03 грудня 2024 рокуСправа №160/23687/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
установив:
30 серпня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДІС у Дніпропетровській області № Ф-7008-0436/67 від 15.02.2024 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску в сумі 4954,08 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки у спірний період за нього нараховується ЄСВ роботодавцем за місцем працевлаштування. ОСОБА_1 з 26.08.2015 по 08.04.2019 працював по трудовому договору на різних посадах в юридичному відділі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», з 01.11.2020 по 31.12.2020 працював по трудовому договору в Селянському фермерському господарстві «Мрія-Д». Судовими рішеннями вже визнавались неправомірними нарахування єдиного внеску за вимогами. Зазначає, що борг відсутній, а подвійна сплата єдиного внеску суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхованого внеску. З урахуванням викладеного, просить скасувати спірну вимогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі №160/23687/24.
Крім того, цією ухвалою зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надати відомості щодо того, за який період нараховану борг за вимогою № Ф-7008-0436/67 від 15.02.2024 року.
24 вересня 2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
27 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва від 21.04.2014 року № 0076.
У зв'язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 4954,08 грн, ГУ ДПС у Дніпропетровській області 15.02.2024 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7008-0436/67.
Як вказано у відзиві на позовну заяву в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків нараховані зобов'язання:
- за 2017 рік - 8 448,00 грн, термін сплати до 02.05.2018;
- за І квартал 2018 року - 2 457,18 грн, термін сплати до 19.04.2018;
- за ІІ квартал 2018 року - 2 457,18 грн, термін сплати до 19.07.2018;
- за ІІІ квартал 2018 року - 2 457,18 грн, термін сплати до 19.10.2018;
- за IV квартал 2018 року - 2 457,18 грн, термін сплати до 21.01.2019;
- за І квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 19.04.2019;
- за ІІ квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019;
- за ІІІ квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 21.01.2019;
- за IV квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 20.01.2020;
- за І квартал 2020 року - 2 078,12 грн, термін сплати до 21.04.2020;
- за ІІ квартал 2020 року - 1 039,06 грн, термін сплати до 20.07.2020;
- за ІІІ квартал 2020 року - 3 178,12 грн, термін сплати 19.10.2020;
- за IV квартал 2020 року - 3 300,00 грн, термін сплати до 19.01.2021.
Враховуючи часткову сплату позивачем внесків податковий орган нарахував недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 4954,08 грн. згідно з оскаржуваною вимогою від 15.02.2024 р. № Ф-7008-0436/67.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абзацу пунктів, 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:
4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);
5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (у даному випадку - адвоката), Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, адвокати, які займаються незалежною професійною діяльністю. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від незалежної професійної діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Як встановлено, питання щодо нарахування єдиного внеску за різні періоди неодноразово розглядав суд.
Так, у справі № 160/7419/19 суд встановив, що загальна сума нарахувань з єдиного внеску складає 2457,18 грн., а саме:
- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 02.05.2018 року;
- 1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
- 2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
- 3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
- 4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;
- 1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.
23 травня 2019 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2019 року №Ф-37922-50/67, якою позивачу визначено до сплати 2754,18 грн. недоїмки з єдиного внеску.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року в адміністративній справі № 160/7419/19 постановлено визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2019 року №Ф-37922-50/67.
Крім того, у справі № 160/8211/21 встановлено, що підставою для формування вимоги № Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено такі несплачені нарахування на момент розгляду цієї справи:
- за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 2783,95 грн. (залишок несплачених нарахувань);
- за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 3300,00 грн.
Загальна сума недоїмки з єдиного соціального внеску складає 6083,95 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року в адміністративній справі № 160/8211/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 р., позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску в сумі 6083,95 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Отже, предметом перевірки у справах №№ 160/7419/19 та 160/8211/21 була перевірка правомірності нарахування єдиного внеску за період з початку 2017 року до 1 кварталу року та з III кварталу 2020 року до IV кварталу 2020 року.
Таким чином, у справах №№ 160/7419/19 та 160/8211/21 не перевірявся період нарахування єдиного внеску з II кварталу 2019 року по II квартал 2020 року.
Згідно з даними ІКП, за даними податкового органу, із загальної суми заборгованості за період 2017-2020 років у сумі 38888,74 р. частину суми у розмірі 33934,66 грн. сплачено позивачем.
На час формування оскаржуваної у цій справі вимоги недоїмка становить 4954,08 грн.
Враховуючи, що період нарахування єдиного внеску з II кварталу 2019 року по II квартал 2020 року не перевірявся в інших справах, суд дійшов висновку про необхідність його перевірки у справі, яка розглядається.
Позивач зазначає, що з 26.08.2015 по 08.04.2019 працював по трудовому договору на різних посадах в юридичному відділі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», з 01.11.2020 по 31.12.2020 працював по трудовому договору в Селянському фермерському господарстві «Мрія-Д»
Проте, суд встановив, що як вбачається з трудової книжки позивача, з 08.04.2019 р. по 01.08.2020 р. позивач не був працевлаштований.
Як вбачається з довідки ОК-5 у період з травня 2019 року по жовтень 2020 року даних про сплату страхових внесків немає.
Отже, протягом досліджуваного у цій справі періоду нарахування єдиного внеску з II кварталу 2019 року по II квартал 2020 року внески сплачені лише за квітень 2019 року.
Таким чином, доказів сплати внесків за період з травня 2019 р. по ІІ квартал 2020 року суд не встановив, що спростовує доводи позивача про відсутність боргу.
При цьому, за період з II кварталу 2019 року по II квартал 2020 року податковий орган здійснив такі нарахування:
- за ІІ квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019;
- за ІІІ квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 21.01.2019;
- за IV квартал 2019 року - 2 754,18 грн, термін сплати до 20.01.2020;
- за І квартал 2020 року - 2 078,12 грн, термін сплати до 21.04.2020;
- за ІІ квартал 2020 року - 1 039,06 грн, термін сплати до 20.07.2020.
Отже, загальна нарахована сума за вказаний період становить11379,72 грн.
Підставою для формування вимоги № Ф-7008-0436/67 від 15.02.2024 року є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків що залишок заборгованості становить станом на 31.01.2024 р. 4954,08 грн.
Отже, із загальної суми нарахованої заборгованості за період з II кварталу 2019 року по II квартал 2020 року у розмірі 11379,72 грн. несплаченими залишились 4954,08 грн.
Враховуючи, що доказів працевлаштування з травня 2019 р. по ІІ квартал 2020 року та сплати внесків у вказаний період позивач не надав та суд не встановив, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій відповідача щодо формування оскаржуваної у цій справі вимоги № Ф-7008-0436/67 від 15 лютого 2024 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 4954,08 грн.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд
вирішив:
У позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання дій протиправними та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко