-2-
караність та настання суспільно небезпечних наслідків, перемістив вказаний предмет із залишками екстракту канабісу до особистої наплічної сумки, зберігавши та переміщуючи особливо небезпечний наркотичний засіб по м. Ужгороду, до моменту виявлення та вилучення 13.12.2023 о 21 год 15 хв за адресою: АДРЕСА_2 , вищевказаного засобу працівниками Національної поліції України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, а саме - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту».
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 порушує питання про скасування вироку від 19.04.2024. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що він засуджений за вчинення кримінального правопорушення несправедливо, а кримінальне провадження сфабриковане працівниками поліції. Крім того, зазначає, що розгляд кримінального провадження судом проведено неповно, оскільки свідки в судовому засіданні не допитувались.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік із застосуванням ст. 71, 72 КК України та визначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (років) 01 (один) місяць. У решті вирок залишити без змін. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді арешту, суд першої інстанції призначив останньому покарання, яке не передбачено законом України про кримінальну відповідальність, оскільки чинна редакція ч. 1 ст. 309 КК України не передбачає покарання у виді арешту на підставі Закону України № 3342-ІХ від 23.08.2023, який набрав чинності з 28.03.2024. Крім того, як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_6 вчини кримінальне правопорушення під час іспитового строку, вину не визнав у зв'язку з чим покарання у виді обмеження волі відповідатиме положенням ст. 50, 65 КК України. Також звертає увагу на те, що суд, всупереч вимог ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатом судового розгляду, а лише зазначив про встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, промову прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та частково підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За результатами апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, колегією суддів встановлені істотні порушення вимог КПК України, які відповідно до положень ст. 412 КПК України тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на таке.
-3-
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винною зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення кримінального правопорушення та його наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшують або обтяжують покарання.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції не дотримався, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, тягне за собою скасування вироку.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в його діях інкримінованого кримінального правопорушення та визнав його винним за вказаною нормою кримінального закону.
Разом з тим, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, не виклав формулювання обвинувачення, визнаного
-4-
судом доведеним, а лише зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується за тими обставинами, які викладені в обвинувальному акті та виклав фактичні обставини кримінального провадження, які встановлені досудовим розслідуванням, що фактично унеможливлює розуміння того, які ж обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
З огляду на вищезазначене, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, зокрема у зв'язку з відсутністю чіткого формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, яке визнано судом доведеним, викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого конкретного кримінального правопорушення, а тому вирок суду першої інстанції не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Апеляційний суд звертає увагу, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 по справі № 466/9158/14-к; від 22.03.2018 по справі № 521/11693/16-к; від 04.07.2023 у справі № 127/12269/20, тощо.
Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, у кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє і Сассі проти Франції» від 25.03.1999 № 25444/94, п. 52; справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 № 23969/94, п. 58; справа ОСОБА_9 та інші проти Австрії» від 20.04.2006 № 42780/98, п. 34).
Таким чином, допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. 374 КПК України не можуть бути усунуті шляхом зміни вироку або шляхом ухвалення нового вироку апеляційним судом, оскільки відповідно до вироку суду, зокрема його мотивувальної частини, не вбачається, які ж обставини, який обсяг обвинувачення було встановлено судом першої інстанції за результатами судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним за результатами судового розгляду в оскаржуваному вироку, є порушенням прав обвинуваченого, які регламентовані ст. 42 КПК України, що в силу положень ст. 412 цього Кодексу також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до вимог ст. 409, 412 КПК України, а тому з урахування усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду кримінального провадження, підлягає скасуванню.
Крім того, з 28.03.2024 набрали чинності положення Закону України № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023, яким внесено зміни і до статті 309 КК України.
Зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 309 КК України викладено в такій редакції - «караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк», а покарання у виді арешту із санкції ч. 1 ст. 309 КК України виключено.
-5-
З огляду на наведене, небезпідставними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді арешту, суд першої інстанції призначив останньому покарання, яке не передбачено законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
В той же час, відповідно до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Інші доводи сторін, зокрема, обвинуваченого щодо законності ухваленого відносно нього судового рішення, а також прокурора, які стосуються застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, мають бути враховані судом під час нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки апеляційний суд не має права вирішувати наперед ці питання, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення закону, ретельно дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати належну оцінку доказам з урахуванням позиції сторін обвинувачення та захисту з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.
-6-
З урахуванням наведеного, апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2024 скасуванню, а матеріали кримінального провадження направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2024 щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді