Справа № 750/7552/24 Головуючий у 1 інстанції Самусь Л. В.
Провадження № 33/4823/963/24
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
03 грудня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Шолох О. В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Шолох О. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2024 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 25 травня 2024 року, о 22 год. 09 хв., ОСОБА_1 по пр. Перемоги, буд. 85, у м. Чернігові, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував автомобілем BMV X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 дій у стані крайньої необхідності.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує фактичних обставин подій, але вказує, що він діяв у стані крайньої необхідності.
Також звертає увагу суду на те, що на відео за участю ОСОБА_1 він дійсно не повідомляє поліцейському чому він сів за кермо у нетверезому стані, тому що до відібрання пояснень йому вже зателефонувала ОСОБА_2 (дружина товариша) та повідомила, що вона вже уколола укол чоловіку і він вже прийшов до тями.
Але, у місцевому суді ОСОБА_1 повідомляв суду, що якщо б його друг не втратив свідомість, а його дружина у телефонному режимі не повідомила, що необхідно терміново йому їхати до аптеки, він би ніколи не сів за кермо у нетверезому стані, а тоді він перебув у шоковому стані і не було часу думати про наслідки.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Шолох О. В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника, переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи, опитаний у судовому засіданні місцевого суду в якості свідка поліцейський взводу №1 роти №3 БУПП в Чернігівській області ДПП рядовий поліції Саверський К. О. суду пояснив, що він складав протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, надійшов виклик про дорожньо - транспортну пригоду. По прибуттю на місце та під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього виявили ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на місці водій всіляко ухилявся, потім погодився пройти медичний огляд у лікаря. Проїхали до лікарні, пройшов освідування і лікарем був виданий висновок про перебування того в стані алкогольного сп'яніння. Склали протокол. ОСОБА_1 пояснював, що не встиг загальмувати чи не побачив авто. Щодо стану сп'яніння нічого не повідомляв, він ледь на ногах стояв, наче б то казав, що проводив вечір у кафе з жінкою.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 рухався по пр. Перемоги в напрямку пр. Миру з боку вул. Княжа у м. Чернігові, у крайній правій смузі для руху, де попереду, зупинившись на червоний сигнал світлофору, стояли автомобілі, при цьому ліва смуга для руху була вільною від транспортних засобів. Водій ОСОБА_1 не перестроївся у ліву смугу, щоб об'їхати транспортні засоби, та навіть більше, він навіть не вжив заходів для гальмування, в результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, осіб постраждалих немає.
ОСОБА_1 , при розмові з працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом. Ознаки алкогольного сп'яніння у водія були очевидними. На вимогу поліцейських ОСОБА_1 на протязі тривалого часу, не міг виконати умови проходження тесту, всіляко ухилявся від його проходження, у зв'язку з чим його було доставлено у лікарню.
Огляд лікарем-наркологом підтвердив наявність у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння. При цьому, як при спілкуванні з поліцейськими, так і з лікарем-наркологом, ОСОБА_1 не заперечував вживання спиртних напоїв.
Також при спілкуванні з поліцейськими та з лікарем, ОСОБА_1 жодного разу не повідомив, що його товариш потребує негайного вживання інсуліну, що терміново їхав за ліками для друга, що він «рятує життя», а тому і місцевий, і апеляційний суди, враховуючи викладене, приходять до висновку, що нема підстав вважати, що вказане правопорушення було вчинене в стані крайньої необхідності, тобто обставини, що виключають адміністративну відповідальність, передбачену ст. 18 КУПАП, у даному випадку відсутні.
Щодо стану крайньої необхідності, слід зазначити, що це є випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Надана медична документація та пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3 підтверджує факт наявності у останнього відповідних захворювань, проте не утворює стану крайньої необхідності для ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 обійшовся без допомоги ОСОБА_1 , який будучи у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки руху, керуючи автомобілем в'їхав в автомобіль, який зупинився на світлофорі. Від удару, автомобіль відлетів і ударився в інший, зупинений попереду нього автомобіль, і таким чином були пошкоджені три автомобілі. Як особа, причетна до дорожньої- транспортної пригоди ОСОБА_1 зобов'язаний був пройти медичний огляд на стан сп'яніння, що і зробив.
Під час з'ясування обставин ДТП та медичного огляду самого ОСОБА_1 його хворому товаришу була надана необхідна допомога, що підтвердили численні свідки, допитані судом першої інстанції, що свідчить про те, для запобіганню небезпеки, яка загрожує особі був шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, який ОСОБА_1 не вибрав.
Таким чином, посилання захисника на наявність крайньої необхідності в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не знайшли свого підтвердження, тому не впливають на правильність висновків суду.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз змісту оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що суд дотримався вимог законодавства, та в результаті ретельного дослідження зібраних у справі доказів та їх аналізу в сукупності з встановленими у судовому засіданні обставинами, беззаперечно встановив винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незгода сторони захисту з такою оцінкою не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Шолох О. В. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець