про відмову у відкритті касаційного провадження
02 грудня 2024 року
м. Київ
справа №440/3749/24
адміністративне провадження № К/990/44487/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року
у справі №440/3749/24
за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської територіальної громади
до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради,
третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування пунктів рішення, скасування паспорту прив'язки,
У квітні 2024 року перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської територіальної громади звернувся до адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15 вересня 2023 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ), торговельний павільйон на земельній ділянці площею 33 м2 з кадастровим номером 5310136400:03:001:0620 по АДРЕСА_1 ;
- скасувати паспорт прив'язки №01-02-01-12/2186-2240 від 30 листопада 2023 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Полтавська міська рада 18 листопада 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №440/3749/24, яка передбачена частиною п'ятою статті 328 КАС України: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №440/3749/24, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Також, перевіркою змісту касаційної скарги Судом встановлено, що скарга не містить посилань та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, які визначені імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №440/3749/24.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Так спір у цій справі виник стосовно оскарження рішення Полтавської міської ради щодо продовження строку розміщення тимчасової споруди в межах "червоних ліній" вулиць і доріг міста, продовження строку дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12 вересня 2023 року в аналогічній справі №440/7212/21 висловився щодо питання застосування статті 28 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI), Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок №244), та пункту 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Єдині правила). Такі висновки Суду зводяться до того, що продовження строку розміщення тимчасової споруди в межах "червоних ліній" вулиць і доріг міста можливе за умови погодження місця розташування споруди з власником автомобільної дороги та уповноваженим підрозділом Національної поліції відповідно до вимог пункту 20 Єдиних правил. Стаціонарна тимчасова споруда, що перевищує 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення), не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні положень статті 28 Закону №3038-VI та Порядку №244.
Крім того, у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №440/7212/21, Суд дійшов висновку, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив'язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов'язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив'язки на такі споруди, й вжити передбачених законом заходів для приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, або ж відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суди першої і апеляційної інстанцій застосували такі висновки Верховного Суду та виходили з того, що торговельний павільйон фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 площею 33 м2 частково знаходиться в межах червоної лінії, а тому Полтавська міська рада не мала підстав продовжити строк розміщення такої споруди, строк дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки без погодження місця розташування споруди з власником автомобільної дороги та уповноваженим підрозділом Національної поліції відповідно до вимог пунктів 20, 25-2 Єдиних правил.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 07 серпня 2023 року у справі №440/7204/21, від 12 вересня 2023 року у справі №440/7212/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №440/6769/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №440/7213/21, від 15 листопада 2023 року у справі №440/7203/21, від 10 січня 2024 року у справі №440/7211/21, від 11 квітня 2024 року у справі №440/6751/21, від 18 липня 2024 року у справі №440/6758/21, про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
Станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданих у постановах від 07 серпня 2023 року у справі №440/7204/21, від 12 вересня 2023 року у справі №440/7212/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №440/6769/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №440/7213/21, від 15 листопада 2023 у справі №440/7203/21, від 10 січня 2024 року у справі №440/7211/21, від 11 квітня 2024 року у справі №440/6751/21, від 18 липня 2024 року у справі №440/6758/21 висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за необхідне ініціювати питання про відступлення. Крім того, відповідач у касаційній скарзі таку необхідність також не обґрунтовує.
Колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи головним чином зводяться до незгоди з ухваленими судами першої і апеляційної інстанцій рішеннями, та необхідністю Суду здійснити переоцінку встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п'ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 16 грудня 2020 року у справі №280/3728/19, від 15 квітня 2021 року у справі №580/855/20, від 22 серпня 2024 року у справі №460/9135/23.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №440/3749/24 за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської територіальної громади до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пунктів рішення, скасування паспорту прив'язки.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа