Справа № 420/27079/24
02 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 29.04.2024 р. № 262640006298 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати періоди з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 15.03.1999 р., з 16.03.1999 р. по 31.05.1999 р. за відомостями Мінекономіки Державного центру зайнятості до страхового стажу та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.04.2024 р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 29.04.2024 р. № 262640006298 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатнім страховим стажем. Вказує, що її трудова книжка втрачена внаслідок ракетного удару. Відповідач-1 за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування визначив страховий стаж 22 роки 02 місяці 22 дні. Разом з тим, відповідач-1 не зарахував до страхового стажу періоди з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 15.03.1999 р., з 16.03.1999 р. по 31.05.1999 р. за відомостями Мінекономіки Державного центру зайнятості. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 02.10.2024 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений строк позивач усунула недоліки позовної заяви і ухвалою від 08.10.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
01.11.2024 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами розгляду заяви прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Наголошує, що за ст.62 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 р. № 637 передбачено, що у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно п.18 вказаного Порядку за відсутності документів про наявний трудовий стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи або організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Тобто, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних документів покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії у разі відсутності у неї трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи. Також відповідач-1 зазначає, що довідка Мінекономіки Державного центру зайнятості, на яку посилається позивач, не була нею подана до заяви від 22.04.2024 р. та не була предметом розгляду при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є передчасними. Крім того, вказує на дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком.
11.11.2024 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідачем-1 правомірно прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 30 років. Також зазначає про дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, 22.04.2024 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
До даної заяви позивачем долучено: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, анкету опитування, диплом про освіту, пам'ятка пенсіонера, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб та інший документ (довідка Філії "Пасажирської компанії" виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо АТ "Українська залізниця" від 26.10.2023 р. № 112.
Вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за рішенням якого від 29.04.2024 р. № 262640006298 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатнім страховим стажем.
За наданими документами та відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 22 роки 02 місяці 22 дні (враховано всі періоди).
Зокрема, згідно відомостей форми РС-право зараховано наступні періоди: з 01.09.1980 р. по 25.04.1983 р. (період навчання згідно диплому про освіту); з 01.01.1999 р. по 16.03.1999 р.; з 01.04.1999 р. по 31.05.1999 р.; з 01.02.2000 р. по 31.01.2003 р.; з 01.07.2003 р. по 23.07.2003 р.; з 01.08.2003 р. по 31.12.2003 р.; з 01.01.2004 р. по 31.01.2010 р.; з 01.03.2010 р. по 21.08.2012 р.; з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.; з 01.11.2012 р. по 01.12.2012 р.; з 07.10.2013 р. по 30.09.2016 р.; з 03.10.2016 р. по 16.05.2017 р.; з 25.05.2017 р. по 18.02.2018 р.; з 16.08.2018 р. по 14.09.2018 р.; з 04.10.2018 р. по 31.03.2022 р.
Як вбачається із довідки Філії "Пасажирської компанії" виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо АТ "Українська залізниця" від 26.10.2023 р. № 112, внаслідок масштабного вторгнення росії на Україну, будівля адміністративного корпусу виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо, а саме: кабінети секторів кадрів, зазнали значних ушкоджень, внаслідок чого всі документи, які знаходились в кабінетах, було знищено через загорання. В теперішній час проводиться робота по відновленню копій трудових книжок.
12.07.2024 р. представник позивача для надання копій трудової книжки та з'ясування наявності у ОСОБА_1 страхового стажу звернувся із адвокатським запитом до Державної служби зайнятості.
Листом від 18.07.2024 р. № 33/10/5808-24 Державна служба зайнятості повідомила, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості страховий стаж на випадок безробіття ОСОБА_1 складає:
- до 1 січня 2011 р. - 23 р. 4 міс. (за даними періодів роботи, що підтверджуються трудовою книжкою у період реєстрації як безробітної з 14.08.2018 р. по 16.08.12018 р. у Маріупольському міському центрі зайнятості; з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 15.03.1999 р., з 16.03.1999 р. по 31.05.1999 р., з 09.07.2003 р. по 31.12.2010 р.);
- з 1 січня 2011 р. - 8 р.8 міс. (за даними Державного реєстру станом на 17.07.2024 р.).
Також повідомлено про відсутність можливості надання копії трудової книжки позивача.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком та не зарахування спірного стажу, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно ст.1 Закону №1788-XII, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами ч.2,3 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, позивачу як особі, яка в 2023 році досягла віку в 60 років для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 30 років.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача втрачена внаслідок ракетного удару по будівлі адміністративного корпусу виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо, що підтверджується довідкою Філії "Пасажирської компанії" виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо АТ "Українська залізниця" від 26.10.2023 р. № 112.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Абзацом першим п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивача 22 роки 02 місяці 22 дні встановлено за дипломом про освіту, також за відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.2 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. № 10-1, Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах". У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зауважує, що за даними інформаційної сторінки веб-порталу Пенсійного фонду України, індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування формуються за будь-який період, починаючи з 1999 року. При цьому, частина спірних періодів у даній справі з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 31.12.1998 р. не відображаються у вказаному Реєстрі.
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, яка подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Приписами п.2.1. Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 4) відомості про місце проживання особи; 5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; 6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком; 7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку; 8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону; 9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).
Згідно норм п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З метою реалізації наведених положень відповідачем-1 як суб'єктом інформаційного обміну Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлено наявність та зараховано лише частину спірного періоду до страхового стажу позивача, яка відображалась у такому Реєстрі, а саме: з 01.01.1999 р. по 16.03.1999 р.; з 01.04.1999 р. по 31.05.1999 р.
Суд зауважує, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком від 22.04.2024 р. позивач лише надала документ на підтвердження втрати трудової книжки, разом з тим, довідка, на яку вказує позивач, не була додана до цієї заяви й загалом не могла бути доданою, адже остання сформована Державною службою зайнятості після прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи, що позивач не долучила до заяви про призначення пенсії за віком від 22.04.2024 р. документи та будь-які відомості на підтвердження трудової діяльності за спірний період, відповідач-1 не розглядав періоди з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 31.12.1998 р. на предмет наявності правових підстав для їхнього зарахування до страхового стажу позивача, натомість решта спірного періоду (з 01.01.1999 р. по 16.03.1999 р.; з 01.04.1999 р. по 31.05.1999 р.) зарахована до страхового стажу позивача.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо обов'язку відповідача самостійно звертатись до Державної служби зайнятості для підтвердження страхового стажу позивача, оскільки такий обов'язком виник би у разі зазначення позивачем в заяві про призначення пенсії за віком від 22.04.2024 р. інформації про трудову діяльність з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 31.12.1998 р. Натомість, вказане не здійснено позивачем, а відповідач-1 не наділений повноваженням здійснення самостійного пошуку страхового стажу позивача, а лише перевіряє його наявність у разі подання заявником документів чи відомостей щодо такого стажу.
Крім того, суд зауважує, що враховуючи, що не зараховані спірні періоди не відображаються у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідач-1 фактично жодним чином не міг дізнатись про наявність спірного стажу окрім як за твердженням позивача, яке знову ж таки не було зроблено.
Суд наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ч.ч.1, 3 ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Також суд зазначає, що лист Державної служби зайнятості від 18.07.2024 р. № 33/10/5808-24 у відповідності до п.3 Порядку № 637 може бути використано органами Пенсійного фонду України для підтвердження спірних періодів роботи.
Однак, реалізації конституційного права особи на пенсійне забезпечення передує належне звернення заявника до органів Пенсійного фонду України згідно з приписами Порядку № 22-1 з усіма необхідними документами та зазначенням усіх значимих відомостей у заяві про призначення пенсії, що не здійснено позивачем у даному випадку.
Таким чином, відповідачем-1 під час прийняття рішення від 29.04.2024 р. № 262640006298, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, враховано усі обставини, на які вказала позивач при зверненні із відповідною заявою 22.04.2024 р. та, як наслідок, відповідач-1 здійснив належний розгляд поданої позивачем заяви і документів й, відповідно, прийняв обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Отже, рішення від 29.04.2024 р. № 262640006298 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
З огляду на вказане, позовні вимоги про зобов'язання відповідача-2 зарахувати періоди з 15.06.1983 р. по 17.06.1987 р., з 24.07.1987 р. по 15.03.1999 р., з 16.03.1999 р. по 31.05.1999 р. за відомостями Мінекономіки Державного центру зайнятості до страхового стажу та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко