Справа № 620/17151/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
02 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Мєзєнцев Є.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити їй з 26.07.2023 перерахунок пенсії, нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з 26.07.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року позов задоволено повністю.
23 липня 2024 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - Масак Т.Л. звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вчиненні на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №620/17151/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
- винести окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо вчинення протиправних дій на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №620/17151/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в 10-денний строк з моменту отримання окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд та позивача про результати вжитих заходів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року заяву представника позивача, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі №620/17151/23 повернуто заявнику з підстав порушення строку на подання такої заяви до суду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ст. 383 КАС України заява підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розгляд суду.
Згідно з приписами ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3 (повернення заяви позивачеві), 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 ст. 294 цього Кодексі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 21 жовтня 2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.
Повертаючи заяву представника ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що про результати виконання рішення суду у справі №620/17151/23 позивач проінформована листами від 14.06.2024 та від 02.07.2024. Оскільки з заявою в порядку ст.383 КАС України позивач звернулася лише 23.07.2024, то заявником пропущено десятиденний строк, встановлений статтею 383 КАС України, на звернення з такою заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частини 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України закріплено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
В силу вимог частини 4 статті 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Як зазначалось вище, підставою для повернення відповідної заяви став висновок суду першої інстанції про пропуск заявником десятиденного строку звернення з відповідною заявою.
Задля правильного вирішення цього спору слід встановити момент, з якого належить відраховувати десятиденний строк на звернення позивачем до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Так, норма статті 383 КАС України передбачає, що відповідну заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
В межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, сформованою в постанові від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, відповідно до якої, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки, повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема, і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, якщо позивач вичерпав усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Крім того, як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові 07 липня 2021 року у справі № 9901/226/19, суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення.
Так, апелянт вказує, що з відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.07.2024 №14591 адвокату Максак Т.Л. стало відомо, що 02.07.2024, у зв'язку з невиконанням рішення суду боржником, державним виконавцем у виконавчому провадженні №75087619 винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., в якій зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Також, у даній відповіді Відділом примусового виконання рішень повідомлено, що питання щодо подальшого виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 буде вирішено після закінчення 10-денного строку для виконання рішення суду, встановленого постановою від 02.07.2024.
Отже, з вищевказаного вбачається, що державним виконавцем продовжуються здійснюватися заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у даній справі та надано строк для вчинення відповідних дій боржником.
У зв'язку з невиконанням неналежним виконанням) дій боржником у визначений державним виконавцем строк позивач звернулася до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Таким чином, для вирішення питання щодо пропуску позивачем строку на подання вказаної заяви, суд першої інстанції мав би з'ясувати які саме дії чи бездіяльність оскаржує позивач та коли їй стало відомо про вчинення таких дій чи допущену бездіяльність.
Суд першої інстанції ці питання не з'ясував, а пов'язував перебіг строку на подання відповідної заяви з датою складання держаним виконавцем відповіді на запит позивача. Колегія суддів звертає увагу, що порушення своїх прав заявниця пов'язує не з діями та відповіддю державного виконавця, а з діями (бездіяльністю) боржника щодо невиконання(неналежного виконання) постанови державного виконавця від 02.07.2024 , якою визначався відповідний термін на вчинення дій на виконання рішення суду.
Відповідно до матеріалів справи, заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду була направлена до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 23.07.2024 року, тобто в строк, передбачений ч. 4 ст. 383 КАС України, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для повернення такої заяви.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України», №1811/06, від 19 лютого 2009 року.
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції з прийняттям рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 253, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року скасувати, а справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді О.О. Беспалов
Є.І. Мєзєнцев
(повний текст постанови складено 02.12.2024р.)