Провадження № 33/803/2961/24 Справа № 190/1043/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
29 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ВЧ НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 гривень.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, відповідно до протоколу серії ААД №673241, - ОСОБА_1 11.05.2024 р. о 12.25 год. в м.П'ятихатки на автошляху 858 км. сполученням "Знам'янка-Луганськ-Ізварино", керуючи автомобілем SKODA OCTAVIA державний номерний знак НОМЕР_2 , виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом OPEL державний номерний знак НОМЕР_3 . Таким чином ОСОБА_1 порушив п.13.16 Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та закрити провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що копію оскаржуваної постанови він не отримував, на його адресу не надіслано копії. Просив визнати причини пропуску строку поважними.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , був присутній у судовому засіданні 29 травня 2024 року, під час розгляду справи П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області, про що зазначено у постанові суду. Так, ОСОБА_1 у судовому засіданні надавав пояснення по справі, був присутній при оголошенні судового рішення, йому було роз'яснено строки та порядок оскарження постанови суду.
Крім того, в матеріалах справи містить розписка ОСОБА_1 від 29 травня 2024 року, про отримання ним копії постанови суду від 29.05.2024 року (а.с.38). Також в матеріалах справи містяться квитанції про сплату судового збору та штрафу від 29.05.2024 року (а.с. 39-40), що свідчить про фактичне визнання вини ОСОБА_1 .
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Більш того, ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього, приймав безпосередньо участь у судовому засіданні, надавав суду пояснення, отримав копію постанови в день її винесення та сплатив штраф, а тому враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об'єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко