справа № 492/968/24
провадження № 3/492/558/24
Іменем України
04 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області:
у складі головуючого судді Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання Богдан А.І.,
захисника-адвоката Старенкова О.Ю.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
08 липня 2024 року, о 14 год. 20 хв., ОСОБА_1 , в м. Арциз Болградського району Одеської області, будучи фактичним володільцем автомобіля марки «АЗПК - 2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , передав керування ОСОБА_2 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9 «г» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Притягуваний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що він не знав, що ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. У судовому засіданні пояснив, що він знаходився на СТО та бачив, що ОСОБА_3 випив пляшку пива, потім змінив свідчення, а саме, що він не бачив, щоб ОСОБА_3 вживав спиртні напої. Потім, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 відігнати автомобіль, оскільки не отримував посвідчення водія.
До суду від захисника-адвоката Старенкова .Ю. найшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підтримане ним у судовому засіданні, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази відео фіксації руху транспортного засобу автомобіля марки «Москвич», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , його зупинення безпосередньо поліцейським під час руху. Працівниками поліції не доведено, що ОСОБА_1 знав, що водій ОСОБА_2 до передачі керування транспортним засобом вживав алкогольні напої. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Суд, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши думку захисника-адвоката, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши додані до нього матеріали, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме, факт передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, виходячи з такого,.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 321778 від 08 липня 2024 року;
- відеозаписом з нагрудного відео реєстратора № NS-3939, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 пояснив, що йому було відомо, що ОСОБА_2 вживав алкогольне пиво та він передав ОСОБА_2 керування транспортним засобом, оскільки не має посвідчення водія;
- письмовими поясненнями самого притягуваного ОСОБА_1 , згідно з якими 08 липня 2024 року протягом дня він спільно з ОСОБА_2 знаходились на СТО по вул.Бондарева, в м. Арциз Болградського району Одеської області, де ремонтували транспортний засіб, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ОСОБА_2 алкогольного пиво, а потім керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені докази містять фактичні дані про подію вчиненого адміністративного правопорушення та не були спростовані притягнутим ОСОБА_1 та його захисником-адвокатом.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.9. «г» Правил дорожнього руху водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є, зокрема, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, настає у разі встановлення такого стану у особи, якій передали керування транспортним засобом відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та подальшого притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейським зафіксовано подію, а саме: факт проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Drager та його результат, де за даних обставин ОСОБА_2 був водієм.
Саме такі фактичні обставини вбачаються також з постанови Арцизького районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він 08 липня 2024 року, о 14 год. 27 хв., по вул.Соборна, м.Арциз Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «АЗЛК 2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме «Драгер 6810», тест від 08 липня 2024 року, згідно якого в крові ОСОБА_2 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,77 ‰.
Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено факт керування ОСОБА_2 в стані сп'яніння.
З огляду на зміст інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягало у передачі ним керування транспортним засобом іншій особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, факт перебування ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, має суттєве значення для вирішення даної справи.
Відеозапис, долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд вважає належним та допустимим доказом, який містить інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовним і містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Відеозаписом, долученим до матеріалів справи підтверджуються обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз'яснено, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (частина 1 статті 130 КУпАП) настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених частинами 1, 2 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Тобто, умовою відповідальності є сукупність наступних обставин: встановлення факту перебування особи, яка керує автомобілем, у стані алкогольного сп'яніння; відсутність у такої особи правового зв'язку із автомобілем, а саме, що водій не є власником, користувачем, наймачем, орендарем тощо цього автомобіля; належність цього транспортного засобу на праві власності чи володіння іншій особі, яка передала керування, завідома обізнаність власника чи володільця автомобіля про перебування особи, які передано керування, у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Старенкова О.Ю., що ОСОБА_1 не було відомо чи перебуває його товариш ОСОБА_2 , який був за кермом, в стані алкогольного сп'яніння, не звільняє водія від обов'язку пересвідчитись та впевнитись у тому, що така особа не перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, внаслідок чого, порушив п. 2.9. «г» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Суд також враховує, що згідно переглянутого відеозапису стан сп'яніння ОСОБА_2 становив - 1,77 ‰, що більш як в вісім разів перевищує допустиму норму, тому ОСОБА_1 не міг не помітити ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 , передаючи йому транспортний засіб, та вважає такі способом його самозахисту, та бажанням уникнути відповідальності за вчинене.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодного доказу на спростування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 321778 від 08 липня 2024 року, ОСОБА_1 не надано, а його позиція відносно того, що він не знав про те, що ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп'яніння при передачі керування транспортним засобом, є безпідставною, метою якої є уникнення адміністративної відповідальності за передачу керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки при передачі керування транспортним засобом він мав переконатися, що стан водія дозволяє керувати транспортним засобом, оскільки від цього залежить безпека учасників дорожнього руху.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими судом.
При накладенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом встановлено не було.
Також, суддя, при накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 враховує, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
ОСОБА_1 повинен був розуміти, що передаючи керування особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху автомобіля.
Водночас санкція частини 1 статті 130 КупАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, зміст наведених норм свідчить про те, що суб'єктом правопорушення, вказаного у частині 1 статті 130 КУпАП може бути як водій, який керував транспортним засобом у стані сп'яніння, або відмовився від огляду на стан сп'яніння, так і інша особа, якою за змістом даної норми є лише особа, яка передала керування транспортним засобом іншому громадянину, який перебував у стані сп'яніння.
Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху під водієм розуміється особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У даному випадку обставинами провадження встановлено, що ОСОБА_1 не виконував функцію водія і не керував транспортним засобом, а передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 , на якого і було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП як на водія, а отже накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого для водіїв транспортних засобів є безпідставним.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення; особу правопорушника ОСОБА_1 вік, соціальне положення; ступінь його вини та ставлення до вчиненого; відсутність обставин пом'якшуючих, обтяжуючих відповідальність під час вчинення адміністративного правопорушення, суддя вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення ним нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП відносно інших осіб у виді штрафу.
Суддя вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно з статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 34, 35, 40-1, 130, 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання захисника-адвоката Старенкова Олександра Юхимовича про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення - відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна; у разі примусового виконання постанови з нього стягується подвійний розмір штрафу.
Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/rekvizit/ та https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.