Справа № 366/1020/24
Провадження №1-кс/366/307/24
17 жовтня 2024 року смт. Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду смт. Іванків клопотання представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023111060000020, внесеному в ЄРДР 8 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 267-1 КК України,
До слідчого судді Іванківського районного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 , подану в її інтересах - адвокатом ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року накладено арешт на саморобний причеп, кутову шліфувальну машинку «Hitachi» модель «Kiko» № НОМЕР_1 , п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машинки, сім кругів бувших у використанні до кутової шліфувальної машинки, лебідку, два ломи, бензиновий генератор, які належать ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебували у тимчасовому користуванні ОСОБА_5 .
В порушення вимог ч.1 ст. 172 Кримінального процесуального кодексу України клопотання слідчого про накладення арешту на саморобний причеп, кутову шліфувальну машинку «Hitachi» модель «Кокі» № НОМЕР_1 , п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машинки, сім кругів бувших у використанні для кутової шліфувальної машинки, лебідку, два ломи, бензиновий генератор, які належать ОСОБА_4 , але є у користуванні ОСОБА_5 розглянуто Слідчим суддею Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 без виклику власника майна ОСОБА_4 та за відсутністю. Матеріали справи №366/1020/23 провадження №1-кс/366/216/23 містять відомостей про належне та своєчасне повідомлення ОСОБА_4 на саморобний причеп, лебідку, два ломи, бензиновий генератор, як належать ОСОБА_4 , але були у користуванні ОСОБА_5 про дату, місце та час розгляду клопотання.
В порушення імперативних норм ч.1 ст. 172 Кримінального процесуального кодекс України Слідчим суддею Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 клопотання слідчого про накладення арешту на саморобний причеп, лебідку два ломи, бензиновий генератор, які належать ОСОБА_4 , але є користуванні ОСОБА_5 , розглянуто Слідчим суддею Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 з перевищення встановленого дводенного строку розгляду клопотання. Так, у відповідності до зміст описово-мотивувальної частини ухвали суду, клопотання слідчого про накладення арешту на майно надійшло 10.04.2023 року, а розглянуто лише 27.04.2023 року.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Так клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Підстави для скасування накладеного арешту на саморобний причеп, лебідку, два ломи, бензиновий генератор, які належать ОСОБА_4 , але є користуванні ОСОБА_5 : саморобний причеп, кутову шліфувальну машинку «Hitachi» модель «Кокі» № НОМЕР_1 , п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машинки, сім кругів бувших використанні для кутової шліфувальної машинки, лебідка, два ломи, бензиновий генератор, які належать ОСОБА_4 , та було передано тимчасове короткострокове користування її сину ОСОБА_5 . ОСОБА_4 не є підозрюваною особою по кримінальному провадженні №12023111060000020 від. 08.04.2023 року за ознакам кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.267-1 КК України, та не запрошувалась слідчим, прокурором або судом, та не була допитана. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази визнання слідчим вказаних речей, які належать ОСОБА_4 речовими доказами, як того вимагає ст.ст. 98, 100, 110 КПК України.
На підставі викладеного просить слідчого суддю скасувати арешт на саморобний причеп, кутову шліфувальну машинку «Hitachi», модель «Кокі» № НОМЕР_1 , п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машинки, сім кругів бувших у використанні для кутової шліфувальної машинки, лебідка, два ломи, бензиновий генератор які належать ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 по кримінальному провадженню №1202311111060000020 від. 08.04.2023 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.267-1 КК України, накладений на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 27 квітня 2023 року по справі №366/1020/23 провадження №1-кс/366/216/23. Зобов'язати слідчого Слідчого відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області B якого перебуває кримінальне провадження №1202311111060000020 від. 08.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.267-1 Кримінального кодексу України негайно повернути саморобний причеп, кутову шліфувальну машинку «Hitachi» модель «Кокі» № НОМЕР_1 , п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машинки, сім кругів бувших у використанні для кутової шліфувальної машинки, лебідка, два ломи, бензиновий генератор які належать ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в режимі відео конференції, клопотання про скасування арешту майна підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні та скасувати арешт.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки суду не повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України неявка сторін не є перешкодою для розгляду клопотання, при цьому, в розпорядженні слідчого судді наявні достатні матеріали для прийняття рішення по суті.
Дослідивши клопотання, витребувані матеріали кримінального провадження №12023111060000020 від 08.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 267-1 КК України, заслухавши думку адвоката ОСОБА_3 , суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Із матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 27.04.2023 у рамках кримінального провадження № 12023111060000020 від 08.04.2023 накладено арешт на автомобіль AUDI А4 д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , прож. АДРЕСА_1 ; саморобним причеп без державної реєстрації, що перебував у користуванні ОСОБА_5 ; лебідку, що перебувала у користуванні ОСОБА_5 ; два ломи, що перебували у користуванні ОСОБА_5 ; бензиновий генератор перебував у користуванні ОСОБА_5 ; частини військової техніки, які є військовим трофеєм та належать державі; абразивний пил, що є похідною від застосуваного абразиву - і відповідно власника не має - тимчасово позбавивши власника права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Відповідний порядок скасування арешту майна закріплений у статті 174 КПК України.
Так, у частині 1, 2 статті 174 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Реалізація права на звернення до суду з відповідним клопотанням обумовлена не тим, що суб'єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, а пов'язано з наявністю двох умов, закріплених у статті 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутністю подальшої потреби в ньому.
При розгляді такого клопотання суд не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Суд встановлює підстави для скасування арешту та впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування, але які не досліджувалися під час накладення арешту на майно в силу відсутності особи, щодо майна якої вирішувалося клопотання про арешт, або ж нові підстави, які виникли після арешту майна та які впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування.
У клопотанні адвокат вказує на необґрунтованість накладення арешту та відсутність подальшої потреби в цьому заході забезпечення кримінального провадження, що обумовлює дослідження і оцінку судом обставин в цих межах.
Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв'язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.
Зазначені кутова шліфувальна машина «Hitachi» моделі «Koki» серійний номер НОМЕР_1 у зборі із кругом, п'ять нових кругів до кутової шліфувальної машини та сім бувших у використанні кругів до кутової шліфувальної машини, які перебувають у білому полімерному мішку та опечатані пломбою № 3330900, вилучені під час обшуку 16.05.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023111060000020 та передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, в порядку статті 98 КПК України.
При розгляді питання про арешт майна слідчий суддя встановив, що майно, яке визнано речовим доказом, пов'язане з обставинами, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, ймовірно набуті кримінально протиправним шляхом та за цим критерієм підпадають під ознаки речового доказу.
Слідчий суддя визнав можливим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, враховуючи відповідність зазначеного нерухомого майна критеріям речових доказів.
При чому, як вбачається із змісту ухвали від 27.04.2023 у справі № 366/1020/23 (провадження №1-кс/366/216/23), слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна надав оцінку обставинам справи та з метою його збереження наклав арешт із забороною відчуження. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Такі приписи логічно витікають із засади безпосередності дослідження речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Арештоване майно визнано речовим доказом та на даний час судом не досліджено.
Посилання адвоката ОСОБА_3 на те, що у зв'язку з тривалим перебуванням майна під арештом відпала потреба в його арешті, не узгоджується зі спеціальними положеннями про збереження речових доказів, оскільки остаточне рішення у справі судом не прийнято.
На цьому етапі розслідування вказаного кримінального провадження потреби виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому скасування арешту майна може призвести до знищення речових доказів, що у свою чергу зашкодить подальшому досудовому розслідуванню або судовому розгляду. За таких обставин подальша потреба в арешті продовжує існувати.
Разом з тим, заявник ОСОБА_4 в особі адвоката ОСОБА_3 просить скасувати арешт і на бензиновий генератор, який належить їй, та не визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження.
Згідно із вимогами статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, але крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу .
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Своєю чергою, у відповідності до положень статті 3 КПК України здійснення у порядку, передбаченому нормами КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. ч. 1 і 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Із врахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що продовження утримання генератора під арештом не є виправданим, оскільки не визнано речовим доказом в поряку ст. 98 КПК України, та подальше утримання майна державою не відповідатиме цим завданням кримінального провадження та призведе до порушення розумного балансу між приватно-правовим та публічно-правовим інтересом.
З урахуванням викладеного клопотання адвоката ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 123, 170-175, 371, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 27 квітня 2024 у кримінальному провадженні №12023111060000020 від 8 квітня 2024 року (справа №366/1020/24, провадження №1-кс/366/216/23) а саме на саморобний причеп, лебідку, два ломи, бензиновий генератор.
В решті вимог відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_6