Справа № 420/31556/24
02 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі поданих документів;
- визнати протиправними дії та скасувати рішення ГУ ПФ України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії № 156050024677 від 05.09.2024 р.;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення - 29.08.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.08.2024 р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності дана заява розглянута відповідачем-2, рішенням якого від 05.09.2024 р. № 156050024677 позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Підставою для прийняття даного рішення стало те, що у період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідні для призначення пенсії особам, які проживали на території Автономної республіки Крим та м.Севастополя. Позивач наголошує, що обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду. Враховуючи, що позивачу призначено пенсію за віком в 2004 році, вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 11.10.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
25.10.2024 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Враховуючи те, що зареєстроване місце проживання Позивача - Автономна Республіка Крим, наявність заяви про відсутність громадянства держави-окупанта є обов'язковою умовою для призначення пенсії. У зв'язку з тим, що таку заяву позивачем не було надано, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області правомірно прийняло рішення № 156050024677 від 05.09.2024 р. про відмову у призначенні пенсії.
01.11.2024 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що у зв'язку з відсутністю інформації про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання органами Пенсійного фонду України відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Також звертає увагу на те, що органи Пенсійного фонду України на даний час не мають змоги направити запит до пенсійного фонду російської федерації для отримання інформації про припинення пенсійної виплати Позивачу, оскільки установа знаходиться на території російської федерації, а АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 р. тимчасово припинило приймання всіх міжнародних відправлень до російської федерації та республіки білорусь. На теперішній час питання щодо призначення пенсійних виплат особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсійної виплати, законодавчо відсутні. Таким чином, наразі відсутні законодавчі підстави для призначення позивачу пенсії.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.02.2004 р. призначено пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, у 2014 році у зв'язку з анексією АР Крим виплату пенсії припинено.
Перемістившись до с.Першотравневе Одеської області позивач, згідно довідки від 23.04.2024 р . № 5138-5003252175, отримав статус внутрішньо переміщеної особи.
29.08.2024 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення/поновлення пенсії. Також у поданій заяві зазначено, що йому призначалась пенсія за віком в 2004 році.
За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішенням якого від 05.09.2024 р. № 156050024677 позивачу відмовлено у задоволенні заяви.
За результатами розгляду заяви до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи. Однак в призначенні пенсії за віком відмовлено з підстав того, що у період воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії особам, які проживали на території Автономної республіки Крим та м.Севастополя.
Позивач, вважаючи, оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі, - Закон № 1058-IV).
Згідно ст.1 Закону №1788-XII, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 ст.49 Закону № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч.2 ст.49 Закону №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), п.4.2 якого визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п.4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З урахуванням пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу провадився за принципом "екстериторіальності" ГУ ПФУ в Черкаській області.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.09.2024 р. № 156050024677 позивачу в призначенні пенсії за віком відмовлено.
За змістом рішення зазначено, що відповідно до пп.9 п.2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Повідомлено, що у період дії правового режиму воєнного стану в органах Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя.
Оскільки позивачем не надано вищезазначені документи, відповідач-2 дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.
Суд зазначає, що п.1.5 Порядку №22-1 визначено, що розгляд заяв, передбачених п.1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 234 (далі - Порядок №234).
Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 р. № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з ст.3 Закону № 1207-VII тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до ч.2 ст.7 зазначеного Закону (в редакції чинній до змін внесених Законом № 1618-IX від 01.07.2021 р.) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В подальшому у ч.2 ст.7 Закону № 1207-VII , внесено зміни згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021 р., та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації визначено Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 234 (далі - Порядок № 234).
Пунктом 4 Порядку 234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що згідно вимог Порядку 234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Пунктом 4 Порядку 234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що згідно вимог Порядку 234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Як встановлено під час судового розгляду, підставою відмови у призначенні пенсії позивачу слугувало те, що наразі, відповідачі не можуть провести процедуру витребування пенсійної справи позивача з російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації або підтвердити, що він не отримує відповідних нарахувань на території російської федерації шляхом надсилання інформаційного запиту про нарахування або відсутність отримання соціальних виплат відповідно до російського законодавства немає можливості.
Суд зазначає, що на підставні Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 р., листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ "Укрпошта" на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.
Водночас, на думку суду, вказана обставина не може позбавити особу права на пенсійне забезпечення, тим більше з урахуванням того факту, що таке право було раніше підтверджено пенсійним органом шляхом призначення позивачу пенсії з 2004 року і вказана особа станом на даний час проживає на території України, що підтверджується довідкою ВПО.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 308/3864/17, про те, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд зазначає, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 р. у справі № 243/5451/17.
Отже з аналізу положень Закону № 1058-IV вбачається, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.
Положеннями ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати (пункт 2 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV).
В контексті встановлених обставин, суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Черкаській області, що останнє не здійснило жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії на території АР Крим.
У свою чергу, позивач також позбавлений будь-якої можливості підтвердити факт припинення виплати йому пенсії.
Таким чином, відповідачем-2 під час прийняття рішення від 05.09.2024 р. № 156050024677 про відмову призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 не враховано усі обставини, що мають значення для призначення (поновленні) цього виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-2 допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, та прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Отже, рішення від 05.09.2024 р. № 156050024677 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд зауважує, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі поданих документів задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що на виконання вимог Закону №1058-IV та Порядку № 22-1 відповідач-1 відсканував надані ОСОБА_1 копії документів та застосував засоби програмного забезпечення для реалізації принципу екстериторіальності з метою розгляду такої заяви, а також враховує те, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком приймалось іншим суб'єктом владних повноважень.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком з дати звернення, суд враховує наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-2 протиправно відмовлено позивачеві у призначенні (поновленні) пенсії за віком лише через відсутність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії особам, які проживали на території Автономної республіки Крим та м.Севастополі, водночас, судом було встановлено, що ГУ ПФУ в Черкаській області не здійснило жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії на території АР Крим, таким чином, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме поновлення позивачу пенсії за віком з дати звернення до пенсійного органу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача-2 не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком, починаючи з 29.08.2024 р.
При цьому, саме ГУ ПФУ в Черкаській області необхідно зобов'язати поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком, оскільки спірне рішення по суті питання за принципом екстериторіальності розгляду заяв приймалось ГУ ПФУ в Черкаській області.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 р. у справі № 420/19586/24.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою від 11.10.2024 р. суд відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) від 05.09.2024 р. № 156050024677 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) в призначенні пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) нарахування та виплату пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 29.08.2024 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Одеський окружний адміністративний суд, рахунок отримувача: UA468999980313171206084015756, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК в Од. обл./Київський р-н/22030101, код отримувача: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача: 899998) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко