П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/14339/24
Головуючий в 1 інстанції: Сегеда О.М. Дата і місце ухвалення: 17.10.2024 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Гудзікевич Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесені відносно ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 21 травня 2024 року та серії 4АВ № 06217295 від 07 червня 2024 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона не вчиняла адміністративні правопорушення та в установлений законом строк та порядку вказані постанови не отримувала. Вищевказані постанови вважає незаконними, оскільки вона не є водієм та не має посвідчення водія.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.10.2024 р. та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В своїй скарзі апелянт зазначає про відсутність доказів наявності на зазначеній ділянці дороги знаку 3.34 та доказів, що автомобіль знаходиться в зоні дії цього знаку.
Також, апелянт зазначає, що вона не перебувала за кермом транспортного засобу. В свою чергу, в апеляційній скарзі зазначено про порушення з боку відповідача, а саме щодо направлення в строки спірних постанов призвели до неможливості позивача оскаржити такі постанови у спосіб та строки передбачені Законом. При цьому, апелянт звертає увагу, що такі порушення призвели до матеріальних збитків у чотирьох кратному розмірі, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Відповідач подав до суду відзив, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, так як рішення суду є законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції розглядаючи справу, встановив зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі серії 4АВ №06054045 від 21 травня 2024 року, складеною інспектором ДПП Кривута Р.Я. на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі-Система), - що 21 травня 2024 року о 09:40 год. за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 4, особа, яка керувала транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», державний номерний знак НОМЕР_2 перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) ПДР, за що відповідальну особу ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Також, зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі серії 4АВ №06217295 від 07 червня 2024року, складеною інспектором ДПП Говзан В.В. на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі-Система), - суд першої інстанції встановив, що 07 червня 2024 року о 10.27 год., за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 4 особа, яка керувала транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) ПДР, за що відповідальну особу ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Правопорушення були зафіксовані технічним засобом Каскад 159-1220, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Інформація про встановлені технічні засоби (прилади контролю) розміщена на офіційному веб-сайті МВС.
Також суд встановив, що інформація про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі є безоплатною та розміщена в мережі Інтернет за посиланням https://bdr.mvs.gov.ua/user/g/r/4AB/06054045 та за посиланням https://bdr.mvs.gov.ua/user/g/r/4AB/06217295 також QR кодами зазначених в постановах.
Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленого обмеження швидкості транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER SPORT державний номерний знак НОМЕР_2 є інформаційний файл з фотознімками зображення транспортного засобу та відеозапис правопорушення.
На фотознімках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата, час місце вчинення правопорушення, географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Крім того суд встановив, що позивач фактично не заперечує факту того, що в зазначені дні належний їй транспортний засіб перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів.
Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову, оскільки, як зазначено в оскаржуваному рішенні, аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеофіксації та фотокарток транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості зазначеного транспортного засобу марки доведений в повній мірі.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи доводять вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 12.9 б) Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення вимог дорожніх знаків, а також порушення правил зупинки, стоянки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
14.07.2015 року було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким Кодекс України про адміністративні правопорушення був доповнений, зокрема, ст.14-2, 279-1 279-4.
Так, статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених ст. 279-3 цього Кодексу.
Так, статтею 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
При цьому, слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:
- якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, які належать її транспортному засобу;
- якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначила, що вона не перебувала за кермом транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки передала право керування зазначеним транспортним засобом іншій особі.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.
Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов'язкових умов:
- підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу;
- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу.
Матеріали справи не містять відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про іншого належного користувача автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 .
В даному випадку відповідальною особою транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням вище наведених приписів законодавства України, є особа за якою зареєстровано зазначений транспортний засіб, а саме позивач ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт передачі позивачем зазначеного автомобіля іншій особі фактично не звільняє від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов'язкових дій, які передбачені положеннями ст. 14-2, 279-3 КУпАП.
Щодо доводів апелянта стосовно не отримання спірних постанов та порушень з боку відповідача щодо строків їх направлення, колегія суддів зазначає наступне.
Під час винесення постанови серії 4АВ №06054045 від 21 травня 2024 року та постанови серії 4АВ №06217295 від 07 червня 2024 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі вносить в бланк постанови адресу місця реєстрації особи за якою зареєстровано транспортний засіб. Зазначену адресу реєстрації особа надає під час реєстрації транспортного засобу в органах МВС.
Згідно з витягу бази МВС України реєстраційної картки транспортного засобу вбачається, що місцем реєстрації позивача, за яким зареєстрований автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , є Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Гастелло, 159.
Відповідно до вимог ст.ст. 268, 279-1 КУпАП та пункту 9 Розділу ІІ Інструкції №13, Департаментом патрульної поліції було скеровано кожну постанову окремо серії 4АВ №06054045 від 21 травня 2024року та серії 4АВ №06217295 від 07 червня 2024 року на адресу реєстрації позивача: Одеська обл., м. Одеса, Малиновський район, вул. Гастелло, 159, що підтверджується поштовими конвертами з рекомендованим повідомленням з довідкою про причини повернення/досилання.
04 червня 2024 року Департаментом патрульної поліції було направлено на ім'я ОСОБА_2 поштове відправлення №0603560670652, однак згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти, постанову серії 4АВ №06054045 від 21 травня 2024 року повернуто Департаменту патрульної поліції 01 липня 2024 року, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
21 червня 2024 Департаментом патрульної поліції було направлено на ім'я ОСОБА_2 поштове відправлення №0603561494467, однак згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошти, постанову серії 4АВ №06217295 від 07 червня 2024 року повернуто Департаменту патрульної поліції 08 липня 2024 року, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Отже, колегія суддів зазначає, що оскаржувані постанови були направлені позивачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, однак, надіслані позивачу листи повернуті до Департаменту патрульної поліції без вручення позивачу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання відповідних листів у відділенні оператора поштового зв'язку, тобто з незалежних від відповідача підстав.
Посилання апелянта на порушення відповідачем строків направлення цих постанов не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, доводи позивача про те, що зазначені постанови отриманні не було не є підставою для їх скасування, оскільки судом першої інстанції було поновлено строк звернення до суду з цим позовом з огляду на викладені позивачем обставини та допущено позивача до судового захисту.
Фактично доводи апелянта зводяться до того, що відповідачем було порушено строки відправки спірних постанов на адресу позивача, що призвело до майнових витрат, які в чотири рази є більшими за розмір самого штрафу.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи встановлено, а позивачем не заперечується, що такі постанови вона не отримала з власної вини. При цьому доказів того, що вона зверталась до відповідача в встановлений Законом порядок для вирішення питання належної особи, яка повинна нести відповідальність та наявність відмови уповноваженого органу про зміну особи на яку накладено штраф з підстав пропуску строку в матеріалах справи відсутня, а тому зазначені доводи позивача судом не приймаються, оскільки позивачка не вчинила жодних дій для звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля.
При цьому, колегія суддів наголошує, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Позивач є власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому при передачі його в користування третім особам має бути зацікавлений та вжити всіх можливих заходів для забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху.
В той же час, як вже було зазначено вище, позивач не надала суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення його від відповідальності.
В свою чергу, колегія суддів встановила, що поліцейські діяли виключно в межах діючого законодавства відповідно до вимог КУпАП та Інструкції №13 щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах FALK v. THE NETHERLANDS, Lutz v. Germany, OHalloran and Francis v. the United Kingdom.
Так, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини указує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об'єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо установити особу, котра керувала автомобілем.
У рішенні Європейського Суду з прав людини з у справі Lutz v. Germany, 25 August 1987, App. 9912/82 суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. Враховуючи велику кількість незначних правопорушень особливо правил дорожнього руху,- характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні правопорушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавлені особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (див, зокрема, п. 57 Рішення).
Крім того, під час розгляду справи OHalloran and Francis v. the United Kingdom, App. № 15809/02 and 25624/02, 29 June 2007, яка стосувалась оскарженню передбаченої британським законом необхідності надання властям зареєстрованими власниками транспортного засобу про особу, яка реально керувала автомобілем в момент, коли поліцейська камера спостереження зафіксувала перевищення автомобілем установленої швидкості. Цей обов'язок на думку позивачів є порушенням права не давати самозвинувачувальних показань і так званої привілеї проти самозвинувачення, а тим самим і принципів справедливого судового розгляду, закріплених в статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Однак, Велика палата Європейського Суду з прав людини визнала, що у справі не було допущено жодного порушення вимог статті 6 Конвенції та вказала про те, що усі, хто володіють або керують автомобілем, знають, що тим самим вони визнають певний режим регулювання. Цей режим діє не тому, що володіння чи управління автомобілем - це привілей чи пільга, що дарується державою, але тому, що володіння автомобілями та їх використання загальновизнано можуть призводити до тяжких тілесних ушкоджень. Можна сказати, що ті, хто приймають рішення володіти або управляти автомобілем, беруть на себе певні обов'язки і зобов'язання, які є частиною регулятивного режиму щодо автотранспортних засобів (див, зокрема, п.57 згаданого рішення).
Колегія суддів зазначає, що застосування засобів автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є правомірним та таким, що не порушує прав і основоположних свобод людини (власників транспортних засобів) з урахуванням такого:
1) порядок притягнення до такої відповідальності визначений законодавчо, а саме - Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
2) введені обмеження переслідують легітимну мету держави, яка полягає у забезпеченні однієї з найважливіших форм громадської безпеки - безпеки дорожнього руху. її змістом є запобігання або усунення шкідливих для життя та здоров'я людини, власності наслідків, що можуть бути заподіяні використанням транспорту;
3) необхідність убезпечення суспільства від шкідливих наслідків, що виникають унаслідок експлуатації транспортних засобів, зумовлена Конституцією України, зокрема, положеннями статті 3, згідно із якою людина, її життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Захист закріплених життєво важливих інтересів, а також задоволення потреб на безпечне переміщення учасників дорожнього руху реалізується правотворчою і правозастосовною діяльністю уповноважених державних органів. Задля забезпечення дотримання установлених правил руху транспорту та пішоходів державою використовуються певні методи, одним із яких є накладення адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, у тому числі такі, що зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів.
Лише за ці правопорушення до адміністративної відповідальності притягується фізична або юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. В усіх інших випадках стягнення накладається безпосередньо на ту особу, що керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення;
4) особа, яка притягається до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, виявлене в автоматичному режимі, має можливість звернутися до підрозділу Національної поліції в порядку, визначеному статтею 279 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності у разі, якщо транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу, а також якщо особа, котра фактично керувала транспортним засобом на момент учинення вказаного проступку, звернеться з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, законодавством передбачено можливість оскарження накладеного стягнення як в адміністративному порядку - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), так і в судовому - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України із забезпеченням гарантій, закріплених у статтях 6 і 7 Конвенції.
Також, колегія суддів зауважує, що положення ст.14-2 КпАП України були чинними на момент складення оскаржуваних постанов та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, а тому правомірно застосовані в межах спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, що мають значення для справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук