Справа № 308/5098/24
Іменем України
02 грудня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леміш Микола Олексійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року в справі №308/5098/24 (головуючий суддя Деметрадзе Т.Р.), за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Радь І.І., до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Радь І.І., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, про що 18.09.2010 складено відповідний актовий запис №156, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 18.09.2010 виконкмом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (а.с.18).
В період шлюбу у них народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3
Позивач стверджувала, що протягом останніх місяців сімейне життя між ОСОБА_2 та відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, втрати почуття любові та порозуміння один до одного. 27.10.2023 року позивачка звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим було відкрито провадження у справі № 308/18530/23.
Посилалася на те, що відповідач разом із позивачем та спільними малолітніми дітьми не проживає, участі у вихованні та утриманні не бере, не турбується про їх стан здоров'я. На даний час ОСОБА_2 займається одноосібним вихованням та утриманням дітей, однак, не дивлячись на здійснення нею підприємницької діяльності, отриманих доходів є недостатньо для належного утримання неповнолітніх дітей враховуючи їх вік, прагнення до захоплень та навчання.
Позивачка зауважувала, що відповідач є фізично здоровою особою та, не дивлячись на те, що місце його роботи і розмір місячного заробітку невідомі, такий є достатньо матеріально забезпеченим та у нього у власності є ряд об'єктів нерухомого майна, про що свідчить інформаційна довідка №369357833 від 12.03.2024.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - у твердій грошовій сумі у розмірі по 20 000 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття, з проведенням індексації визначеного розміру відповідно до закону.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2024 стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з 19.03.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Леміш М.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2024 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні даного рішення судом допущено неповне з'ясування обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Судом не було враховано стан здоров'я платника аліментів, його матеріальне становище, інвалідність, наявність у нього непрацездатного батька, котрий перебуває на його утриманні.
ОСОБА_1 зазначає, що постійно піклується про дітей та несе відповідні матеріальні витрати для їх утримання. Присуджені йому аліменти, загальною сумою 40 000 гривень, є непосильними для нього і не можуть бути сплаченими. Зазначає, що суд не встановив протилежної обставини та не вказав у рішенні мотиви, з яких відхиляє обставину належного виконання відповідачем його обов'язків щодо утримання дітей.
Адвокат стверджує, що у даній справі відсутні будь-які дані про реєстрацію актів цивільного стану щодо народження дітей у сторін. Копії перекладів документів подані позивачкою не є доказом і не могли братися до уваги судом, а отже, позивачкою не доведено своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів.
Позиція інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду залишити без змін. Звертає увагу на те, що в ході розгляду справи №308/5098/24 відповідачем не було спростовано доводів позивача про невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків, зокрема, шляхом надання доказів добровільної сплати аліментів на утримання спільних дітей або придбання речей, підручників чи інших предметів вжитку до відкриття провадження у справі.
Зазначає, що твердження відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів народження дітей у подружжя сторін спору та його заперечень з приводу материнства/батьківства щодо дітей, то такі є безпідставними, цинічними та є знущанням не тільки над вже колишньою дружиною, але і над спільними дітьми. Згідно фактичних обставин справи вбачається, що 18 вересня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кам?яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом N?156.
Наголошує, що з моменту народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не було подано позову щодо оспорювання його батьківства відносно цих дітей.
Зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги невідповідність розміру заявлених відповідачем доходів до кількості та вартості належного нерухомого майна, а саме наявністю у відповідача станом на момент звернення із позовною заявою 48 об?єктів нерухомості із яких одна земельна ділянка площею 0,1659 га та 47 квартир в будинку АДРЕСА_1 .
Межі розгляду справи апеляційним судом
Згідно з вимогами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст 182 СК України)
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Фактичні обставини, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на момент подачі позову перебували у зареєстрованому шлюбі.
На час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, шлюб між сторонами розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2024 у справі № 308/18530/23. Визначено місце проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), разом з матір'ю ОСОБА_2 . ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/118484663 ).
Згідно наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , виданих уповноваженим органом Угорщини, в період шлюбу у сторін народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Батьком дітей вказано ОСОБА_1 , тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачкою не доведено своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач постійно піклується про дітей та несе відповідні матеріальні витрати для їх утримання, що спростовує попередні доводи скарги.
Встановлено, що станом на 24.05.2024, відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи Головне управління ДПС у Закарпатській області надало відповідь від 05.06.2024 про отримані доходи фізичної особи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2022 по 4 квартал 2024 року. Згідно вказаної інформації, з вересня 2022 року до грудня 2023 року відповідач отримував заробітну плату у розмірі 6700 грн на місяць; у вересні 2023 ОСОБА_1 отримав 1 918 000,00 грн - спадщина чи подарунок від члена сім?ї та 2 ступенів спорідненості. (а.с.127-128).
Згідно інформації Головного управління ДПС у Закарпатській області від 01.07.2024, з вересня по березень 2024 року відповідач отримував заробітну плату у розмірі 7100, 7300 грн на місяць; у січні 2024 ОСОБА_1 отримав 81838,07 грн - страхові виплати за договором іншим, ніж ДСЖ або НПС (ас.с.147-148).
Інформація щодо розміру заробітної плати відповідача з вересня 2022 року до березень 2024 року підтверджується також довідками про доходи, наданими за місцем роботи - ТОВ «Закарпатагросад» (а.с. 74-76).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу, на підставі договорів дарування, належить право власності на частку у ряді квартир у будинку АДРЕСА_1 (а.с.24-38).
Також, колегією суддів встановлено, що у 14 травня 2024 року відповідач продав свою частку (100%) у статутному капіталі ТОВ «Агросад-Уж» (один мільйон гривень), 04 липня 2024 року - продав часку (100 %) у статутному капіталі ТОВ «Закарпатагросад» (сто тисяч гривень), та 04.07.2024 звільнився з посади директора ТОВ «Закарпатагросад» (а.с.151-153).
У червні та липні 2024 року відповідачем було перераховано позивачу по 15050 грн. на утримання дітей, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.157-158).
Відповідні документи були подані відповідачем та містились в матеріалах справи на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
В той же час, з матеріалів справи, наявних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, міститься розписка ОСОБА_2 від 04.07.2024, з якої вбачається, що позивач під час підписання договору про поділ майна подружжя отримала кошти згідно п. 33 Договору у розмірі 8 152 000, 00 грн (вісім мільйонів сто п'ятдесят дві тисячі гривень, що еквівалентно 200 000 доларів США (двісті тисяч доларів США) (а.с.155).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд
Відповідно до ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позов суд взяв до уваги те, що після звернення позивача до суду з вказаним позовом відповідачем перераховувались на рахунок позивача грошові кошти у якості сплати аліментів, а саме 20050 грн. - 15.03.2024, 10050 грн. - 26.03.2024, 15050 грн. - 16.04.2024, 15050 грн. - 13.05.2024. Зауважує, що такі виплати почали здійснюватись відповідачем. (а.с.71-73,137); врахував надані представником відповідача довідки про доходи відповідача, відомості з ГУ ДПС України в Закарпатській області, а також те, що відповідач є співвласником ряду об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою №369357833 від 12.03.2024.
Проте, всупереч положенням ст ст 263, 264 ЦПК України, судом не було дано оцінки документам, наданим відповідачем, щодо його доходів, не враховано угоду сторін про поділ майна, за якою позивач отримала від відповідача 8 152 000, 00 грн (вісім мільйонів сто п'ятдесят дві тисячі гривень, що еквівалентно 200 000 доларів США.
Також матеріали справи не містять інформації щодо матеріального стану позивачки, яка, відповідно до положень ст. 141 СК України, має рівні з батьком обов'язки щодо дітей.
На думку колегії суддів, судом не було достатньо обґрунтовано визначений розмір аліментів - по 20000 грн на кожну дитину, що більше як у шість разів перевищує прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років.
В той же час, зважаючи на наявність у відповідача на праві власності значної кількості нерухомого майна, колегія вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 7000 грн. на кожну дитину.
Зважаючи на зазначене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у частині визначеного розміру аліментів на утримання дітей - змінити з підстав, передбачених п.п.3, 4 ст 376 ЦПК України, виклавши перший - третій абзаци резолютивнної частини рішення в новій редакції.
Керуючись ст.ст.7, 367, 368, 369, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леміш Микола Олексійович - задовольнити частково
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року - змінити, виклавши перший - третій абзаци резолютивної частини рішення у новій редакції.
Позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Радь Іван Іванович - задовольнити частково .
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , попереднє місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНКОПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 000 (сім тисяч) гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 19 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: