Справа № 308/263/20
29 листопада 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.,
за участі секретаря судових засідань Гефнер К.-С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Нелі В'ячеславівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Розман С.Ю., звернувся в суд із скаргою, де суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., стягувач - ОСОБА_2 , про визнання неправомірним рішення державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування скарги представник скаржника посилається на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. здійснюється втконавче провадження №3905697 з примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Зазначає, що у матеріалах цього провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментам, згідно з яким заборгованість зі сплати боржником таких аліментів станом на 31.05.2017 року становить 55817,74 грн. Однак, він не погоджується з вказаним розрахунком, у зв'язку з чим звернувся до виконавця із клопотанням про здійснення перерахунку такої заборгованості. Листом від 04.12.2019 року №7-3905697/2692 відмовлено у задоволенні такого клопотання мотивуючи його тим, що розрахунок заборгованості по аліментам, проведений 16.04.2018 року іншим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, сторонами виконавчого провадження не оскаржений, тому наявна заборгованість є чинною. Нарахування заборгованості Відділом примусового виконання рішення не здійснювалося. У матеріалах виконавчого провадження відсутня заява боржника про зміну фінансового становища.
Проте, представник скаржника вважає, що виконавець протиправно не розглянула його клопотання про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів у даному виконавчому провадженні, а відтак її бездіяльність є протиправною.
Зауважує, що згідно з рішенням суду з боржника стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітків, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття. З наявного у матеріалах виконавчого провадження розрахунку слідує, що він проведений з серпня 2011 року із початком заборгованості в розмірі 193,97 грн., яку боржник не оспорює, по 31.05.2017 року до досягнення другою дитиною повноліття.
При цьому, починаючи з січня 2013 року і до кінця вищезазначеного періоду виконавцем здійснено розрахунок виходячи із середньої заробітної плати, про що вказано у розрахунку. 10.07.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення боржником підприємницької діяльності. З квітня 2013 року боржник не отримує будь-яких доходів, окрім пенсії по інвалідності, що стверджується доданими до цієї скарги копіями довідок з УПФУ та органу податкової інспекції.
Представник заявника вказує, що приписи ст. 195 Сімейного кодексу України та п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, які врахував виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості, не підлягають застосуванню, оскільки вказана редакція норми Сімейного кодексу України не може застосовуватися до нього, так як вона встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності лише 08.07.2017 року, після фактичного припинення у нього зобов'язання зі сплати аліментів у зв'язку з досягненням молодшою дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, попередня редакція ч.ч.1, 2 ст.195 СК України, яка діяла на момент припинення зобов'язання з виплати аліментів станом на травень 2017 року передбачала, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
Мотивуючи скаргу положеннями п.14 ч.1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146, абзацу 2 п.12 розділу X Інструкції у редакції, діючій станом на травень 2017 року, ст.58 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) заявник звертає увагу, що незалежно від наявності у матеріалах виконавчого провадження раніше здійсненого іншим державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів, який проведений з порушенням вимог законодавства, виконавець повинен був здійснити перерахунок вказаної заборгованості після перерахунку, що не заборонено приписами законодавства (неупередженості, ефективності, незалежності та верховенства права).
Крім того, зазначає, що протягом 2014-2016 років добровільно переказав на картку стягувача грошові кошти в загальному розмірі 686,00 грн. у якості аліментів, які невраховані у проведеному виконавцем розрахунку, що додатково свідчить про його некоректність. 05.06.2006 року один з синів - ОСОБА_3 досяг повноліття. Натомість рішення суду про визначення розміру аліментів на іншого сина у зв'язку з цим не ухвалювалося.
Також зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 183 СК України (у діючій на той час редакції), якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Проте, виконавцем у порушення цієї норми закону продовжується стягувати аліменти після досягнення однією дитиною повноліття без вирахування тієї рівної частки, що припадала на цю дитину.
На підставі наведеного просить суд визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні №3905697; зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні №3905697 з урахуванням фактичного доходу цього боржника, а не середньої заробітної плати, та фактично сплачених ним в добровільному порядку сум на користь стягувача ОСОБА_2 , а також за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину ОСОБА_3 , яка досягла повноліття; зупинити стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні №3905697 до вирішення скарги по суті.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. подала відзив на скаргу на рішення державного виконавця, в якому зазначає, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №3905697 з виконання виконавчого листа №2п-117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття. 11.04.2018 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області. 23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу ПВР Міснік Н.В. на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про прийняття виконавчого провадження. Зауважує, що на момент прийняття матеріалів виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, заборгованість по сплаті аліментів становила 55817,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за №4-38/17 від 16.04.2018 року (станом на 31.05.2017 року повноліття дитини), виданого старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Дерев'янко О.В. Боржник не погодився з вказаним розрахунком звернувся до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управліня забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В. із клопотанням про здійснення перерахунку такої заборгованості від 08.06.2018 року. Головним державним виконавцем було надано відповідь від 04.12.2019 року за вих. №7-3905697/2692 ОСОБА_1 на вищевказане звернення, де зазначено, що сам розрахунок з наявною заборгованістю оскаржений сторонами виконавчого провадження не був, у зв'язку з чим, є дійсним.
Також зазначає, що на момент передачі даного виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського MB ДВС діти за виконавчим документом вже були повнолітні, у зв'язку з чим, заборгованість не нараховується з 31.05.2017 року (досягненням другою дитиною повноліття).
Представник заявника - адвокат Розман С.Ю. у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій вимоги скарги підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд скарги.
Стягувач ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилася, однак її неявка у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року у справі №2п-117/07 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття, починаючи з 26.01.2006 року.
На виконання вказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 01.06.2007 року видано виконавчий лист, який пред'явлений для примусового виконання до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.
Постановою в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області від 11.04.2018 року передано з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання виконавче провадження №3905697 по виконанню виконавчого листа №2п/117/07, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.
23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. винесено постанову про прийняття вказаного виконавчого провадження.
Встановлено, що 08.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. із клопотанням про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати ним аліментів у даному виконавчому провадженні, в якому зазначив, що у матеріалах виконавчого провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментах, згідно з яким заборгованість зі сплати ним таких аліментів станом на 31.05.2017 становить 55817,74 грн., однак він не погоджується з вказаним розрахунком, а тому просив, враховуючи його реальні доходи, а не розмір середньої заробітної плати чи будь-які інші дані, за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на його дитину, яка досягла повноліття, та з урахуванням отриманих стягувачем протягом 2014-2016 років від нього аліментів в розмірі 686,00 грн. здійснити перерахунок.
З оглянутого у судовому засіданні листа головного державного виконавця від 04.12.2019 року за вих. №7-3905697/2692 вбачається, що сам розрахунок з наявною заборгованістю оскаржений сторонами виконавчого провадження не був, у зв'язку з чим, є дійсним.
Також зазначає, що на момент передачі даного виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського MB ДВС діти за виконавчим документом вже були повнолітні, у зв'язку з чим, заборгованість не нараховується з 31.05.2017 року (досягненням другою дитиною повноліття).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно з ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як вбачається з ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Тобто, у ч. 2 ст. 195 ЦПК України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов'язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.
Такий правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року по справі № 759/1727/16.
Тобто, якщо державний виконавець не отримав відомостей щодо доходів боржника, то він має право здійснювати нарахування виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VІІІ частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Тобто, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №682/3112/18.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України,але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Відповідна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 04березня 2020 року по справі № 682/3112/18.
Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним Кодексом України, зокрема з урахуванням вимог статей 194, 195 СК України.
Згідно п. 4 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:звіту проздійснені відрахуваннята виплати; квитанцій(абоїх копій)про перерахуванняаліментів,наданих стягувачемчи боржником; заявта (або)розписок стягувача; інформаціїпро середнюзаробітну платупрацівника дляцієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам, державний виконавець, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів з 2013 року, виходив із мінімального гарантованого розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та розмір середньої заробітної плати.
Частиною 2 ст.451 ЦПК України передбачено що, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як вбачається із висновку, викладеного у постанові Верховного суду 26.05.2021 року у справі №569/11466/20, чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача і не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №648/1102/19.
Перевіривши розрахунок заборгованості по аліментам від 23.05.2018 з урахуванням наданих заявником доказів, зокрема, квитанцій від 16.07.2018 року, якими ОСОБА_5 перераховувала ОСОБА_6 кошти, суд приходить до висновку про необхідність врахування вказаних платежів як аліментів.
Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Отже, після досягнення старшою дитиною повноліття державний виконавець зобов'язаний продовжувати стягнення аліментів на молодших дітей за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до досягнення молодшою дитиною повноліття. Такий обов'язок для державного виконавця визначений ч. 3 ст. 183 СК України, в контексті приписів ч. 1, 3 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» і не потребує додаткових роз'яснень суду та/або ухвалення додаткового рішення з цього приводу.
Оскільки, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття, починаючи з 26.01.2006 року, таким чином на кожного з двох дітей припадала рівна частка у розмірі 1/6 від частини усіх видів заробітку (доходу) тобто 1/3 : 2=1/6 (частка кожного з дітей), а після досягнення повноліття ОСОБА_3 , із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 мають стягуватись аліменти у розмірі 1/3 - 1/6 =1/3 частини усіх видів заробітку (доходу).
Враховуючи висновки суду щодо неналежності чинного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, за результатами розгляду скарги на підставі ст. 451 ЦПК України суд також зобов'язує державного виконавця здійснити належним чином розрахунок заборгованості у даному виконавчому провадженні у відповідності до вимог законодавства.
За таких обставин, враховуючи положення статті 451 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у рамках виконавчого провадження №3905697 з урахуванням та в порядку вимог ч. 3 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 183 СК України, та врахувати квитанцій від 16.07.2018 року, якими ОСОБА_5 перераховувала ОСОБА_6 кошти.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скаржником частково доведено обставини, викладені в скарзі, а тому скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Скаргу ОСОБА_1 (боржника), в інтересах якого діє представник - адвокат Розман Сергій Юрійович, де суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Неля В'ячеславівна, стягував - ОСОБА_2 , про визнання неправомірним рішення державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Нелі В'ячеславівни про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні №3905697.
Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Нелю В'ячеславівну здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні №3905697 з урахуванням та в порядку вимог частини 3 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження», частини 3 статті 183 СК України, врахувати квитанцій від 16.07.2018 року, якими ОСОБА_5 перераховувала ОСОБА_6 кошти.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник