справа № 492/1216/24
провадження № 2/492/719/24
Іменем України
02 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що позивачка та відповідач перебувають й шлюбі, від якого мають вказаного малолітнього сина, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утримання. Спільній сторін дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який позивачка сама не в змозі забезпечити, а відповідач ухилився від покладеного на нього обов'язку утримувати свого сина у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Позивачка про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з'явилась, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованої у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток, та відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не подавав, про причини неявки суд також не повідомив.
Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 10 вересня 2024 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду позивачки на заочний розгляд справи, що викладена у її заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов'язком батька утримувати малолітню дитину, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися СК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 жовтня 2020 року, виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 (а. с. 3, 4), позивачкою у справі, та ОСОБА_2 , відповідачем у справі, по що складено актовий запис за № 2517 (а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2020 року, виданого Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_2 , відповідача у справі, матір'ю - ОСОБА_1 , позивачку у справі (а. с. 6).
Як вбачається з довідки № 691 від 02 вересня 2024 року, виданої Виноградівським старостинським округом Арцизької міської ради малолітній ОСОБА_3 дійсно проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Стан здоров'я дитини та відповідача задовільні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, є батьком малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про його народження та не заперечувалося відповідачем, і цей факт, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
Домовленості (договору) щодо розміру сплати аліментів на утримання дитини, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами не досягнуто, тому у позивачки є підстави для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно з роз'ясненнями, що викладені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80, 82 ЦПК України вважає, що зазначені докази є належними, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилаються сторони, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту окремого спільного проживання батьків. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати свою дитину є безумовним.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дітей (аліменти) присуджуються також у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживають діти.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини як: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачкою та відповідачем не надано суду жодних доказів, підтверджуючих обставини, які відповідно до вимог статті 182 СК України судом необхідно врахувати при визначенні розміру аліментів, тому суд визначає розмір аліментів на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи з аналізу перелічених норм закону, враховуючи обставини та матеріали справи, надані позивачкою суду доказів, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що відповідач проживає окремо з дитиною, зобов'язаний утримувати свого малолітнього сина, який проживає разом з матір'ю до досягнення ним повноліття в розмірі, визначеному судом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обов'язок ОСОБА_2 , як батька дитини, утримувати свою дитину до досягнення ним повноліття, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання дитини в розмірі зазначеному позивачкою, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому по наявній справі аліменти з відповідача мають бути присуджені з 03 вересня 2024 року.
Аналізуючи вищезазначені норми права, беручи до уваги встановлені судом обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, оскільки наявна справа про стягнення аліментів.
Беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, звернулася до суду із зазначеним позовом 03 вересня 2024 року, на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв'язку з задоволенням позовних вимог позивачки про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
На підставі статей 141, 180-183, 184, 191 СК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 176, 211, 223, 247, 258, 259, 274-279, 280-283, 284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явленням позову до суду, тобто з 03 вересня 2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.