Справа № 308/4224/23
Іменем України
14 листопада 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 листопада 2023 року у складі судді Дегтяренко К.С., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_1 укладено угоду № 200503010 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 23044 грн. 67 коп. з встановленим строком користування з 13.04.2016 по 20.05.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 20.03.2023 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 57046,95 грн., з яких: 19317,78 грн. - заборгованість за кредитом; 37729, 17 грн. - заборгованість за відсотками.
За таких обставин товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 57046,95 грн., з яких: 19317,78 грн. - заборгованість за кредитом; 37729, 17 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відмовлено.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що апелянтом до позовної заяви не додано розрахунку заборгованості, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було наведено свій розрахунок заборгованості у позовній заяві про стягнення заборгованості ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 200503010 від 13 квітня 2016 року. Окрім того, звертає увагу на те, що після отримання відзиву ОСОБА_1 , в якому відповідач зауважив щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості, позивач у відповіді на відзив надав свій альтернативний обґрунтований розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 200503010 від 13 квітня 2016 року опираючись на всі наявні докази у позивача на момент подачі позову. Вказує, що, враховуючи наявність двох квитанцій, про існування яких позивачу стало відомо після їх долучення відповідачем до відзиву на позов, що свідчать про сплату відповідачем 6 000,00 грн. в сумарній сумі в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, сума боргу за кредитним договором №200503010 від 13.04.2016 становить 57046,95 - 6000,00 = 51046,95 (п'ятдесят одна тисяча сорок шість гривень 95 копійок) грн. Стверджує, що апелянт на момент подання позовної заяви до суду надав всі наявні докази, оригінали та копії яких були наявні у позивача і які на думку ТОВ «Діджи Фінанс» були належними та достатніми, відповідач ОСОБА_1 не заперечував факту укладення кредитного договору № 200503010 від 13 квітня 2016 року та наявності заборгованості, тому суд неправомірно відмовив у позові.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний П.І., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Матеріалами справи установлено, що 13.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та гр. ОСОБА_1 , укладено угоду № 200503010 - Кредитний договір.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 23044 грн. 67 коп. з встановленим строком користування з 13.04.2016 по 13.04.2017.
Орієнтовна сукупна вартість кредиту 64,2 % річних, розмір процентної ставки 0,0001 % річних, що стверджується заявою № 200503010 від 13.04.2016 року. У заяві визначено графік платежів, а саме сумма щомісячного платежу, дату кожного щомісячного платежу. Вказана заява підписана відповідачем ОСОБА_1 , який ознайомлений із графіком платежів, умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартітсю споживчого кредиту, що підтверджується його підписамина гафіку та довідці про умови кредитування.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 200159706 від 03 грудня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» (а. с. 16-19).
Згідно витягу з Додатку №1 до Договору № 7_БМ до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло загальний залишок заборгованості у розмірі 57046, 95 грн, з яких заборгованість по тілу 19317,78 грн., заборгованість за доходами 37729,17 грн. (а.с.5).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що відповідач не виконує свої зобов'язання за укладеним кредитним договором від 13.04. 2016 року, та станом на 20.03.2023 року за ним наявна заборгованість у розмірі 57046,95 грн, з яких: 19317,78 грн. заборгованість за кредитом, 37729,17 грн. заборгованість по відсоткам. На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивач подав до суду Заяву (оферту) № 200503010 від 13 квітня 2016 року, Анкету № 2661122 від 13 квітня 2016 року, Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту у формі кредиту, що видається шляхом перерахування повної суми кредиту на рахунок відкритий у Банку, договір добровільного страхування життя та здоров'я від 13 квітня 2016 року.
Разом з тим до позову не додано розрахунку заборгованості. В позовній заяві також не вказано як саме розраховувалась заборгованість за кредитом та за відсотками на відповідну дату, та коли відповідачем здійснювались платежі. Не додано графік погашення заборгованості.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем до позову не додано докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та якими підтверджується підставність та правомірність нарахування Банком сум заборгованості і відсотків.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) викладена правова позиція, згідно з якою банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів у вказаній справі, а саме виписки по рахунках за кредитним договором № 200503010 від 13.04.2016 року за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги та розгляду дані докази, оскільки такі ґрунтуються на відповідних нормах процесуального права.
Згідно із ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: змагальність сторін; диспозитивність.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.4 ст 12 ЦПК України).
Згідно із ч.2 п.4, 6 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З поданого позову та доданих до нього матеріалів, не вбачається, що позивач повідомляв суд, що ним з об'єктивних причин при поданні позовної заяви не може бути подано вищевказані докази, і що ним були здійсненні всі необхідні дії на отримання даних доказів. Із заявленого позивачем в ході розгляду справи клопотання слідує, що вказані докази позивачем були отримані на його запит від 13.09.2023 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто вже після відкриття провадження у справі, надання відповіді на відзив та інших письмових пояснень, і не наведено жодних причин, які унеможливлювали отримання цих доказів від Фонду під час підготовки і подання позовної заяви до суду.
Таким чином, вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: