Справа № 740/4510/24 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.
Провадження № 33/4823/980/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
03 грудня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Кузьміна Є.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Кузьміна Є.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 19 липня 2024 року, о 13 год. 48 хв., по вул. Шевченка, 2, в м. Ніжині, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Тransporter», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Кузьмін Є.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На думку апелянта, процедура проходження огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він був тверезий, не мав будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Також, посилається на те, що під час складання протоколу було порушено право на захист його довірителя. Окрім цього, вказує, що час на відеозаписі працівників поліції не відповідає часу зазначеному у протоколі. За вказаних підстав, вважає, що ОСОБА_1 було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №800905 від 19.07.2024 року, ОСОБА_1 19 липня 2024 року, о 13 год. 48 хв., по вул. Шевченка, 2, в м. Ніжині, Чернігівської області, керував автомобілем «Volkswagen Тransporter», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
В матеріалах справи наявний диск з відеозаписами події, за участю ОСОБА_1 , зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається (а.с.9), що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Volkswagen Тransporter», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При спілкуванні з водієм, працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, однак останній відмовився. При цьому, вказував, що вживав алкоголь напередодні.
Слід зазначити і те, що працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено про наслідки відмови від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння та відсторонено від керування транспортним засобом.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від продуття якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
З приводу розбіжності часу та дати на відеозаписах і у протоколі про адмінправопорушення вже було надано належну оцінку місцевим судом, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
З протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія на стан сп'яніння та доданих до матеріалів справи відеозаписів із нагрудної камери працівника поліції вбачається (а.с.2,6,7,9), що поліцейським було озвучено ОСОБА_1 та занесено до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже, жодних порушень з боку працівника поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не роз'яснювались процесуальні права, не є слушними та спростовуються самим протоколом, відповідно до якого зазначено, що останньому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Ніжинському міськрайонному суді.
Також, ОСОБА_1 під час складання протоколу стосовно нього скористався своїм конституційним правом, яке передбачене ст. 63 Конституції України та відмовився надавати будь-які пояснення по суті порушення.
Крім того, із переглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо надання йому адвоката, і це свідчить про те, що останній не мав бажання скористатися правовою допомогою захисника.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кузьміна Є.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач