03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11085/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (суддя Турова Олена Михайлівна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 047050021920 від 13.04.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи в колгоспі ім. «Калініна» згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 04.07.1989 по 17.11.1990; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 22.07.2014 по 09.05.2017; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 05.04.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 047050021920 від 13.04.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 22.07.2014 по 09.05.2017. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи в колгоспі ім. «Калініна» з 04.07.1989 по 17.11.1990. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 05.04.2023 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку 55 років. Зазначає, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання уточнюючих довідок, натомість період з 22.07.2014 по 09.05.2017 не підтверджено у встановленому законом порядку шляхом надання уточнюючої довідки згідно з вимогами п. 20 Порядку № 637.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 05.04.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Заява в порядку перерозподілу була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.
Крім того, за результатом розгляду заяви та наданих документів, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. «Калініна» згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , з 04.07.1989 по 17.11.1990, оскільки відсутні довідки про встановлений мінімум вихододні. Необхідно надати уточнюючу довідку. До пільгового стажу зараховані всі періоди роботи.
Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Крім того, позивач вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до її пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 22.07.2014 по 09.05.2017.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що в жовтні 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Тобто, вищенаведені закони явно суперечать один одному, а тому правове регулювання спірного питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує належний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року під час розгляду зразкової адміністративної справи № 360/3611/20.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відмова Управління ПФУ в призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав недосягнення пенсійного віку, є протиправною, адже на момент звернення з відповідною заявою до органів ПФУ, позивач досягла віку 50 років 7 місяців 19 днів.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню УПФУ в частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 04.07.1989 по 17.11.1990 до загального страхового стажу, суд апеляційної інстанції зазначає, що за визначенням статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 цього ж Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 04.07.1989 була прийнята до колгоспу ім. Калініна (наказ № 9 від 09.08.1989); 17.11.1990 вибула з членів колгоспу згідно з поданою заявою (наказ № 14 від 17.11.1990).
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, в розділі «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , наявні записи про встановлений річний мінімум робочих днів та його фактичне відпрацьовані дні, а саме, в спірний період ОСОБА_1 відпрацювала: за 1989 рік вироблених мінімумів робочих днів - 125; за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі - 157.
Таким чином, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 є достатніми для встановлення роботи позивачки в період з 04.07.1989 по 17.11.1990.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 22.07.2014 по 09.05.2017, суд першої інстанції виходив з того, що у трудовій книжці містяться записи щодо атестації робочого місяця позивача за Списком № 2 відповідно до постанови № 658 від 26.12.2012, а також постанови № 24 від 26.12.2017. Також, у пенсійні справі містяться відповідні копії постанов № 658 від 26.12.2012 та № 24 від 26.12.2017, відповідно до яких зазначені професії (посади), на яких в означений період працювала ОСОБА_1 . Отже, відповідними записами трудової книжки позивача, з урахуванням відомостей про атестацію її робочого місця (постанови № 658 від 26.12.2012 та № 24 від 26.12.2017), підтверджено факт роботи ОСОБА_1 у період з 22.07.2014 по 09.05.2017 на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді, що відноситься до Списку № 2 та надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, про що також безпосередньо вказано у трудовій книжці позивача з посиланням на відповідну постанову про проведену атестацію.
Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з приписів статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що остання працювала в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», а саме: 22.07.2014 - переведена машиністом-транспортувальником у конвертерний цех; 10.05.2017 - переведена там же шихтувальником 3 розряду; 02.08.2021 - звільнена у зв'язку із переведенням за п. 5 ст. 36 КзпП України.
Крім того, в трудовій книжці містяться записи щодо атестації робочого місяця позивача за Списком № 2 відповідно до постанов № 658 від 26.12.2012, № 24 від 26.12.2017.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що записи в трудовій книжці містять інформацію, що в спірному періоді позивач працювала в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посадах: машиніст-транспортувальник у конвертерний цех, шихтувальник 3 розряду, тобто, підтверджують пільговий характер робіт.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Отже, умовою для зарахування до пільгового стажу певних видів робіт, є зайнятість працівника на таких роботах повний робочий день.
Надані позивачем документи, так само як і записи в трудовій книжці ОСОБА_1 , таку інформацію не містять, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Більш того, суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що при звернення до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 не просила врахувати період роботи в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до пільгового стажу за Списком № 2 з 22.07.2014 по 09.05.2017. Натомість, всі інші періоди роботи, які позивач просила зарахувати до пільгового стажу, були зараховані УПФУ, що підтверджується оскаржуваним рішенням відповідача.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування періоду роботи в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 22.07.2014 по 09.05.2017 до пільгового стажу за Списком № 2, не підлягають задоволенню.
Для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, позивачу необхідно подати уточнюючу довідку щодо умов роботи на відповідній посаді, як того вимагає закон.
Рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року в адміністративній справі № 160/11085/23 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 22.07.2014 по 09.05.2017, скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 03 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 03 грудня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова